"11" грудня 2012 р. Справа № 5021/176/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Т.Б. Дроботової,
суддів :Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління майна комунальної власності Сумської міської ради
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року
у справі№ 5021/176/2012
Господарського судуСумської області
за позовомУправління майна комунальної власності Сумської міської ради
доСумського громадського формування з охорони громадського порядку "Захист"
продострокове розірвання договору користування та виселення з нежитлового приміщення
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідачаМорондель В.А.- командир, посв. № 1 від 31.12.2011р.
Управління майна комунальної власності Сумської міської ради звернулося до господарського суду з позовом про дострокове розірвання договору користування нерухомим майном № УМКВк-015 від 30.10.2008 року, укладеного з Сумським громадським формуванням з охорони громадського порядку "Захист" та про виселення Сумського громадського формування з охорони громадського порядку "Захист" зі займаного нежитлового приміщення, що знаходиться по вул. Жовтневій, 25 у м. Суми.
Позивач зазначив, що умовами договору передбачено випадки права на дострокове розірвання договору; відповідач порушує умови договору щодо використання наданого йому приміщення для здійснення статутної діяльності у вигляді взаємодії з органами внутрішніх справ, охорони громадського порядку, не здійснюючи відповідних дій.
Відповідач не виклав власну позицію з приводу позовних вимог, у зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.04.2012 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено; розірвано договір користування нерухомим майном № УМКВк-015 від 30.10.2008 року, укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Сумським громадським формуванням з охорони громадського порядку "Захист"; виселено Сумське громадське формуванням з охорони громадського порядку "Захист" зі займаного нежитлового приміщення, що знаходиться по вул. Жовтневій, 25 у м. Суми.
Судове рішення ґрунтується на приписах статті 651 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлених обставинах справи щодо порушення відповідачем умов договору про використання майна за цільовим призначенням; невиконання відповідачем вимоги позивача звільнити приміщення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року (судді: Бондаренко В.П. -головуючий, Ільїн О.В., Россолов В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність застосування місцевим господарським судом Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до спірних правовідносин, що полягають у постійному безкоштовному користуванні майном (нежитловими приміщеннями) та на відсутність доказів у підтвердження порушення відповідачем умов укладеного договору; зазначив, що позивач не довів додержання ним порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення судом норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, а саме: висновки щодо змісту пункту 1.3 укладеного договору та цільового використання зазначених приміщень суперечать статутній діяльності відповідача, за змістом якої у використовуваному приміщенні повинен розміщатися штаб або пункт членів цього громадського формування -дружинників; припинення права користування спірним приміщенням, що є сервітутом, випливає з статті 406 Цивільного кодексу України.
Позивач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу повністю заперечив її доводи, вказав на обґрунтованість та законність постанови суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Сумської міської ради V скликання ХІІІ сесії від 06.02.2008 року "Про передачу в безкоштовне постійне користування майна комунальної власності територіальної громади майна міста Суми" Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Сумським громадським формуванням з охорони громадського порядку "Захист" було укладено договір користування № УМКВк-015 від 30.10.2008 року. Відповідно до умов договору наймодавець передає, а наймач приймає у безкоштовне постійне користування на умовах, визначених договором, майно згідно опису, а саме: нежитлові приміщення, розташовані на вул. Жовтневій, 25 м. Суми, загальною площею 83,7 кв.м., вартістю 36384 грн.
Сторони передбачили, що майно передається у безкоштовне постійне користування наймачу для використання його в якості службового приміщення; приміщення надане відповідачу для здійснення статутної діяльності, а саме взаємодії з органами внутрішніх справ.
Наймач зобов'язаний використовувати майно у відповідності до умов та за призначенням, визначеним у пункті 1.3 договору, без права перепрофілювання.
30.10.2008 року сторонами у справі був складений акт прийняття-передачі нерухомого майна по договору.
28.09.2011 року Сумською міською радою було прийнято рішення № 808-МР "Про передачу в господарське відання та на баланс Комунальному підприємству "Муніципальна охорона" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми; пунктом 1 зазначеного рішення позивача зобов'язано передати нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Суми, вул. Покровська, 25, загальною площею 83,7 кв.м., Комунальному підприємству "Муніципальна охорона".
Також місцевий господарський суд вказав, що позивач направляв відповідачу листа № 09-1509/01-09 від 21.10.2011 року з вимогою звільнити приміщення та передати його за актом прийому-передачі, у визначений строк відповідач приміщення не звільнив; натомість суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази одержання даного листа відсутні, а вказаний лист не містить пропозиції про розірвання договору.
Судова колегія зазначає, що, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спірного договору є безкоштовне постійне користування майном (нежитловим приміщеннями).
Правовідносини, які полягають у безоплатній передачі (зобов'язанні безоплатної передачі) однією стороною іншій стороні річ для користування протягом встановленого терміну, відповідають правовідносинам позички в розумінні статті 827 Цивільного кодексу України.
За частиною 3 вказаної статті до договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України ("Найм (оренда)").
Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а в разі найму нерухомого майна -за три місяці.
Вирішуючи спір в частині вимог про звільнення приміщення відповідачем, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою відповідні приписи законодавства та не перевірили наявність чи відсутність волевиявлення сторони договору найму на припинення договору постійного користування шляхом відмови, не дослідили документальні докази додержання цього порядку позивачем, не з'ясували правові наслідки здійсненої відмови.
Водночас судова колегія зауважує, що за частиною 3 статті 828 Цивільного кодексу України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.
За статтею 793 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас статтею 794 вищезазначеного Кодексу передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
За приписами частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору він є нікчемним; такий правочин є нікчемним в силу закону, незалежно від наявності відповідного судового рішення, та не створює жодних правових наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Розглядаючи спір, суди нижчих інстанцій безпідставно не досліджували питання, чи дотримано сторонами вимог діючого законодавства щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначеного договору, оскільки невиконання вказаних положень закону тягне за собою нікчемність даного правочину. (Відповідна правова позиція щодо договорів оренди викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 року у справі № 25-16/394-06-10, 09.09.2008 року у справі № 2-3/15041-2007).
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, не застосували норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а відтак не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; не надали оцінки відповідним доводам та доказам позивача, неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.
Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі № 5021/176/2012 Господарського суду Сумської області та рішення Господарського суду Сумської області від 03.04.2012р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач