Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/4682/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм
про стягнення коштів у сумі 7263758,21 грн.
за участю представників:
позивача - Сидоренко А.С., довіреність № 14-465 від 02.10.2012 року;
відповідача - Гавриленко Т.С., довіреність № 1206 від 12.11.2012 року.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 7263758,21 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30 вересня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5741517,13 грн., індекс інфляції в розмірі 44118,17 грн., пеню в розмірі 557450,17 грн., 3 % річних в розмірі 110519,29 грн. та 7 % штрафу в розмірі 810153,46 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/4682/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13 листопада 2012 року о 10:40.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 листопада 2012 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 04 грудня 2012 року о 10:20.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року розгляд справи відкладено на 11 грудня 2012 року о 15:30.
11 грудня 2012 року, до матеріалів справи, через канцелярію суду, від відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 21950) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить суд їх задовольнити. Також надав суду усні пояснення, в яких зазначив про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 69197,00 грн.
Відповідач в судовому засіданні також вказав на часткову сплату суми основного боргу в розмірі 69197,00 грн. ще 24.09.2012 року, тобто ще до подачі даного позову до суду. Також в засіданні уточнив подане раніше клопотання про зменшення розміру пені, на підставі чого просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 90 % присудивши до стягнення пеню в розмірі 55574,58 грн. та штраф у розмірі 81015,35 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
30 вересня 2011 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та відповідачем - Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 35/П, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 спірного договору від 30.09.2011 року, встановлено, що позивач (продавець) передає відповідачу (покупцеві) з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 14170 тис. куб. м.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором від 30.09.11р. виконав в повному обсязі та поставив відповідачу природний газ в період з жовтня - грудень 2011 року, січня-квітень 2012 року, всього на загальну суму 12012048,79 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи складеними між сторонами Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на спірний договір купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011 року: від 31.10.2011р.; від 31.10.2011р.; від 30.11.2011р.; від 30.11.2011р.; від 31.12.2011р.; від 31.12.2011р.; від 31.01.2012р.; від 31.01.2012р.; від 29.02.2012р.; від 29.02.2012р.; 31.03.2012р.; від 31.03.2012р.; від 30.04.2012р.; від 30.04.2012р. (арк. справи 18-31). Вищенаведені Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.
Пунктом 6.1. спірного договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Проте відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, оплату в строки, встановлені п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011року не провів, сплативши позивачу частину суми боргу в розмірі 6270531,66 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 5741517,13 грн.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 9, відповідач, 24 вересня 2012 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 69197,00 грн.
Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 17 жовтня 2012 року (про що свідчить штамп вхідних документів до господарського суду), а сума боргу в розмірі 69197,00 грн. сплачена відповідачем ще 24 вересня 2012 року, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно та необґрунтовано заявлені позовні вимоги про стягнення 69197,00 грн. боргу за природний газ, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
У зв'язку з існуючою заборгованістю, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 20.08.2012р. за вих. № 26-4781/1.2-12 в якому звертається з проханням до відповідача належним чином виконати умови договору, а саме п. 6.1 та 7.2. договору купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011 року та просить відповідача у триденний термін провести оплату суми основного боргу за отриманий природний газ (арк. справи 73-76).
Проте відповідач оплати за природний газ не здійснив, що й змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 5672320,13 грн. відповідачем не погашена, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2 спірного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу в строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, відповідач (покупець) сплачує на користь позивача (продавця), крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Позивач надав обґрунтовані розрахунки пені та штрафу, які відповідають вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно до п. 7.2 спірного договору купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011 р., на підставі чого, за порушення строків виконання зобов'язання відповідачу нарахована пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка складає 557450,17 грн. та 7 % штрафу в розмірі 810153,46 грн.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, джерелом фінансування є загальний бюджетний фонд, а кошти надходили невчасно, суд вважає можливим клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача 278725,09 грн. пені та зменшити розмір штрафу на 50 % та стягнути з відповідача 405076,73 грн. штрафу. В іншій частині стягнення пені та штрафу - відмовити.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З приписи цієї статті Кодексу встановлюють право кредитора вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами, саме за увесь період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Між тим, позивачем здійснений невірний розрахунок інфляційних витрат в розмірі 44118,17 грн. за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року (арк. справи 33), оскільки при розрахунку розміру інфляційних втрат позивачем невраховано дефляційних процесів за травень, червень, липень та серпень 2012 року.
Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат, суд встановив, що при нарахуванні зазначених сум для розрахунку інфляційного відшкодування позивач визначив період: з листопада 2011 року по квітень 2012 року, а період нарахування 3% річних - з 14.11.2011р. по 31.07.2012р., тобто 3% річних у сумі 110519,29 грн. розраховані правильно (за увесь час прострочення відповідачем платежів), а період нарахування інфляційних втрат не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки неправомірно є скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат, з врахуванням дефляційних процесів за травень, червень, липень та серпень 2012 року, відсутній. При цьому, суд враховує індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію). А відтак, суд відмовляє в стягнення з відповідача 44118,17 грн. інфляційних втрат.
При цьому, суд враховує приписи постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2012 року у справі № 5023/129/12.
Щодо стягнення 3 % річних в розмірі 110519,29 грн. за період з 14.11.2011р. по 31.07.2012р., то суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 612, Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. проспект Леніна, 33, п/р 2603930013543 у ВАТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ 32284148) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) - 5672320,13 грн. основного боргу, 110519,29 грн. 3 % річних, 278725,09 грн. пені., 405076,73 грн. штрафу, 63375,66 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.12.2012 р.
Суддя Жиляєв Є.М.