ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
18.12.12 Справа № 30/5014/3060/2012
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ
про стягнення 28 270 грн. 00 коп.
Суддя Голенко І.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Алєксєєв С.С., довіреність № 55 від 01.01.2012;
від відповідача: представник не прибув,
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача штрафу у сумі 28270 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 52522083 масу вантажу у вагоні № 67664052.
Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 52522083 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 67664052, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 28270 грн. 00 коп.
Позивач підтримав позовні вимоги у судовому засіданні.
Відповідач у судове засідання не прибув, проте 17.12.2012 через канцелярію суду надав клопотання б/н від 17.12.2012 про розгляд справи без участі його повноважного представника, яке судом задоволено.
Відзивом на позовну заяву б/н від 17.12.2012 відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
Крім того, відповідач через канцелярію суду надав клопотання б/н від 17.12.2012 про зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на важке фінансове становище підприємства, а також на те, що позивачу фактично не завдано збитків.
Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
У травні 2012 року зі станції відправлення Слов'яносербськ Донецької залізниці на станцію Трипілля-Дніпровське Південно-західної залізниці за накладною № 52522083 Державне підприємство «Луганськвугілля»(далі за текстом - відповідач) відправило вантаж (антрацит) у вагонах №№ 67664052, 67377465, 66550914, 66751686, 65331944 та 66750413, одержувачем за накладною відповідачем був зазначений Трипільська ТЕС (а. с. 6).
При проходженні вказаних вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено контрольне переваження вагону № 67664052 на 150-тонних електронно-тензометричних вагах. За результатами такого переваження було встановлено, що у вагоні № 67664052 за накладною № 52522083 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 70350 кг, що на 1350 кг більше, ніж вказано у накладній.
По даному факту складено акт загальної форми № 730/Ваги від 30.05.2012 та комерційний акт АА № 042612/249 від 30.05.2012 (а. с. 4, 7). Викладене також підтверджується випискою з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а. с. 11).
В комерційному акті містяться відомості про те, що завантаження нижче бортів на 60 - 70 см, без заглиблень, вантаж маркований двома продольними смугами, маркування не порушено, розвантажувальні люки зачинені, витікання відсутнє, вагон технічно справний.
Спірний вагон був відчеплений за накладною № 46880639 (а. с. 10).
Надлишок вантажу після вивантаження з вагону № 67664052 був відправлений за досильною накладною № 46890115 на станцію призначення Трипілля-Дніпровське Південно-західної залізниці у вагоні № 65504557 (а. с. 9). Викладене також підтверджується актом загальної форми № 737/Ваги.
Вищезазначена невідповідність маси вантажу також була підтверджена при повторному переважені спірного вагону на станції призначення, про що був складений комерційний акт АА № 042612/249/159 від 30.05.2012 з відповідною відміткою у розділі «Є»(а. с. 5).
За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 28270 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом -Статут) накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом -Правила № 861/5082), визначається відправником.
У накладній № 52522083 (вагон № 67664052) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69 000 кг, спосіб визначення маси -на 150-тонних вагонних вагах; у графі «Відправник»вказано найменування відправника -ДП «Луганськвугілля», тобто відповідача у справі.
Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.
Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних електронно-тензометричних вагонних вагах (державна повірка яких проведена 30.05.2012 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження, а. с. 14), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.
Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 67664052, що була зазначена відповідачем у перевізних документах -69000 кг, фактичній масі вантажу -70350 кг.
Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено актом загальної форми № 730/Ваги від 30.05.2012 та комерційним актом АА № 042612/249 від 30.05.2012, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 4, 7).
Викладене також підтверджується випискою з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а. с. 11).
Крім того, вищезазначена невідповідність маси вантажу також була підтверджена при повторному переваженні спірних вагонів на станції призначення, про що був складений комерційний акт АА № 042612/249/159 від 30.05.2012 з відповідною відміткою у розділі «Є»(а. с. 5).
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).
У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Провізна плата згідно залізничної накладної № 52522083 за вагон № 67664052 становить 5654 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 28270 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.
Клопотання відповідача б/н від 17.12.2012 про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, а також у зв'язку з тим, що позивачу фактично не завдано збитків, судом відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Отже, відповідачем не надано доказів винятковості випадку для застосування вищенаведених норм права.
Крім того, завантаження вантажу у спірному вагоні понад його вантажопідйомності впливає на безпеку руху на залізниці.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим обставинами справи, її матеріалами та підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судового збору на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», 91055, м. Луганськ,
вул. Лермонтова, буд. 1 В, ідентифікаційний код 32473323, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», 49038, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код 01073828, штраф у розмірі 28270 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано -19.12.2012
Суддя І.П. Голенко