Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2012 р.Справа № 5023/4878/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Френдій Н.А.
при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 14095412.
до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Київський", вул. Культури, 4, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 35586012.
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити дії
за участю представників
позивача: Калугін О.Ю., довіреність
відповідача - Кот Т. В., довіреність від 07.09.2012 р.
В судовому засіданні 19.11.2012 р. представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Київський" про усунення перешкод в користування нежитловою будівлею літ. А -7, загальною площею 5272,3 кв.м., розташовану по вул. Культури,4, у м. Харкові та про зобов'язання відповідача підписати з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідний акт приймання - передачі вищевказаної житлової будівлі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2012р. у справі №5023/1889/12, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р., позов першого заступника прокурора міста Харкова задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір купівлі-продажу №11-К від 07.04.2008р., за умовами якого цілісний майновий комплекс відокремленого структурного підрозділу ВЕП «Держпром»- готель «Київський», до складу якого входить нежитлова будівля літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м по вул. Культури, 4, у м. Харкові, перейшов у власність покупця, правонаступником якого є ТОВ «Готель «Київський», та визнано право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. А-7 загальною площею 5272,3 кв.м, розташованої по вул. Культури, 4, у м. Харкові; інша Ѕ вказаного комплексу належала Харківській обласній раді, але рішенням Харківської обласної ради від 25.07.2012 року № 474-VI «Про спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області»передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харкові, яка належить Харківській обласній раді, до комунальної власності територіальної громади м. Харкова; рішенням Харківської міської ради від 20.08.2012 року №791/12 «Про комунальну власність м. Харкова»надана згода на прийняття від Харківської обласної ради до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідної 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харкові, і згодом на виконання зазначених рішень обласної та міської ради наказом Управління від 20.09.2012 року № 3407 була створена комісія про прийняття до комунальної власності територіальної громада міста Харкова 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харкові та складено відповідний акт приймання-передачі затверджений 02.10.2012 року. Згідно з розпорядженням Управління від 02.10.2012 року №2189 «Про впорядкування балансового відображення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Культури, 4, літ. «А-7», дана будівля в цілому відображена на обліку Управління. Листом від 04.10.2012 року №601/0/45-12 відповідачу було запропоновано до 10.10.2012 року у добровільному порядку звернутися до Управління для повернення незаконно утриманого майна шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, який направлено поштою рекомендованим листом на адресу відповідача та були здійснені заходи щодо його вручення представникам відповідача під розпис, однак на лист від 04.10.2012 року № 601/0/45-12 відповідач не відреагував, дій для повернення незаконно утриманого майна шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі не вчинив. Вказані обставини, із посиланням на норми ст.ст. 15, 16, 319, 321, 327, 386, 387, 391 ЦК України, і стали підставою для звернення позивача із позовом до суду за захистом порушеного права.
Відповідач відзиву на позов суду та витребувані судом документи не надав не надав, в судовому засіданні його повноважний представник заявив клопотання про зупинення провадження у справі №5023/4878/12 до винесення рішення у справі №5023/3847/12, з підстав, що зазначені у письмовому клопотанні, наданому відповідачем 19.11.2012р., а саме відповідач вказує на те, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться інша справа, що пов'язана з даною справою - №5023/3847/12 за позовом прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Харківської обласної ради про застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання повернути нерухоме майно, і у цій справі розглядається питання про обов'язок ТОВ "Готель «Київський»повернути позивачам нерухоме майно, що пов'язано із зустрічним обов'язком позивачів здійснити повернення ТОВ «Готель «Київський»грошових коштів, які були сплачені за договором, який визнаний судом недійсним.
Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №5023/4878/12 до винесення рішення у справі №5023/3847/12, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що розгляд справи №5023/3847/12 унеможливлює розгляд справи №5023/4878/12 не наведено обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, що свідчать про неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, при цьому відповідачем не надано ані копії позовної заяви у справі №5023/3847/12, ані копій судових ухвал по цій справі тощо.
Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обов'язку щодо повернення майна, при цьому зазначив, що жодних перешкод у користуванні спірним майном позивачу не чинить.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року у справі №5023/1889/12 (а.с. 20-25), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року (а.с.26-29) та постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2012 року (а.с.30-32), позов першого заступника прокурора міста Харкова задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір купівлі-продажу №11-К від 07.04.2008 року. Цим же рішенням визнано право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. А-7 загальною площею 5272,3 кв.м, розташованої по вул. Культури, 4, у м. Харкові.
В процесі судового розгляду справи №5023/1889/12 встановлено, що 18.10.1991 року виконавчий комітет Харківської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 374 «Про використання приміщень, що належали обкому Компартії України», якою вирішив на базі готелю «Київський» (вул. Культури, 4) створити спільне акціонерне підприємство обласної та міської рад.
Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради 01.11.1991 року № 301 «Про розподіл партійного майна»готель «Київський»по вул. Культури, 4, передано у спільне користування обласної та міської рад.
Рішенням Харківської міської ради від 04.11.1991 року «Про об'єкти права власності обкому Компартії України»готель «Київський»(вул. Культури, 4) визнано об'єктом права спільної часткової комунальної власності обласної та міської Рад народних депутатів (в рівних частках, по 1/2) та зобов'язано КП «Харківське міське БТІ»видати свідоцтва про право власності обласній та міській Радам на вказаний об'єкт.
На виконання вищевказаного рішення Харківської міської ради КП «Харківське міськБТІ» було проведено реєстрацію та видані такі реєстраційні посвідчення:
- реєстраційне посвідчення від 21.11.1991 року № 342 про право власності Харківської обласної ради на 1/2 частину будівлі по вул. Культури, 4;
- реєстраційне посвідчення від 21.11.1991 року № 404 про право власності Харківської міської ради на 1/2 частину будівлі по вул. Культури, 4.
Рішенням Харківської обласної ради від 29.11.2007 року № 514-V було внесено зміни до рішення обласної ради від 03.04.2007 року № 217-V «Про відчуження об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області»та доповнено Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають відчуженню шляхом продажу за конкурсом цілісним майновим комплексом відокремленого структурного підрозділу ВЕП «Держпром»- готель «Київський»по вул. Культури, 4, у м. Харкові.
В подальшому між територіальними громадами сіл, селищ, міст Харківської області в особі Харківської обласної ради та приватним підприємством «БЕРН-К», правонаступником якого є ТОВ «Готель «Київський», був укладений договір № 11-К від 07.04.2008року, за яким у власність покупця перейшов цілісний майновий комплекс відокремленого структурного підрозділу ВЕП «Держпром»- готель «Київський»по вул. Культури, 4, до складу якого входить нежитлова будівля літ. А-7 загальною площею 5272,3 кв.м по вул. Культури, 4, у м. Харкові, який як вже зазначалось вище визнано судом недійсним
Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі вказаного рішення суду від 21.05.2012 року у справі №5023/1889/12 комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», згідно витягу про державну реєстрацію прав від 06.07.2012 року № 34744294 серія СЕЕ № 809373, зареєстровано право комунальної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харкові, за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради.
На підставі розпорядження Харківського міського голови від 12.07.2012 року № 3164 Харківській обласній раді видано свідоцтво про право власності від 12.07.2012 року серії САЕ № 384639 на іншу 1/2 частину вищевказаної нежитлової будівлі, яке зареєстровано в КП «Харківське МіськБТІ»13.07.2012 року згідно витягу про державну реєстрацію №34827138 (а.с.34).
Харківська обласна рада листом за №01-37/1214 від 13.07.2012 року (а.с.35) запропонувала керівництву ТОВ «Готель «Київський»в добровільному порядку повернути Харківській обласній раді отримане за недійсним договором №11-К майно, на що листом за №19/07 від 19.07.2012 року (а.с.36), за підписом директора ТОВ «Готель «Київський»Н.В. Переїденко, повідомлено, що майно буде повернуто власнику виключно на підставі та на виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Харківської обласної ради від 25.07.2012 року № 474-VI «Про спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області»(а.с. 47) передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області об'єкти, згідно з додатком, зокрема передано 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харкові, яка належить Харківській обласній раді, до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Рішенням Харківської міської ради від 20.08.2012 року №791/12 «Про комунальну власність м. Харкова»надана згода на прийняття від Харківської обласної ради до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідної 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харкові (а.с. 45).
На виконання зазначених рішень обласної та міської ради наказом Управління від 20.09.2012 року № 3407 була створена комісія про прийняття до комунальної власності територіальної громада міста Харкова 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харкові та складено відповідний акт приймання-передачі затверджений 02.10.2012 року (а.с.48-49).
Згідно з розпорядженням Управління від 02.10.2012 року №2189 «Про впорядкування балансового відображення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Культури, 4, літ. «А-7» (а.с.51), дана будівля в цілому відображена на обліку Управління.
Листом від 04.10.2012 року №601/0/45-12 (а.с.52) відповідачу було запропоновано до 10.10.2012 року у добровільному порядку звернутися до Управління для повернення незаконно утриманого майна шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, який направлено поштою рекомендованим листом на адресу відповідача та були здійснені заходи щодо його вручення представникам відповідача під розпис. На лист від 04.10.2012 року № 601/0/45-12 відповідач не відреагував, дій для повернення незаконно утриманого майна шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі не вчинив.
На підставі розпорядження Харківського міського голови від 08.10.2012 року №4618 (а.с. 54) територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради 09.10.2012 року було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харків. Дане свідоцтво зареєстровано в КП «Харківське МіськБТІ»12.10.2012 року згідно з витягом №35831998.
Отже, незважаючи на те, що станом на час розгляду даної справи право власності на нежитлову будівлю літ. «А-7»загальною площею 5272,3 кв.м, яка розташована по вул. Культури, 4, у м. Харків належить єдиному власнику -територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (витяг про державну реєстрацію прав, а.с. 55), власник фактично позбавлений можливості реалізації своїх прав.
Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(Закон № 280/97-ВР) до виключної компетенції Харківської міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;
Пунктом 1 ст. 29 вказаного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів міських рад належать, зокрема, повноваження щодо управління в межах визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, які згідно зі ст. 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.
Згідно ст. 29 Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007 року № 121/07 та зареєстрованого згідно свідоцтва №2 від 16.07.2007 року Харківським міським управлінням Міністерства юстиції України, встановлено, що міська рада є представницьким органом територіальної громади, що здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України і законами України, а також приймає від її мені рішення.
Відповідно до п. 3.1 Положення про Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 24.11.2010 року № 07/10 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання», метою діяльності та задачею Департаменту є забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку міста, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Пунктами 4.1.16, 4.1.25 Положення на Департамент економіки та комунального покладені функції із забезпечення управління майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста, у межах, визначених міською радою, а також контроль обліку і реєстрації відповідно до законодавства України об'єктів нерухомого майна, незалежно від форм власності.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) згідно з рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про структуру виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання»від 24.11.2010 року є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради.
Управління є виконавчим органом міської ради, підзвітне і підконтрольне Харківській міській раді, підпорядковане міському голові, виконавчому комітету і Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Метою діяльності Управління є збереження та примноження власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання.
Відповідно до п. 2.1, Положення про Управління, затвердженого рішенням міської ради від 24.11,2010 року №07/10, встановлено, що воно входить до структури Департаменту економіки та комунального майна, є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати рахунки в органах Державного казначейства України та установах банків, в межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у суді.
Згідно з п.п. 3.2.2 Положення до компетенції та повноважень Управління відноситься контроль за ефективністю використання та збереження комунальної власності територіальної громади міста Харкова.
До функції Управління відповідно до завдань та повноважень також відноситься представництво інтереси Управління та Харківської міської ради на підприємствах, установах, організаціях, судових та інших органах з питань комунальної власності, приймає участь у виконавчих провадженнях при виконанні судових рішень на користь територіальної громади міста.
Управління може затверджувати акти інвентаризації та оцінки об'єктів комунальної власності, та приймати на облік майно та приміщення, що є комунальною власністю, в тому числі вилучені з господарського відання та оперативного управління.
В контексті вищевикладеного саме Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради належить право на звернення до суду із позовом у даному спорі.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК. України, а саме:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічні положення містяться і в статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Так, за загальними правилами цивільного законодавства під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин.
Статтею 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, ш;о кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.. Право приватної власності є непорушним.
В статті 319 Цивільного кодексу України закріплюється, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать до комунальної власності. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, згідно п.32. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, для проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:
1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
2) акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна, відповідно до якого оформлено передачу такого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
Отже обраний позивачем спосіб захисту порушених прав щодо зобов'язання відповідача підписати відповідний Акт обраний вірно та спрямований на відновлення порушених прав та відповідає положенням ст. 16 ЦК України.
Як вже зазначалось вище, на лист від 04.10.2012 року №601/0/45-12 (а.с.52), яким відповідачу було запропоновано до 10.10.2012 року у добровільному порядку звернутися до Управління для повернення незаконно утриманого майна шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, який направлено поштою рекомендованим листом на адресу відповідача, відповідач не відреагував, дій для повернення незаконно утриманого майна шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі не вчинив.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Всупереч положень ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції по суті спору або доказів на спростування позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, беручи до уваги те, що відповідачем не спростовані позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном: нежитловою будівлею літ. А -7, загальною площею 5272,3 кв.м., розташовану по вул. Культури,4, у м. Харкові та зобов'язання відповідача підписати з позивачем - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідний акт приймання -передачі вказаного нерухомого майна, - підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Готель "Київський", вул. Культури, 4, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 35586012, усунути управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 14095412, перешкоди в користуванні майном: нежитловою будівлею літ. А -7, загальною площею 5272,3 кв.м., розташовану по вул. Культури,4, у м. Харкові та зобов'язати відповідача підписати з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідний акт приймання -передачі вказаного нерухомого майна.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Київський", вул. Культури, 4, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 35586012 на користь управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 14095412, 1073,00грн. судового збору.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 21.11.2012р.
Суддя Френдій Н.А.