79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.12.12 Справа№ 5015/4876/12
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідного виробничого підприємства «Екологія», м. Львів
До відповідача: Червоноградської центральної міської лікарні, м. Червоноград
Про стягнення 3 083,11 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Торська І.В.
Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідного виробничого підприємства «Екологія»до відповідача Червоноградської центральної міської лікарні про стягнення 3 083,11 грн.
Ухвалою суду від 19.11.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.12.2012 р.
Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 03.12.2012 року.
В судовому засіданні 03.12.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2012 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач в судові засідання не з'явився, проте подав відзив на позовну заяву №3409 від 13.12.2012 р. (вхідний номер суду 28498/12 від 14.12.2012 р.), в якому з позовними вимогами не погоджується з мотивів, викладених у даному відзиві та долучених до нього матеріалів. Крім того у вказаному відзиві повідомляє суд про неможливість забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання в зв'язку з відсутністю коштів на відрядження. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому засіданні 17.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
04 червня 2010 року між Червоноградською центральною міською лікарнею (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство»Екологія»(Виконавець) був укладений договір про виконання разових робіт № 05/08Р.
На виконання п. 1.1 Договору №05/08Р позивач здійснив поточний ремонт флюорографа «Серіомета-7»за який відповідач зобов'язувався провести оплату, однак, свої договірні зобов'язання не виконав заборгувавши позивачу 2 493,35 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 181,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 203,94 грн. Крім цього, відповідно до п.5.1 Договору №05/08Р позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 204,43 грн., а також просить стягнути 300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №05/08Р від 04.06.2010 року, позивач здійснив відповідачу поточний ремонт флюорографа «Серіомета -7»загальною вартістю 2 493,35 грн., що підтверджується приймально-здавальним актом від 04.06.2010 року, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін (а.с.7).
Відповідно до п.4.3 ч.2 п.4.5 Договору №05/08Р від 04.06.2010 року Замовник зобов'язаний повністю оплатити повну вартість виконаних робіт протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником належної до оплати суми на банківський рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі. Підставою оплати є цей Договір та приймально-здавальний акт.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 2 493,35 грн. за виконані роботи. Дана заборгованість не заперечується і відповідачем про що свідчить лист №2899 від 22.11.2012 року та відзив на позовну заяву №3409 від 13.12.2012 року, які подані останнім до суду (а.с.14, 32-34).
Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..
Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.5.1 Договору №05/08Р від 04.06.2010 року, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, позивачем нарахована пеня за період з 14.06.2010 року по 14.12.2010 року в розмірі 203,94 грн.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями п.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) .
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені (а.с.32-34), а відтак в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 203,94 грн. слід відмовити.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період 14.06.2010 року по 16.11.2012 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 204,43 грн. та три відсотки річних в розмірі 181,39 грн. Згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період інфляційні втрати складають - 236,87 грн., а три відсотки річних -181,78 грн., однак суд задовольняє нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних в межах заявлених позовних вимог.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 300,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги в зв'язку із розглядом справи в суді.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Замовником) і Гентошом Ростиславом Євгеновичем (Виконавець) 15.11.2012 року було укладено договір №01/11/12 про надання юридичних послуг. Відповідно п.1.1 договору Виконавець зобов'язувався надати Замовнику адвокатську юридичну допомогу у судовій справі про стягнення з Червоноградської центральної міської лікарні на користь ТзОВ «НДВП»Екологія»суму заборгованості в розмірі 3 083,11 грн. Згідно з пунктом 1.2 зазначеного вище договору вартість наданих послуг складає 300,00 грн. Платіжним дорученням №302 від 30.11.2012 року позивач оплатив Гентошу Р.Є. вартість юридичних послуг в розмірі 300,00 грн.(оригінал в матеріалах справи а.с. 28), які просить стягнути з відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Як вбачається з матеріалів справи, довіреність від 30.11.2010 року видана Гентошу Р.Є., який має адвокатське посвідчення № 322 від 30 квітня 2004 року.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача 300,00 грн. вартості адвокатських послуг підлягають до задоволення в порядку ст..44 ГПК України.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач доказів оплати боргу з пред'явленням платіжних доручень станом на день розгляду справи не подав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.
Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул.. Івасюка, 2, код ЄДРПОУ 01996869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство»Екологія»(79057, м. Львів,вул. Антоновича, 128, код ЄДРПОУ 32800226) -2 493,35 грн. -основного боргу, 203,94 грн. -інфляційних втрат, 181,39 грн. -трьох відсотків річних, 300,00 грн. -витрат на адвокатські послуги та 1 502,77 грн. -судового збору.
3. В рештій частині позовних вимог -відмовити.
4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.12.2012 року.
Суддя Березяк Н.Є.