"13" грудня 2012 р.Справа № 5017/3009/2012
За позовом: Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М"
До відповідача: Військова частина А 1283
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: Максименко Ю.Ф. -директор.
Від відповідача: Лазар А.Н. -згідно довіреності № 2164 від 12.12.2012р.
В засіданні брали участь:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: Лазар А.Н. -згідно довіреності № 2164 від 12.12.2012р.
Суть спору: Позивач, Мале приватне підприємство (далі - МПП) "Фірма "Альфа-М", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А 1283 про стягнення суми збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції у розмірі 3 840 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 1 122 грн. 95 коп., пені у сумі 891 грн. 09 коп., збитків від неодержаного доходу у сумі 1 610 грн. 05 коп.
20 листопада 2012р. позивач надав до суду заяву, згідно якої просить суд стягнути з відповідача у якості судових витрат витрати на відрядження свого представника до суду у сумі 959 грн. 34 коп., а також судовий збір у сумі 1 609 грн. 50 коп.
04 грудня 2012р. позивач надав до суду уточнену позову заяву, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції у розмірі 3 838 грн. 70 коп., 3% річних у сумі 1 125 грн. 29 коп., пеню у сумі 891 грн. 09 коп., збитки від неодержаного доходу у сумі 1 610 грн. 05 коп., витрати на відрядження свого представника до суду у сумі 959 грн. 34 коп.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Крім того, відповідач подав заяву про застосування позовної давності.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Господарським судом Одеської області розглядалася справа № 34/74-09-2320 за позовом МПП "Фірма "Альфа-М" до Військової частини А 1283 про стягнення заборгованості та фінансових санкцій за порушення строків по виконанню зобов'язань за договором № 210 від 12.05.2006р. на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій К-60П в/ч А1283 ВЗ 156 ЗС України на загальну суму 21708,68 грн., з яких 19098 грн. 01 коп.. - сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.04.2009р. по 31.05.2009р., 1 023 грн. 01 коп. - 3% річних за період з 01.04.2009р. по 24.06.2009р., 1 587 грн. 66 коп. - пеня за період 01.04.2009р. по 24.06.2009р. Рішенням суду від 12.08.2009р. позов задоволено: стягнуто з Військової частини А 1283 на користь МПП "Фірма "Альфа-М" заборгованість на загальну суму 21708 грн. 68 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 217 грн. 08 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах у сумі 312 грн. 50 коп. Зазначене рішення набрало законної сили. 28 серпня 2009р. судом були видані відповідні накази.
У зв'язку з тим, що рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі № 34/74-09-2320 виконане не було, МПП "Фірма "Альфа-М" вважає, що діями відповідача було порушено його права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим було змушене звернутись до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення інфляційних, 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, збитків від неодержаного доходу та витрат на відрядження свого представника до суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач у справі зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції за період з 01.06.2009р. по 31.03.2012р. у розмірі 3 838 грн. 70 коп., 3% річних за період з 25.06.2009р. по 30.09.2012р. у розмірі 1 125 грн. 29 коп., які просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 4.4. Договору на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій систем К-60П в/ч А 1283 ВЗ 156 ЗС України № 210 від 12.05.2006р., укладеного між Військовою частиною А 1283 та МПП "Фірма "Альфа-М", внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору до винної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день з дня отримання бюджетних коштів. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. у розмірі 891 грн. 09 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму збитків від неодержаного доходу у розмірі 1 610 грн. 05 коп., нараховану за період з 23.09.2011р. по 30.09.2012р.., посилаючись на ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).
Позивач зазначає, що в разі належного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, МПП "Фірма "Альфа-М" могло б розмістити отримані грошові кошти на депозитному вкладі та одержати дохід від процентів по депозитному вкладу. У якості розрахунку для нарахування суми неодержаного доходу позивач використовує Договір № 32 на строковий вклад (депозит) "Максимальний" від 23.09.2009р., укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та МПП "Фірма "Альфа-М", та Додатковий Договір № 1 від 28.03.2012р. до Договору № 32 на строковий вклад (депозит) "Максимальний" від 23.09.2009р. Збитки від неодержаного доходу розраховані позивачем за період з 23.09.2011р. по 30.09.2012р.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на відрядження свого представника до суду для захисту свого, порушеного відповідачем права у розмірі 959 грн. 34 коп., з яких 120 грн. -добові з 18.11.2012р. по 21.11.2012р., 227 грн. 34 коп. -витрати на поїзд, 612 грн. -витрату на середню заробітну плату, посилаючись на ч. 1 ст. 44 ГПК кодексу України, згідно якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно п. 6 ст. 232 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, відповідач зазначає, що з моменту технічного обслуговування внутрішніх систем зв'язку пройшло більш ніж 6 років, а з моменту набрання чинності рішенням господарського суду Одеської області по справі № 34/74-09-2320 від 12.08.2009р. пройшло більш ніж 3 роки.
Щодо стягнення інфляційних витрат, то відповідач вважає, що інфляційні витрати за своєю суттю є відшкодуванням збитків, а "річні" є платою за користування чужими коштами, отже в обох випадках повинен застосовуватись загальний строк позовної давності -3 роки.
Відповідач зазначає, що позивачем було надано позовну заяву № 1/10 10 жовтня 2012р., що перевищує встановлений строк позовної давності.
Крім того, відповідач зазначає, що він є бюджетною організацією та отримує кошти за рахунок державного бюджету.
Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як було встановлено у ході розгляду справи № 34/74-09-2320 12 травня 2006р. між Військовою частиною А 1283 (Замовник) та МПП "Фірма "Альфа-М" (Виконавець) був укладений Договір №210 на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій систем К-60П в/ч А 1283 ВЗ 156 ЗС України. У зв'язку із неналежним виконанням Замовником своїх зобов'язань щодо оплати виконаного Виконавцем технічного обслуговування, рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі № 34/74-09-2320 позовні вимоги МПП "Фірма "Альфа-М" було задоволено: стягнуто з Військової частини А 1283 на користь МПП "Фірма "Альфа-М" заборгованість на загальну суму 21708 грн.68 коп., яка складається з: 19098 грн. 01 коп. сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; 1 023 грн. 01 коп. - 3% річних; 1 587 грн. 66 коп. - пеня. Зазначене рішення набрало законної сили.
Станом на жовтень 2012р. (дата подачі позову) заборгованість Військової частини А 1283 перед МПП "Фірма "Альфа-М" не погашено.
Частина 1. ст. 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної статті наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Таку позицію викладено Верховним судом України у постанові від 04.07.2011р. по справі № 13/210/10.
За таких обставин, на думку суду, позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні у сумі 3 838 грн. 70 коп. за період з 01.06.2009р. по 31.03.2012р.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 125 грн. 29 коп. за період з 25.06.2009р. по 30.09.2012р., то відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тому, на думку суду, визначена позивачем сума 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 1 035 грн. 76 коп. за період з 17.10.2009р. по 17.10.2012р. (три роки назад з дати подачі позову).
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 891 грн. 09 коп. за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., то, на думку суду, зазначена вимога позивача задоволенню не підлягає, адже, як було встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі № 34/74-09-2320, відповідно до п. 4.4 Договору на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій систем К-60П в/ч А 1283 ВЗ 156 ЗС України № 210 від 12.05.2006р., укладеного між Військовою частиною А 1283 та МПП "Фірма "Альфа-М", внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору до винної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день з дня отримання бюджетних коштів. Отже, сторони за Договором встановили, що штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання Замовником зобов'язання щодо оплати виконаних робіт нараховуються в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день з дня отримання бюджетних коштів Позивачем у справі не надано доказів того, що бюджетні кошти були отримані відповідачем 01.10.2011р.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу у розмірі 1 610 грн. 05 коп., то позивачем не доведено належними доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України, того, що з 23.09.2011р. МПП "Фірма "Альфа-М" намагалась та мала реальну можливість розмістити названі грошові кошти в будь-якому банку під будь-які відсотки. З урахуванням викладеного, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на відрядження свого представника до суду у сумі 959 грн. 34 коп., з яких 120 грн. -добові за період з 18.11.2012р. по 21.11.2012р., 227 грн. 34 коп. -витрати на поїзд, 612 грн. -витрати на середню заробітну плату, то, на думку суду, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими, оскільки відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, передбачених ст. 30 ГПК України.
Представники сторін, зокрема директор підприємства, до осіб, перелічених у ст. 30 ГПК України, не відноситься, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат.
За таких обставин, позовна заява МПП "Фірма "Альфа-М" підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 1283 (65063, м.Одеса-63, провулок Штабний, 1, код ЄДРПОУ 22994917, р/р 35219004004209 в ГУ ДКУ у Одеській області, МФО 828011) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м. Київ-209, вул. Героїв Дніпра, буд. 5, кв.45; юридична адреса: 04053, м. Київ -53, вул.. Артема, 59а, кв. 37, код ЄДРПОУ 30726900, п/р 26009300466434 в Головному Управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669) інфляційні у сумі 3 838 грн. 70 коп., 3% річних у сумі 1 035 грн. 76 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 050 грн. 95 коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18 грудня 2012р.
Суддя Рога Н. В.