ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-50/16422-2012 06.12.12
За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт"
про відшкодування збитків 6 345,96 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Неклонський В.І.(дов. від 03.01.2012)
Від відповідача: Опанасенко Б.Ю.(дов. від 27.12.2011)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 345,96 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2012 порушено провадження у справі №5011-50/16422-2012 та призначено до розгляду на 06.12.2012.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 06.12.2012 з'явилися та дали пояснення по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що згідно довідки ДАІ застрахований позивачем автомобіль отримав пошкодження заднього бамперу, а в ремонтній калькуляції зазначено, що буде здійснена заміна задніх дверей, крім того в акті огляду вказано, що пошкоджено кришку багажника, однак в даній моделі автомобіля кришка багажника відсутня.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
21.09.2009 між ПАТ «СК «Українська страхова група»та Кисіль Іриною Василівною був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2802-2301, предметом якого є страхування транспортного засобу «Dacia Logan», державний № АА 8739 HP.
18.03.2010 в м. Києві по вул. Тростянецькій відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Dacia Logan», державний № АА 8739 HP під керуванням водія Кисіль І.В. та транспортного засобу », державний № АА 7906 ВТ під керуванням водія Ерпс Володимира Віталійовича.
Згідно довідки ВДАІ та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2010, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення водієм Ерпс Володимиром Віталійовичем п.п. 13.1 ПДР України.
До ПАТ «СК «Українська страхова група»звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи.
07.07.2010 на підставі калькуляції № ДКК46462 від 31.03.2010 ПАТ «СК «Українська страхова група»було складено страховий акт № ДКК46462/1 та розрахунок до нього.
На підставі вищевказаних документів ПАТ «СК «Українська страхова група»здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі: 6855 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 29172 від 09.07.2010.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони «Dacia», державний № АА 7906 ВТ, на момент ДТП було застраховано у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»за полісом - ВС/7936916 - надалі Відповідач.
04.01.2012 на адресу відповідача була направлена заява на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 0001/478/1-Усг, з проханням відшкодувати шкоду в добровільному порядку, яку відповідач отримав 05.01.2012 за вх. № 0017, але як зазначає позивач на даний час ніяких дій з боку відповідача не було вчинено.
Однак суд зазначає, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача оплату грошових коштів на суму 6 345,96 грн., у зв'язку з таким:
22.09.2009 між ACT АИС-Поліс»повним правонаступником якого є ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та Ерпс Володимиром Віталійовичем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № ВС/7936916 відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника пов'язану з експлуатацією автомобіля Dacia Logan, реєстраційний номер АА7906ВТ (далі - забезпечений автомобіль).
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що 18.03.2010 в м. Києві по вул. Тростянецькій сталася ДТП, за участю забезпеченого автомобіля під керуванням Ерпс В.В. в результаті чого, було пошкоджено автомобіль Dacia Logan, реєстраційний номер АА8739НР під керуванням Кисіль Т.О.
07.05.2010 Дарницький районний суд м. Києва виніс постанову, відповідно до якої водія забезпеченого автомобіля Ерпс В.В. визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Автомобіль Dacia Logan, реєстраційний номер АА8739НР на момент ДТП було застраховано у ПАТ «СК «Українська страхова група»за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2802-2301 від 21.09.2009.
31.03.2010 складено ремонтну калькуляцію, відповідно до якої вартість ремонту автомобіля Dacia Logan, реєстраційний номер АА8739НР складає 7 172,96 грн.
07.07.2010 позивачем було сплачене страхове відшкодування в розмірі 6 855,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29172.
В зв'язку з цим позивач намагається стягнути страхове відшкодування в порядку регресу з відповідача.
Однак суд зазначає, що в первинній довідці ДАІ від 18.03.2010 автомобіль Dacia Logan, реєстраційний номер АА8739НР отримав механічні пошкодження заднього бампера.
Окрім цього, в матеріалах справи наявний акт огляду позивачем пошкодженого транспортного засобу(дефектна відомість) від 23.03.2010, в якому також спеціалістом відділу аварійних комісарів Бородиня С.О. вказано на пошкодження тільки заднього бампера а автомобілі Dacia Logan, реєстраційний номер АА8739НР.
Натомість в ремонтній калькуляції зазначено, що буде проводитися ремонт не заднього бампера (його ремонт взагалі не передбачався цією калькуляцією), а заміна задньої лівої та правої дверей (про пошкодження яких нічого не сказано в первинній довідці ДАІ) та дефектній відомості позивача.
Таким чином суду незрозуміло чому позивач сплатив страхове відшкодування за заміну задніх дверей автомобіля, які відповідно до первинної довідки не були пошкоджені, а беручи до уваги той факт, що ремонт пошкодженого бампера не проводився, суд вважає, що у відповідача взагалі відсутні в даному випадку підстави для виплати страхового відшкодування.
По-друге, в акті огляду вказано, що пошкоджено кришку багажника з заломом та зміщенням (хоча в даному автомобілі її не існує).
На думку суду позивач допустив в частині оформлення матеріалів справи ряд помилок які не дають змоги достовірно встановити характер пошкоджень та сплатив страхове відшкодування просто йдучи назустріч своєму страхувальнику.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Наказ Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Тобто в будь-якому випадку проведення оцінки транспортного засобу у даному випадку є обов'язковим.
Суд наголошує, що позивач не здійснив оцінки пошкоджень автомобіля Dacia Logan, реєстраційний номер АА8739НР, тому це являється ще одним аргументом безпідставності грошових вимог до відповідача.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 17.12.2012