ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/13681-2012 03.12.12
За позовом Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє-Пласт"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє"
про стягнення 1 483 193, 13 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача - Ткачук Н.Ф., представник за довіреністю;
від відповідача -1 - не з'явився;
від відповідача -2 - Скопич Я.В., представник за довіреністю.
Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє-Пласт" (далі -відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє" (далі -відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 1 483 193, 13 грн., яка складається з:
- 143 693,01 дол. США, що еквівалентно 1 148 538,22 грн. -заборгованості за кредитом;
- 16 570,61 дол. США, що еквівалентно 132 448,88 грн. -заборгованості відсотками;
- 202 206,03 грн. -пеня та штраф.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №0001-22/2007 від 07.03.2007, а враховуючи те, що відповідач-1 як Позичальник, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав позивач на підставі кредитного договору №0001-22/2007 від 07.03.2007 та договору поруки від 07.03.2007 вимагає відшкодування заборгованості в сумі 1 483 193, 13 грн. солідарно з відповідачів.
Ухвалою суду від 04.10.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/13681-2012.
Відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на положення частин 1,4 статті 559 ЦК України, зокрема зазначив, що Банк не має права вимагати від нього виконання обов'язків Позичальника за Кредитним договором, оскільки порука за Договором поруки припинилась на підставі вказаної норми, зокрема у зв'язку із збільшенням періоду користування позичковими коштами (додатковий договір №6) та у зв'язку із пропуском відповідачем шестимісячного строку для пред'явлення вимоги поручителю.
Позивач подав суду заяву про зменшення розміру неустойки та збільшення розміру процентів та штрафу, відповідно до якої позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 131 882,32 грн., яка складається з:
- 143 693,01 дол. США, що еквівалентно 1 148 538,23 грн. -заборгованості за кредитом;
- 19 490,37 дол. США, що еквівалентно 155 786,52 грн. -заборгованості відсотками;
- 131 882,32 грн. - пеня та штраф.
Суд задовольнив подану заяву. Відтак має місце нова ціна позову.
Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача-1, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 02099, м. Київ, вул. Ремонтна, буд. 8
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
На призначені судові засідання 29.10.2012, 14.11.2012, 03.12.2012 представник відповідач-1 не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень за №02099 05067237 від 10.10.2012, №02099 04461896 від 05.11.2012, №02099 05707139 від 19.11.2012.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.03.2007 між Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк»(далі -Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Собраніє-Пласт" (далі -Позичальник) було укладено кредитний договір №0001-22/2007 (далі -Кредитний договір).
Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну мультивалютну та мультилімітну кредитну лінію на поповнення обігових коштів та на інвестиційні потреби з загальним лімітом у сумі 200 000 доларів США з можливістю надання траншів у гривні та доларах США строком з 07 березня 2007 року до 05 березня 2010 року із сплатою 19% відсотків річних за траншами, наданими у гривні та 15,5% відсотків річних за траншами, наданими у доларах США.
Сукупний розмір кредитних коштів, якими може користуватися Позичальник одночасно в будь-який момент строку дії кредитної лінії, не перевищує ліміту заборгованості за кредитною лінією. При цьому сума наданих траншів в національній валюті перераховується в валюту кредиту по офіційному курсу НБУ.
Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу (траншів) кредиту Позичальнику з позичкового рахунку, відкритого за Договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту.
Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування траншем (траншами) кредиту, виходячи із 360 днів у році за траншами, наданими в доларах США та виходячи з розрахунку 365 днів у році за траншами, наданими в гривні, враховуючи день надання та не враховуючи день погашення кредиту. У випадку, якщо день надання кредиту збігається з днем погашення кредиту, розрахунок процентів здійснюється як за один повний день.
Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом, вказана в п. 1.1 цього договору може бути змінена пропорційно до зміни облікової ставки Національного Банку України та/або економічних умов та/або зміни собівартості ресурсів Банку, а також у випадках, передбачених у п. 3.2.11. У разі зміни процентної ставки за користування кредитом (окрім випадків, передбаченим п. 3.2.11) Банк та Позичальник складають додатковий договір до даного кредитного договору.
Відповідно до пункту 3.3.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в цьому договорі і забезпечити повернення усіх траншів наданих в межах кредитної лінії не пізніше 05 березня 2010 року; сплату відсотків за користування кредитом по 25 число кожного місяця за траншами, наданими у гривні, 28 число кожного місяця за траншами, наданими у доларах США, але не пізніше 05 березня 2010 року. В разі відсутності на валютному рахунку суми в доларах США, необхідної для погашення процентів по кредиту, Позичальник повинен подати до Банку заяву на купівлю валюти не пізніше 25 числа кожного місяця.
Відповідно до пункту 5.1.1 Кредитного договору якщо Позичальник не сплатив Банку у строк, будь-яку суму, належну до сплати то така подія тлумачиться як подія невиконання зобов'язань.
Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено додатковий договір №01 від 10.12.2007, додатковий договір №02 від 16.05.2008, додатковий договір №03 від 27.05.2008, додатковий договір №05 від 23.12.2008, додатковий договір №06 від 19.04.2010.
Додатковим договором №01 від 10.12.2007 пункт 1.1 Кредитного договору викладено в наступній редакції:
«Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію для поповнення обігових коштів та на інвестиційні потреби з загальним лімітом 200 000 доларів США, що по курсу Національного банку України дол. США/гривня (станом на 07 березня 2007 року дорівнює 5,05 гривень за 1,00 дол. США) у еквіваленті становить 1 010 000 гривень, строком з 07 березня 2007 року до 05 березня 2010 року із сплатою 15,5% відсотків річних за траншами, наданими у доларах США та 19% відсотків річних за траншами, наданими у гривні. Кожну суму в межах кредитної лінії Банк надає Позичальнику за його письмовим зверненням в межах строку дії кредитної лінії одним або кількома частинами (траншами). Письмове звернення подається за підписом Позичальника у одному екземплярі та має містити: дату, розмір траншу та строки видачі Банком кредиту. Сукупний розмір кредитних коштів, якими може користуватися Позичальник одночасно в будь-який момент строку дії кредитної лінії, не перевищує ліміту заборгованості за кредитною лінією».
Також пункт 3.3.1 Кредитного договору викладено в наступній редакції:
«Використовувати кредит на цілі, зазначені в цьому договорі і забезпечити повернення усіх траншів, наданих в межах кредитної лінії не пізніше 05 березня 2010 року; сплату відсотків за користування кредитом по 28 число кожного місяця, але не пізніше 05 березня 2010 року, із свого валютного рахунку, але не пізніше 05 березня 2010 року. В разі відсутності на валютному рахунку суми в доларах США, необхідної для погашення процентів по кредиту, Позичальник повинен подати до Банку заяву на купівлю валюти не пізніше 28 числа кожного місяця. У випадку, якщо курс Національного Банку України дол. США/гривня на час повернення кредиту не перевищує курсу Національного Банку України дол. США/гривня на дату надання кредиту, зафіксованого у п. 1.1 цього договору, забезпечити повернення кредиту у сумі, еквівалентній сумі фактичної заборгованості у доларах США по курсу на дату підписання цього договору. При цьому повернення кредиту здійснюється або у національній валюті (гривні), або у дол. США у сумі, яка дорівнює сумі фактичного залишку по кредиту у дол. США, помноженої на курс НБУ на дату підписання цього договору та поділеною на поточний курс НБУ на дату погашения кредиту».
Додатковим договором №02 від 16.05.2008 пункт 1.1 Кредитного договору доповнено наступним:
«Терміном з 16.05.2008 року Банк встановлює Позичальнику процентну ставку за користування фактично наданим станом на 16.05.2008 року кредитом в межах кредитної, лінії в розмірі 20% відсотків річних по траншам, наданим у національній валюті та 16,5% відсотків річних по траншам, наданим у Доларах США; за користування траншами в межах кредитної лінії, які будуть надані з 16.05.2008 року Банк встановлює Позичальнику процентну ставку в розмірі 25% відсотків річних по траншам, наданим у національній валюті та 18% відсотків річних по траншам, наданим у Доларах США».
Також, додатковим договором №03 від 27.05.2008 пункт 1.1 Кредитного договору було доповнено наступним:
«Банк встановлює Позичальнику процентну ставку за користування кредитом, наданим в межах кредитної лінії у розмірі 19 % відсотків річних по траншам, наданим у Доларах США, з 27 травня 2008 року».
Пунктом 1 Додаткового договору №06 від 19.04.2010 визначено, що терміном з 01.01.2010 встановити відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 9,5% відсотків річних.
Пункт 1.1 Кредитного договору Додатковим договором №06 від 19.04.2010 доповнено наступним: «Терміном з 01.04.2010 року Банк встановлює Позичальнику графік погашення кредиту, відповідно до якого останнім місяцем для сплати є грудень 2011 року».
Отже, згідно з встановленим у Додатковому договорі №06 від 19.04.2010 графіком погашення кредиту,заборгованість за кредитом необхідно було погасити в строк до 31.12.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк на виконання умов Кредитного договору надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 200 000 доларів США, що підтверджується банківськими виписками (рух коштів по рахунку) за період з 07.03.2007 до 24.09.2012.
В результаті порушення умов Кредитного договору щодо строків сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами, враховуючи подану заяву про зменшення розміру неустойки та збільшення розміру процентів у Позичальника станом на 26.11.2012 виникла заборгованість в загальній сумі 1 304 324,75 грн., з яких:
- 143 693,01 доларів США (що по курсу НБУ станом на 10.09.2012 становить 1 148 538,23 грн.) заборгованість за кредитом;
- 19 490,37 доларів США (що по курсу НБУ станом на 10.09.2012 становить 155 786,52 грн.) заборгованість за процентами.
За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості за Кредитним договором, яка виникла станом на 26.11.2012, і яка станом на момент ухвалення рішення не була погашена відповідачем, у сумі 1 304 324,75 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований. Доказів на підтвердження факту сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Позивач, також просить суд стягнути з відповідачів неустойку у вигляді штрафу та пені, яка відповідно до заяви про зменшення розміру неустойки та збільшення розміру процентів складає 131 882,32 грн., з яких:
- 114 135,04 грн. пеня за кредитом та відсотками;
- 17 747,28 грн. штраф за кредитом та відсотками.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми процентів та від несплаченої суми кредиту за кожний день прострочки (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).
Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1% від суми непогашеного боргу.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, уточнений розрахунок суми пені та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, несвоєчасну сплату процентів з користування кредитом відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам кредитного договору, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені за кредитом та відсотками у сумі 114 135,04 грн. та штрафу за кредитом та відсотками у сумі 17 747,28 грн. підлягає задоволенню.
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Банком, відповідачем-1 та відповідачем-2 (далі -Поручитель) 07.03.2007 було укладено Договір поруки (далі -Договір поруки).
Відповідно до пункту 2 Договору поруки за даним договором Поручитель зобов'язується перед Кредитором в повному обсязі відповідати за виконання Боржником його зобов'язань, що випливають з кредитного договору №0001-22/2007 від 07 березня 2007 року, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх), в повному обсязі, а саме:
- погашення основної суми кредиту в розмірі фактично наданої суми.
- погашення відсотків по кредиту.
- погашення штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
При цьому Сторони домовляються про відсутність необхідності додаткового погодження з Поручителем укладання додаткових договорів до кредитного договору та подальшого інформування Поручителя про укладені додаткові договори.
Відповідно до пункту 3 Договору поруки при невиконанні чи неналежному виконанні Боржником зобов'язань за Кредитним договором №0001-22/2007 від 07 березня 2007 року Поручитель і Боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто Кредитор вправі за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язань за Кредитним договором №0001-22/2007 від 07 березня 2007 року як від Боржника, так і від поручителя, притім як цілком, так і частини боргу.
Відповідно до пункту 4 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, як і Боржник, враховуючи сплату відсотків, витрат, що виникають по стягненню боргу, та інших збитків Кредитора, яки викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань Боржником.
Згідно з пунктом 7 Договору поруки Поручитель за даним договором буде залишатися зобов'язаним відповідати нарівні з Боржником до повного виконання всіх його зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до пункту 6 Договору поруки Поручитель зобов'язується погасити заборгованість Боржника протягом 3-х (трьох) банківських днів із дня одержання повідомлення Кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи 11.01.2012 позивач звернувся до Поручителя з листом №35 в якому просив погасити заборгованість за кредитним договором, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком №6998 від 12.01.2012 та поштовим повідомленням №04070 17244291 від 16.01.2012.
Відповідач-2 заперечуючи проти позову зазначив, що зобов'язання за Договором поруки від 07.03.2007 припинились на підставі п. 4 ст. 559 ЦК України, у зв'язку із пропуском шестимісячного строку для пред'явлення вимоги поручителю, проте суд не може погодитись з такою позицією з огляду на наступне.
Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
У пункті 16 Договору поруки передбачено, що договір набирає сили після його підписання всіма сторонами і припиняє свою дію після припинення забезпечених порукою зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
З Договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова Договору поруки (пункт 16) про те, що договір поруки припиняє свою дію після припинення забезпечених порукою зобов'язань не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Верховний Суд України у постанові від 23.05.2012 у справі № 6-33цс12 вказав, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини 4 статті 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини 4 статті 559 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Така ж правова позиція викладена й у пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 № 10-1393/0/4-12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".
Як випливає із частини 4 статті 559 ЦК України, у межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання.
Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
У зв'язку із підписанням додаткового договору №06 від 19.04.2010 між позивачем та відповідачем-1 був встановлений новий графік погашення кредиту, згідно з яким заборгованість за кредитом необхідно було погасити в строк до грудня 2011 (тобто 31.12.2011), і протягом шести місяців з 31.12.2011, позивачем було направлено, а саме 11.01.2012 на адресу відповідача-2 вимогу про виконання зобов'язань за Договором поруки, то в силу приписів частини 4 статті 559 ЦК України зобов'язання відповідача-2 за Договором поруки не припинились, оскільки позивач звернувся в межах шестимісячного строку до Поручителя з відповідною вимогою.
При цьому Сторони договору поруки домовились про відсутність необхідності додаткового погодження з Поручителем укладання додаткових договорів до кредитного договору та подальшого інформування Поручителя про укладені додаткових договорів (п. 2 Договору поруки).
Крім того, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що відбулось збільшення відсоткової ставки за кредитним договором та збільшення періоду користування позичковими коштами без згоди поручителя, та як наслідок припинення зобов'язань поручителя на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання Боржником.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між собою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 2 статті 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Як було зазначено раніше відповідно до пункту 2 Договору поруки за даним договором Поручитель зобов'язується перед Кредитором в повному обсязі відповідати за виконання Боржником його зобов'язань, що випливають з кредитного договору №0001-22/2007 від 07 березня 2007 року, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх).
При цьому Сторони домовляються про відсутність необхідності додаткового погодження з Поручителем укладання додаткових договорів до кредитного договору та подальшого інформування Поручителя про укладені додаткові договори.
Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.
Проте, судом встановлено, що у пункті 2 Договору поруки передбачено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в кредитних договорах та укладених (в тому числі майбутніх) додаткових договорів до кредитного договору, а отже поручителем виражена згода відповідати відповідно із умовами кредитного договору та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх), таким чином внесення змін до кредитних договір в цій частині не змінило основне зобов'язання боржника без згоди поручителя та не збільшило обсяг його відповідальності.
Крім того, суд зазначає, що Додатковим договором №06 від 19.04.210 терміном з 01.01.2010 встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 9,5% річних, а отже розмір відсотків було зменшено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідачів.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє-Пласт»(02099, м. Київ, вул. Ремонтна, буд. 8, ідентифікаційний код 34648685), Товариства з обмеженою відповідальністю «Собраніє»(08133, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 23, ідентифікаційний код 25289970) на користь Акціонерного Комерційного банку «Східно-Європейський банк»(01042, м. Київ, вул. Дружби Народів, 17/5, ідентифікаційний код 19364130) 143 693 (сто сорок три тисячі шістьсот дев'яносто три) доларів США 01 цент США (що за офіційним курсом НБУ 7,9930 грн. за 100 доларів США станом на 26.11.2012) складає 1 148 538 (один мільйон сто сорок вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. 23 коп.) заборгованості за кредитом, 19 490 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто) доларів США 37 центів США (що за офіційним курсом НБУ 7,9930 грн. за 100 доларів США станом на 26.11.2012) складає 155 786 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 52 коп.) заборгованості за відсотками, 114 135 (сто чотирнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 04 коп. пені, 17 747 (сімнадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 28 коп. штрафу, а також 28 724 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 14 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.12.2012
Суддя Р.Б. Сташків