Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" листопада 2012 р.Справа № 5023/4658/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Юхно М.В.
розглянувши справу
за позовом Заступника прокурора Київського району, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова, м.Харків
до Приватного акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ", м. Харків
пророзірвання договору оренди землі
за участю представників:
прокурора - Коваленко Ю.В., за посвідченням № 001195 від 22.08.2012р.;
позивача - Радченко Є.В. за довіреністю № 08-11/110/2-12 від 04.01.2012 р.;
3-ої особи - Дитиненко Ю.А. за довіреністю № 1897/10/10-006 від 15.10.2012 р.;
відповідача - не з"явився
15.10.2012 р. заступник прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ПАТ "АККО-ІНВЕСТ". У позовній заяві прокурор просить суд розірвати договір оренди землі від 19.12.2005 р., укладеного між Харківською міською радою та ПАТ "АККО-ІНВЕСТ". В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 141 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про плату за землю".
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав додаткове правове обґрунтування позовних вимог (вх. 19657), в яких зазначає, що несплата орендних платежів відповідачем має систематичний характер. Також в судовому засіданні прокурором були надані письмові пояснення, в яких він позовні вимоги підтримав повному обсязі, але на питання: "яким чином розірвання договору оренди захищає інтереси позивача" відповіді не надав.
Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у раніше наданій суду заяві про відмову від позову (вх.18642).
Представник третьої особи на стороні позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в порядку ст. 22 ГПК України надає суду письмові пояснення (вх.19656), в яких зазначає, що згідно п. 39 Договору оренди землі від 19.12.2005р., ст. 17 ЗУ «Про плату за землю», згідно ст.ст. 31, 32 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до вимог ст. 141 ЗК України доцільним буде розірвання договору оренди, оскільки розірвання договору припиняє право користування земельною ділянкою та дає можливість надати земельну ділянку в користування платоспроможному орендодатору.
Відповідач свого поважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі від 12.11.2012р. про направлення її за адресою відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача та поштовим повідомленням про вручення відповідного відправлення.
Що стосується наданої позивачем 12.11.2012р. заяви про відмову від позову (вх.18642), в якій позивач у зв'язку з відмовою від позову просить суд припинити провадження у справі, то суд відмовляє в її задоволенні виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.
У відповідності до положень ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) та Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/570 від 22.05.2005р. «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладено обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Відповідно до положень абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, зокрема, на захист економічної безпеки.
Згідно з положеннями абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Суд також зазначає, що як вбачається з частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача на відмову від позову є обмеженим, оскільки реалізується під контролем господарського суду та залежить від двох основних умов, а саме: відмова не повинна суперечити чинному законодавству та не порушувати інтереси інших осіб.
Зазначена правова позиція закріплена і в пункті 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено, що у випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Отже, господарський суд повинен з'ясувати обставини, зазначені в частині 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме чи не суперечить відмова позивача від позову чинному законодавству та чи не порушує ця відмова чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Такий висновок суду про неможливість прийняття заяви позивача про відмову від позову не перевіривши чи не суперечить вона чинному законодавству та чи не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси узгоджується з позицією господарського суду Харківської області, викладеній в постанові від 01.04.2010р. у справі № 27/268-09.
За таких підстав, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі й продовжує розгляд справи без урахування заяви позивача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
19 грудня 2005 року на підставі рішення ХХХІІІ сесії Харківської міської ради IV скликання від 22.02.2005р. № 30/05 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" Харківська міська рада (позивач по справі) надала в оренду, а Закритому акціонерному товариству "АККО-ІНВЕСТ" (Приватне акціонерне товариство «АККО-ІНВЕСТ» згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - відповідач по справі) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Якіра, 109.
У відповідності до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,5677 га, з яких: під забудовою - 0,1273 га, інших угідь - 0,4404 га.
Пунктом 8 договору сторони встановили, що договір укладено строком до 01.12.2029р.
У відповідності до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:
- на період будівництва:
2005 рік: 7961,54 грн.; 2006 рік: 10365,03 грн.; з 2007 року: 15021,78 грн.
Відповідно до п. 11. договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В договорі сторони також передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з підстав, визначених законом (п. 38 договору).
Згідно до п. 39 договору оренди землі несплата орендної плати протягом більше ніж три місяці є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.
Перевіркою, проведеною головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка по вул. Якіра, 109 площею 0,5677 га використовується ПАТ «АККО-ІНВЕСТ» в межах договору оренди землі від 19.12.2005р. № 66324/05 для експлуатації та обслуговування автосалону, цеху, сараю та допоміжних споруд. Додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі не укладено. (Акт обстеження земельної ділянки № 3638/12 від 08.11.2012р наявний в матеріалах справи).
Згідно з обліковими даними ДПІ у Київському районі м. Харкова станом на 01.10.2012р. ПАТ «АККО-ІНВЕСТ» внаслідок несплати самостійно задекларованих сум має податковий борг по орендній платі за землю у сумі 230154,86 грн., який виник з 31.10.2011р.
За період з 31.10.2011р. по 01.10.2012р. відповідач податкові зобов'язання по орендній платі за землю не виконуються взагалі. За вказаний період підприємством орендна плата за землю не сплачувалась навіть частково.
Обов'язки, передбачені договором орендодавець виконав в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Якіра, 109, площею 0,5677 га відповідачу. Проте орендар систематично порушує п.п. 9, 11 договору щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим має заборгованість по орендній платі протягом 12 місяців підряд за період з 31.10.2011р. по 01.10.2012р., що не погашена відповідачем та продовжує зростати.
Факт тривалого невиконання з боку відповідача вимог договору призводить до ненадходження коштів до державного бюджету, в зв'язку з чим прокурор вважає, що є підстави для розірвання договору оренди землі від 19.12.2005р. №66324/05.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
На підставі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно з вимогами ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст. 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ст. 24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
До обов'язків орендаря згідно ст. 25 Закону України „Про оренду землі" крім іншого належить обов'язок приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, що є істотною умовою даного договору оренди землі.
На підставі ст. 638 ЦК України даного кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умова і строки передачі земельної ділянки орендарю.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.
Статтею 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
У відповідності до ч. 2 зазначеної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктами 9, 11 договору сторони передбачили порядок, розміри та обов'язок відповідача сплачувати орендні платежі за користування земельною ділянкою.
Пунктом 8 договору сторони встановили, що договір укладено строком до 01.12.2029р.
Пунктом 31 договору сторони визначили, що орендар повинен приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі; сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановлених договором.
В договорі сторони також визначили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з підстав, визначених законом (п. 38 договору).
Згідно до п. 39 договору оренди землі несплата орендної плати протягом більше ніж три місяці є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.
Згідно проведеною прокуратурою перевірки відповідач за період 31.10.2011р. по 01.10.2012р. - протягом 12 місяців підряд, не сплачує орендні платежі, має заборгованість перед бюджетом в сумі 230154,86 грн., що підтверджується випискою з облікової картки відповідача як платника податків (т. І, а.с. 20-21).
Як свідчать матеріали справи, згідно з розрахунком боргу станом на 12.11.2012р., складеним ДПІ у Київському районі м. Харкова, заборгованість відповідача перед державним бюджетом збільшується і становить 249653,45 грн. (Зазначена сума боргу підтверджується поданими 3-ю особою документами із заявою від 12.11.2012р. за вх. № 18641).
Суд також зазначає, що відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.
З урахуванням наведених правових норм на підставі наявних у справі матеріалів суд приходить до висновку про те, що в даному разі відповідачем порушені вимоги договору оренди землі № 66324/05 від 19.12.2005р. і наслідком цього є розірвання договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що твердження прокурора про наявність в діях відповідача порушень земельного законодавства, котрі становлять підставу для розірвання договору оренди землі є обґрунтованими і підтверджуються матеріалами справи, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. При задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції, ст.ст. 525, 526, 611, 629, 638, 651, 759, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 22, 29, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди землі укладений між Харківською міською радою (код 04059243) та Закритим акціонерним товариством "АККО-ІНВЕСТ" (Приватне акціонерне товариство «АККО-ІНВЕСТ», код 22709512) від 19.12.2005 року за №66324/05.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АККО-ІНВЕСТ» (код 22709512, юр. адреса: 61174, м. Харків, Дзержинський район, пр. Перемоги, буд. 55, корпус Є) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 2) - 1073,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 03.12.2012 р.
Суддя Бринцев О.В.
Справа № 5023/4658/12