"14" грудня 2012 р. Справа № 5016/1776/2012(9/77)
за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" /54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" /54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1/
про стягнення 3663,18 грн.
Суддя Бездоля Д.О.
від позивача: Опанюк Д.Г., Мозкова М.В.
від відповідача: Петровський Д.О.
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення:
- 21774,23 грн. вартості послуг по організації навантажувально-розвантажувальних робіт на внутрішньому рейді порту, 1687,93 грн. пені, 606,70 грн. 3% річних та 43,11 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати цих послуг;
- 1200,00 грн. вартості послуг сигнальника на внутрішньому рейді порту, 93,02 грн. пені, 33,44 грн. 3% річних та 2,38 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати цих послуг;
- 3,83 грн. пені, 0,91 грн. 3% річних та 0,29 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати портових зборів (адміністративний, корабельний та якірний) по плавкрану КПЛ-108;
- 1349,60 грн. портових зборів (з яких: адміністративний -151,26 грн., корабельний -1168,78 грн., якірний -29,56 грн.) по баржі NBL-016, 100,77 грн. пені, 41,48 грн. 3% річних та 4,02 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати цих зборів.
16.10.12р. позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить господарський суд стягнути з відповідача:
- 1687,93 грн. пені, 606,70 грн. 3% річних та 43,11 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості послуг по організації навантажувально-розвантажувальних робіт на внутрішньому рейді порту;
- 93,02 грн. пені, 33,44 грн. 3% річних та 2,38 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості послуг сигнальника на внутрішньому рейді порту;
- 3,83 грн. пені, 0,91 грн. 3% річних та 0,29 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати портових зборів (адміністративний, корабельний та якірний) по плавкрану КПЛ-108;
- 1349,60 грн. портових зборів (з яких: адміністративний -151,26 грн., корабельний -1168,78 грн., якірний -29,56 грн.) по баржі NBL-016, 100,77 грн. пені, 41,48 грн. 3% річних та 4,02 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати цих зборів.
30.11.12р. позивач знову подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить господарський суд стягнути з відповідача:
- 1687,93 грн. пені, 606,70 грн. 3% річних та 43,11 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості послуг по організації навантажувально-розвантажувальних робіт на внутрішньому рейді порту;
- 93,02 грн. пені, 33,44 грн. 3% річних та 2,38 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості послуг сигнальника на внутрішньому рейді порту;
- 3,83 грн. пені, 0,91 грн. 3% річних та 0,29 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати портових зборів (адміністративний, корабельний та якірний) по плавкрану КПЛ-108;
- 1045,30 грн. портових зборів (з яких: корабельний -1015,74 грн., якірний -29,56 грн.) по баржі NBL-016, 100,77 грн. пені, 41,48 грн. 3% річних та 4,02 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати портових зборів по вказаній баржі.
Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів від 15.01.08р. № 3/08 та від 04.10.10р. № 7-С в частині своєчасної та повної оплати послуг позивача по організації навантажувально-розвантажувальних робіт на внутрішньому рейді порту та послуг сигнальника, а також послуг по обслуговуванню суден, порядок оплати та розмір зборів щодо яких встановлений також Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. № 1544.
Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи наступним:
- послуги за використання місця для перевантаження вантажу на внутрішньому рейді порту при завантаженні судна «Кауа Ріоneer»та послуги сигнальника оплачені відповідачем повністю - 24.09.12р.;
- несамохідна баржа NBL-016 при переміщенні водними шляхами товарно-матеріальних цінностей, що належать відповідачу, належить до суден групи «В», а отже корабельний збір за кожний вхід та вихід з порту цієї баржі складає 153,04 грн., тому позивачем безпідставно розрахований розмір корабельного збору в сумі 1168,78 грн.;
- згідно з п. 3.2. договору від 04.10.10р. № 7-С відповідач здійснює остаточні розрахунки за послуги в термін 5 банківських днів після відходу судна з порту на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів. Окрім рахунку позивачем не було надано відповідачу будь-яких приймально-здавальних актів щодо надання послуг, а отже у відповідача не виникли зобов'язання з їх оплати;
- адміністративний збір з несамохідної баржі NBL-016 в сумі 151,26 грн. відповідачем сплачений добровільно 25.09.12р., до настання даного цивільного зобов'язання;
- якірний збір із суден групи «В»справляється за 30 діб стоянки на внутрішньому рейді порту, між тим, баржа NBL-016 знаходилась на стоянці на внутрішньому рейді порту менше вказаного строку, а отже нарахування якірного збору в даному випадку взагалі не здійснюється;
- відповідач не є ані власником, ані судновласником плавкрану КПЛ-108, а оскільки портові збори справляються саме із суден, відповідач не є особою, відповідальною за сплату портових зборів щодо названого плавкрану;
- перевезення баржею NBL-016 вантажу для завантаження на судно «Кауа Ріоneer»не є каботажним, оскільки здійснювалось без виходу та заходу в порт в межах акваторії порту «Миколаїв», а отже нарахування портових зборів є неправомірним;
- нарахування 3% річних, встановленого індексу інфляції та пені на портові збори не передбачено чинним законодавством України.
Ухвалою суду від 10.09.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 27.09.12р. о 10 год. 40 хв.
У зв'язку з хворобою судді розгляд справи, призначений на 27.09.12р. о 10 год. 40 хв., не відбувся. Ухвалою суду від 01.10.12р. розгляд справи був призначений на 16.10.12р. о 14 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 16.10.12р. розгляд справи був відкладений на 24.10.12р. о 15 год. 30 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Ухвалою суду від 24.10.12р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а в судовому засіданні 24.10.12р. оголошено перерву до 04.12.12р. о 15 год. 00 хв.
У судовому засіданні 04.12.12р. судом оголошувалась перерва до 14.12.12р. о 10 год. 00 хв.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
15.01.08р. між сторонами був укладений договір № 3/08, за яким позивач зобов'язався, за наявності можливості, надавати послуги з організації робіт при перевалці вантажу (додаток №1 до договору), а відповідач (генекспедитор), в свою чергу, зобов'язався приймати ці послуги та оплачувати їх згідно з рахунками порту. По закінченню перевантаження суднової партії вантажу, сторони оформляють акт наданих послуг на кількість перевантаженого вантажу та вартості наданих послуг (в редакції додаткової угоди від 23.09.10р. № 7 до договору).
Відповідно до п/п 2.1.3., 2.1.4., 2.1.6. п. 2.1. вказаного договору позивач зобов'язався:
- надавати послуги за використання місця для перевантаження вантажу силами та засобами відповідача, а також дозвіл на проведення вантажно-розвантажувальних робіт на рейді позивача;
- обліковувати кількість навантаженого/вивантаженого вантажу на/з судна вагою, заявленою відповідачем на підставі коносаментів/ліхтеровочного генерального акту (в редакції додаткової угоди від 23.09.10р. № 7 до договору);
- надавати попередні рахунки відповідачу за 4 доби до надходження судна у порт -на сплату 100% вартості послуг, які надаватиме позивач в обсязі суднової партії.
Згідно з п/п 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.14 п. 2.2. зазначеного договору відповідач зобов'язався:
- здійснювати навантаження вантажу на судна біля причалу на внутрішньому/зовнішньому рейдах позивача та вивантаження вантажу з судна на внутрішньому рейді позивача своїми силами та засобами на підставі коносаментів, ліхтеровочного генерального акту (в редакції додаткової угоди від 23.09.10р. № 7 до договору);
- самостійно здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи на рейдах позивача та координацію плавзасобів, задіяних в перевантаженні вантажів на судна своїми силами та засобами (плавкран, буксири) - (в редакції додаткової угоди від 23.09.10р. № 7 до договору);
- отримувати попередні рахунки позивача за 4 доби до надходження судна у порт -на сплату 100% вартості послуг, які надаватиме позивач в обсязі суднової партії. Сплату попередніх рахунків здійснювати за дві доби до надходження судна у порт;
- підписувати приймально-здавальні акти за виконані роботи (послуги) згідно з п. 7 додатку № 1 до договору та акт надання послуг у термін 2 діб з дати надання послуг позивачем.
Відповідно до п. 3.2. цього ж договору відповідач на підставі попередніх рахунків позивача сплачує за дві доби до надходження судна у порт 100% вартості послуг, що плануються для перевантаження на конкретне судно (в редакції додаткової угоди від 23.09.10р. № 7 до договору).
Згідно з п. 3.3. названого договору остаточні розрахунки з позивачем відповідач здійснює у термін не пізніше 5 банківських днів з дати отримання виконавчого рахунку та акту наданих послуг (в редакції додаткової угоди від 22.12.09р. № 5 до договору).
Відповідно до п. 4.2. наведеного договору за несвоєчасну оплату рахунків позивача відповідач сплачує: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення сплати; суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
Додатковими угодами до договору строк дії договору шляхом викладення пункту 7.1. договору в новій редакції неодноразово поновлювався сторонами.
04.10.10р. між сторонами був укладений договір № 7-С, за яким позивач зобов'язався надавати послуги згідно з письмовими заявками відповідача по обслуговуванню суден, а відповідач (агент) -прийняти ці послуги та оплатити їх вартість згідно з дорученнями від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору.
Відповідно до п/п 2.1.1., 2.1.3. п. 2.1. даного договору позивач зобов'язався:
- надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог договору;
- надавати відповідачу для підписання, на наступний день після надання послуг, приймально-здавальний акт.
Згідно з п/п 2.2.3, 2.2.5. п.2.2. вказаного договору відповідач, як агент, зобов'язався:
- отримувати від позивача рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з порту;
- підписувати приймально-здавальний акт за надані послуги протягом доби з дати передачі його позивачем. У разі не підписання цього акту в передбачений термін позивач приймає зазначений документ до роботи в односторонньому порядку з подальшим виставленням рахунків.
Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору відповідач зобов'язався одержувати попередні рахунки на передоплату за портові збори згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. № 1544 на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків (портових зборів) відповідач виконує не пізніше ніж за добу до виходу судна з порту.
Згідно з п. 3.2. вищезгаданого договору відповідач здійснює остаточні розрахунки за послуги в термін 5 банківських днів після відходу судна з порту на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів.
Відповідно до п. 5.2. цього ж договору за несвоєчасну оплату рахунків відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, враховуючи день сплати заборгованості.
Згідно з п. 8.1. вказаного договору договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.10р., і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання протягом одного місяця до закінчення дії договору.
Сторонами в порядку ст. 33, 34 ГПК України не подано суду належних та допустимих доказів розірвання цього договору.
28.08.11р. до вантажного причалу відповідача прийшло судно «Кауа Ріоneer»в баласті, що підтверджується поясненнями сторін, заявкою на лоцманське проведення, загальною декларацією та іншими доказами.
На вказане судно відповідач з власного причалу навантажив 4879,084 тон кукурудзи та подав позивачу заявку від 29.08.11р. № 8906/33 надати судну «Кауа Ріоneer»послуги сигнальників та якірну стоянку на рейді порту для довантаження кукурудзи.
29.08.11р. судно «Кауа Ріоneer»прибуло з вантажного причалу відповідача на внутрішній рейд порту, де перебувало на якірній стоянці з 15.25. 29.08.11р. до 06.45. 31.08.11р, що підтверджується довідкою про якірну стоянку № 2608, квитанцією приходу № 2587, квитанцією відходу № 2605 та поясненнями сторін.
Для довантаження згідно умов договору від 15.01.08р. № 3/08 власними силами та засобами на судно «Кауа Ріоneer»кукурудзи відповідачем були залучені несамохідна баржа НБЛ-016 та плавкран КПЛ-108, які знаходились на якірній стоянці на внутрішньому рейді порту: баржа НБЛ-016 -з 21.25. 29.08.11р. до 16.15. 30.08.11р; плавкран КПЛ-108 -з 19.45. 29.08.11р. до 17.15. 30.08.11р. Дані обставини підтверджуються дорученням на відвантаження експортних вантажів від 28.08.11р. № 11/305, коносаментом від 29.08.11р. № 1, довідками про якірну стоянку № 2601 та № 2602, довідками приходу № 2590 та № 2591, довідками відходу № 2599 та № 2600 та іншими доказами.
На внутрішньому рейді порту відповідач довантажив на судно «Кауа Ріоneer»2268,149 тон кукурудзи, що підтверджується дорученням на відвантаження експортних вантажів від 28.08.11р. № 11/305, коносаментом від 29.08.11р. № 1, квитанцією приходу № 2587, довідкою приходу № 2591, довідкою відходу № 2599, квитанцією відходу № 2605 та іншими доказами.
Отож, згідно з договором від 15.01.08р. № 3/08 та договором від 04.10.10р. № 7-С позивач на замовлення відповідача надав останньому для довантаження на судно «Кауа Ріоneer»кукурудзи на внутрішньому рейді порту:
1) послуги сигнальника на загальну суму 1200,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 31.08.11р. № 45331512, приймально-здавальним актом від 31.08.11р. № 31/08/11-Нібулон та поясненнями сторін.
Рахунок № 45331512 на оплату послуг сигнальника в розмірі 1200,00 грн. був виписаний позивачем 31.08.11р. та переданий відповідачу до оплати разом з актом наданих послуг -27.09.11р., що підтверджується поясненнями позивача, журналом реєстрації рахунків за 2011 рік та жодним чином не спростовується відповідачем.
Відповідач вказаний рахунок згідно з п. 3.3. договору від 15.01.08р. № 3/08 мав сплатити у строк до 04.10.11р. (включно), проте виконав дане зобов'язання лише після звернення позивача до суду з даним позовом - 24.09.12р., що підтверджується платіжним дорученням № 51201 та поясненнями сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача нарахованого за прострочення оплати вартості послуг сигнальника індексу інфляції за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року в розмірі 2,38 грн. підлягає повному задоволенню судом.
Щодо розрахунку 3 процентів річних за прострочення оплати вартості послуг сигнальника, нарахованих за період з 05.10.11р. по 07.09.12р., то позивачем була здійснена в цьому розрахунку арифметична помилка, а тому заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних в сумі 33,44 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 33,37 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, керуючись п. 4.2. договору від 15.01.08р. № 3/08, дійшов висновку про наявність в цьому розрахунку арифметичної помилки, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача 93,02 грн. пені, нарахованої за період з 05.10.11р. по 04.04.12р., підлягає частковому задоволенню судом в розмірі 92,90 грн.
2) послуги по організації навантажувально-розвантажувальних робіт (за використання місця) на загальну суму 21774,23 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.08.11р. № 42591512 та поясненнями сторін.
Рахунок № 42591512 на оплату цих послуг в розмірі 21774,23 грн. був виписаний позивачем 31.08.11р. та переданий відповідачу до оплати разом з актом виконаних робіт -27.09.11р., що підтверджується поясненнями позивача, журналом реєстрації рахунків за 2011 рік та жодним чином не спростовується відповідачем.
Відповідач вказаний рахунок згідно з п. 3.3. договору від 15.01.08р. № 3/08 мав сплатити у строк до 04.10.11р. (включно), проте виконав дане зобов'язання лише після звернення позивача до суду з даним позовом - 24.09.12р., що підтверджується платіжним дорученням № 51201 та поясненнями сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача нарахованого за прострочення оплати послуг позивача по організації навантажувально-розвантажувальних робіт індексу інфляції за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року в розмірі 43,11 грн. підлягає повному задоволенню судом.
Щодо розрахунку 3 процентів річних за прострочення оплати цих послуг, нарахованих за період з 05.10.11р. по 07.09.12р., то позивачем була здійснена в цьому розрахунку арифметична помилка, а тому заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних в сумі 606,70 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 605,47 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, керуючись п. 4.2. договору від 15.01.08р. № 3/08, дійшов висновку про наявність в цьому розрахунку арифметичної помилки, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача 1687,93 грн. пені, нарахованої за період з 05.10.11р. по 04.04.12р., підлягає частковому задоволенню судом в розмірі 1685,86 грн.
3) послуги по обслуговуванню судна -несамохідної баржі НБЛ-016, порядок та розмір оплати яких, поряд з договором від 04.10.10р. № 7-С, врегульований Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. № 1544.
Дані послуги по обслуговуванню несамохідної баржі НБЛ-016 включають:
- адміністративний збір в сумі 151,26 грн.;
- корабельний збір в сумі 1168,78 грн.;
- якірний збір в сумі 29,56 грн.
Надання цих послуг відповідачу було оформлено позивачем приймально-здавальним актом, який разом з рахунком від 31.08.11р. № 44891512 на загальну суму 1349,60 грн., були передані відповідачу -27.09.11р., що підтверджується поясненнями позивача, журналом реєстрації рахунків за 2011 рік та жодним чином не спростовується відповідачем.
Відповідач вказаний акт не підписав та позивачу не повернув, а тому даний акт в силу положень п/п. 2.2.5. п.2.2. договору від 04.10.10р. № 7-С прийнятий позивачем до роботи в односторонньому порядку з виставленням рахунку.
Згідно з п. 3.1. договору від 04.10.10р. № 7-С та п. 2 Положення про портові збори сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.
Відповідно до пунктів 3, 12, 29, 32 Положення про портові збори нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. Для суден груп А, Б і Г нарахування корабельного збору здійснюється за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1 куб. метр об'єму судна за такими ставками (у доларах США): для суден у каботажному плаванні 0,0085. Із суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту якірний збір справляється за добовими ставками за 1 куб. метр об'єму судна за фактичний час стоянки: 0,00043 долара США - із суден у каботажному плаванні. Із суден груп А, Б, В і Г адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт за такими ставками: 0,0022 долара США за 1 куб. метр об'єму судна - із суден у каботажному плаванні.
Як встановлено судом несамохідна баржа НБЛ-016 знаходилась на якірній стоянці на внутрішньому рейді порту до 16.15. 30.08.11р., а отже до вказаного часу, з урахуванням зобов'язання відповідача одержувати попередні рахунки на передоплату портових зборів та здійснювати оплату портових зборів саме на підставі цих рахунків (п. 3.1. договору від 04.10.10р. № 7-С), відповідач мав оплатити вищевказані портові збори позивачу на загальну суму 1349,60 грн.
Проте відповідач належним чином свої зобов'язання зі сплати позивачу сум вищеназваних портових зборів не виконав, а саме:
- адміністративний збір в сумі 151,26 грн. відповідач повністю сплатив позивачу лише після звернення позивача до суду з даним позовом -25.09.12р.;
- корабельний збір в сумі 1168,78 грн. відповідач частково оплатив позивачу на суму 153,04 грн. також лише після звернення останнього до суду з даним позовом -30.10.12р. Отже, залишок боргу по цьому збору становить 1015,74 грн.;
- якірний збір в сумі 29,56 грн. відповідач взагалі залишив без оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 1045,30 грн. портових зборів ґрунтується на нормах чинного законодавства України та фактичних обставинах справи, а отже підлягає задоволенню судом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача нарахованого за прострочення оплати портових зборів по баржі НБЛ-016 індексу інфляції за період з вересня 2011 року по липень 2012 року в розмірі 4,02 грн. підлягає повному задоволенню судом.
Щодо розрахунку 3 процентів річних за прострочення оплати цих зборів, нарахованих за період з 31.08.11р. по 07.09.12р., то позивачем була здійснена в цьому розрахунку арифметична помилка, а тому заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних в сумі 41,48 грн. підлягає частковому задоволенню судом в сумі 41,41 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, керуючись п.п. 3.2., 5.2. договору від 04.10.10р. № 7-С, дійшов висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 100,77 грн. пені, нарахованої за період з 07.09.11р. по 29.02.12р., підлягає повному задоволенню судом.
4) послуги по обслуговуванню судна -плавкрану КПЛ-108, порядок та розмір оплати яких, поряд з договором від 04.10.10р. № 7-С, врегульований Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. № 1544.
Дані послуги по обслуговуванню плавкрану КПЛ-108 включають:
- адміністративний збір в сумі 32,58 грн.;
- корабельний збір в сумі 251,71 грн.;
- якірний збір в сумі 6,37 грн.
Надання цих послуг відповідачу було оформлено сторонами актом наданих послуг від 31.08.11р. № 44901512, який разом з рахунком від 31.08.11р. № 44901512 на загальну суму 290,66 грн., були передані відповідачу -27.09.11р., що підтверджується поясненнями позивача, журналом реєстрації рахунків за 2011 рік та жодним чином не спростовується відповідачем.
Згідно з п. 3.1. договору від 04.10.10р. № 7-С та п. 2 Положення про портові збори сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.
Відповідно до пунктів 3, 12, 29, 32 Положення про портові збори нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. Для суден груп А, Б і Г нарахування корабельного збору здійснюється за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1 куб. метр об'єму судна за такими ставками (у доларах США): для суден у каботажному плаванні 0,0085. Із суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту якірний збір справляється за добовими ставками за 1 куб. метр об'єму судна за фактичний час стоянки: 0,00043 долара США - із суден у каботажному плаванні. Із суден груп А, Б, В і Г адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт за такими ставками: 0,0022 долара США за 1 куб. метр об'єму судна - із суден у каботажному плаванні.
Як встановлено судом плавкран КПЛ-108 знаходився на якірній стоянці на внутрішньому рейді порту до 17.15. 30.08.11р., а отже до вказаного часу, з урахуванням зобов'язання відповідача одержувати попередні рахунки на передоплату портових зборів та здійснювати оплату портових зборів саме на підставі цих рахунків (п. 3.1. договору від 04.10.10р. № 7-С), відповідач мав оплатити вищевказані портові збори позивачу на загальну суму 290,66 грн.
Проте відповідач належним чином свої зобов'язання зі вчасної сплати позивачу сум вищеназваних портових зборів не виконав, повністю оплативши позивачу дані збори лише 07.10.11р., що підтверджується банківською випискою та поясненнями сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача нарахованого за прострочення оплати портових зборів по плавкрану КПЛ-108 індексу інфляції за період вересень 2011 року в розмірі 0,29 грн. підлягає повному задоволенню судом.
Щодо розрахунку 3 процентів річних за прострочення оплати цих зборів, нарахованих за період з 31.08.11р. по 07.10.11р. (38 днів), то позивачем була здійснена в цьому розрахунку помилка, оскільки 07.10.11р. портові збори вже були сплачені відповідачем позивачу, а тому вірним періодом нарахування є з 31.08.11р. по 06.10.11р. (37 днів). Розмір 3% річних за вказаний період становить 0,88 грн., які і підлягають стягненню з відповідача, замість заявлених позивачем до стягнення в сумі 0,91 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За цих підстав, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи відсутність зауважень до цього розрахунку зі сторони відповідача, керуючись п.п. 3.2., 5.2. договору від 04.10.10р. № 7-С, дійшов висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3,83 грн. пені, нарахованої за період з 07.09.11р. по 07.10.11р. (31 день, враховуючи день сплати -п. 5.2. договору), підлягає повному задоволенню судом.
Господарським судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, що несамохідна баржа NBL-016 при переміщенні водними шляхами товарно-матеріальних цінностей, що належать відповідачу, належить до суден групи «В», а отже корабельний збір за кожний вхід та вихід з порту цієї баржі складає 153,04 грн., тому позивачем безпідставно розрахований розмір корабельного збору в сумі 1168,78 грн., з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. №1544, портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором:
- до групи «А»належать вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди;
- до групи «В»належать ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка-море" пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти на р. Дунаї, а також річкові самохідні судна, що заходять в інші порти для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки.
Отже, кваліфікуючими ознаками суден, що належать до групи «А»є: 1) призначення судна -вантажне; 2) мета заходження в порт -виконання вантажних операцій.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Правил класифікації та побудови морських суден Регістру судноплавства України вантажним судном є будь-яке судно, що не є пасажирським (суховантажні, наливні, транспортні рефрижератори, криголами, буксири, штовхачі, рятувальні, технічного флоту, кабельні, промислово-транспортні, спеціального призначення та інші непасажирські судна).
Тобто, у згаданому Положенні про портові збори Кабінет Міністрів України відніс до групи «А»усі судна, що не є пасажирськими та заходять у порти саме для виконання вантажних операцій.
Несамохідна баржа НБЛ-016 є вантажним судном. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на судно від 13.04.00р. № 003451 та не заперечується відповідачем. Мета заходження несамохідної баржі НБЛ-016 в порт - довантаження на судно «Кауа Ріоneer»кукурудзи, що встановлено судом.
За цих обставин, господарський суд вважає, що за всіма кваліфікуючими ознаками несамохідна баржа НБЛ-016 у спірних відносинах правомірно була віднесена позивачем до суден групи «А», а отже вищевказані заперечення відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству України.
Крім цього, п. 1 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. №1544, містить примітку, яка визначає, що судна груп «В»(буксири та баржі), «Д»та «Е», що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи «А».
Господарський суд вважає, що несамохідна баржа НБЛ-016 у спірних відносинах виконувала комерційний вантажний рейс, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та відповідає ст. 3 Господарського кодексу України, згідно з якою під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідачем в порядку ст. 33, 34 ГПК України не подано суду жодного доказу, який би підтверджував, що баржа НБЛ-016 здійснювала технологічне переміщення водними шляхами зернових вантажів без мети одержання прибутку, що є окремою підставою для відхилення судом заперечень відповідача проти задоволення позову.
Даний висновок суду ґрунтується на правовій позиції Вищого господарського суду України (постанови від 16.10.12р. у справі №17/212/10, від 13.11.12р. у справі № 5024/1862/2011).
Господарський суд не може прийняти до уваги доводи відповідача, що окрім рахунку позивачем не було надано відповідачу будь-яких приймально-здавальних актів щодо надання послуг, а отже у відповідача не виникли зобов'язання з їх оплати.
Дане твердження відповідача повністю спростовується встановленими судом обставинами справи. Більше того, судом встановлено, що згідно з п. 3.1. договору від 04.10.10р. № 7-С та п.3.2. договору від 15.01.08р. № 3/08 відповідач саме на підставі рахунків здійснює оплату 100% вартості послуг, а п. 2 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. №1544, визначає, що сплата портових зборів здійснюється до виходу судна з порту.
Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що відповідач не є ані власником, ані судновласником плавкрану КПЛ-108, а оскільки портові збори справляються саме із суден, відповідач не є особою, відповідальною за сплату портових зборів щодо названого плавкрану, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.
Згідно з ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Як встановлено судом для довантаження згідно умов договору від 15.01.08р. № 3/08 власними силами та засобами на судно «Кауа Ріоneer»кукурудзи відповідачем були залучені несамохідна баржа НБЛ-016 та плавкран КПЛ-108, а отже доводи відповідача спростовуються дійсними обставинами справи.
Більше того, судом встановлено, що за договором від 04.10.10р. № 7-С позивач зобов'язався надавати послуги згідно з письмовими заявками відповідача по обслуговуванню суден, а відповідач (агент) -прийняти ці послуги та оплатити їх вартість згідно з дорученнями від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору.
Наведений предмет договору повністю відповідає положенню ч. 1 ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України, яка визначає, що морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Господарський суд не може прийняти до уваги доводи відповідача, що перевезення баржею NBL-016 вантажу для завантаження на судно «Кауа Ріоneer»не є каботажним, оскільки здійснювалось без виходу та заходу в порт в межах акваторії порту «Миколаїв», а отже нарахування портових зборів є неправомірним, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 131 Кодексу торговельного мореплавства України каботажним перевезенням є перевезення між портами України, які здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.
Господарським судом встановлено, що перевезення зерна кукурудзи між вантажним причалом відповідача та внутрішнім рейдом позивача у спірних відносинах відбулось без виходу з територіальних вод України та оформлене коносаментом від 29.08.11р. № 1. У даному коносаменті зазначений порт відправлення -«Перевантажувальний термінал ТОВ СП «Нібулон»та порт призначення -«Миколаївський морський торговельний порт». В інших матеріалах справи (довідка приходу № 2591, довідка відходу № 2599, заявка на лоцманське проведення тощо) термінал відповідача також вказаний у розділі «порт».
Як вже зазначалось, сплата портових зборів врегульована Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. №1544. Пункт 12 цього Положення містить перелік портів, за кожний вхід і вихід з яких нараховується портовий збір для суден у закордонному або каботажному плаванні, в який входить рядок -«Інші порти (причали)», під який і підпадає перевантажувальний термінал відповідача.
Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України акваторією морського порту є відведені порту водні простори.
Позивачем подано суду свідоцтво від 23.03.09р. № СР-104-4-80-09 про реєстрацію гідротехнічної споруди -«Акваторія м. Миколаїв», яка внесена в Реєстр гідротехнічних споруд під окремим номером ГТС-2081 та свідоцтво від 31.07.08р. № СР-104-4-72-08 про реєстрацію гідротехнічної споруди -«Акваторія м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1», що експлуатує відповідач, яка внесена в Реєстр гідротехнічних споруд також під окремим номером ГТС-2066.
За цих обставин, господарський суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимим доказами підставність своїх заперечень, а отже позивач правомірно здійснив нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум портових зборів.
Наведені висновки суду підтверджуються також:
- ст. 97 Митного кодексу України, яка набула чинності після виникнення між сторонами спірних правовідносин та визначає, що під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження;
- п. 4 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень N 31-вод "Звіт про перевезення вантажів і пасажирів водним транспортом" (квартальна) та N 51-вод "Звіт про продукцію морського (річкового) флоту, який знаходиться в експлуатації" (місячна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 11.10.05р. № 302, каботажні (внутрішні) перевезення - транспортування вантажів або перевезення пасажирів у межах Азовсько-Чорноморського басейну без виходу з територіальних вод і в межах водних шляхів (ділянок) басейнів рік Дніпро, Дунай, Інгулець та інших судноплавних рік, озер, штучних шляхів без виходу з територіальних вод, оформлені документами на перевезення у внутрішньому сполученні. До каботажного (внутрішнього) належать також перевезення між причалами в межах акваторії порту або сусідніх портів (причалів) незалежно від відстані перевезення при належному документальному оформленні.
Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що нарахування 3% річних, встановленого індексу інфляції та пені на портові збори не передбачено чинним законодавством України, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Спірні майнові відносини засновані на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності останніх, а отже є предметом регулювання ЦК України, який і передбачає вищевказані нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Спірні майнові відносини виникли між сторонами на підставі укладених договорів від 04.10.10р. № 7-С та від 15.01.08р. № 3/08, що також свідчить про їх цивільний (господарський) характер.
Поряд з цим, належність портових зборів до плати за послуги по обслуговуванню суден підтверджується наступними положеннями чинного законодавства України:
- п. 197.9 Податкового кодексу України, який визначає, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.
- п. 263.6.3. Податкового кодексу України, згідно з яким до витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу, належать: а) витрати, пов'язані з доставкою (перевезенням, транспортуванням) видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) із складу готової продукції платника (вузла обліку, входу до магістрального трубопроводу, пункту відвантаження споживачу або на переробку, межі розділу мереж із споживачем) споживачу, а саме: з оплатою послуг портів, зокрема портових зборів;
- п. 11 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.00р. №1544, який вказує, що на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»(54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1, код 14291113) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»(54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код 01125608) 1045 (одна тисяча сорок п'ять) грн. 30 коп. основного боргу, 49 (сорок дев'ять) грн. 80 коп. встановленого індексу інфляції, 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 13 коп. три проценти річних, 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. 36 коп. пені та 1607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 92 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 19.12.2012р.
Суддя Д.О.Бездоля