26 листопада 2012 р. № 5011-30/4907-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Добролюбової Т.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Подоляк О.А.,
Селіваненка В.П.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши заяву Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району",
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 20.09.2012
у справі№5011-30/4907-2012
за позовом Державного архіву міста Києва
доКомунального підприємства "Керуюча дирекція" Шевченківської районної умісті Києві ради"
про стягнення 99188,10 грн.
Державний архів міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у місті Києві ради" про стягнення 99 188,10 грн. -коштів, перерахованих позивачем відповідачу впродовж 2011 року на виконання умов договору оренди нежилих приміщень № 446/6 від 16.02.2010. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2012 у справі №5011-30/4907-2012 позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові. Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2012 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено в силі.
Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2012, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, залишивши без змін постанову суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом касаційної інстанції норм процесуального права [статтей 111, 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України)] та неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2010 у справі №50/520, від 19.07.2007 у справі №53/389-06, від 25.07.2007 у справі №40/431, від 07.02.2007 у справі №31/215-06, від 20.07.2005 у справі №14/155, від 11.07.2005 у справі №6/481, від 16.03.2005 у справі №2-5/8412-2004, від 21.04.2005 у справі №2/386, а також постанову Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі №10/7, прийняту в порядку розділу ХІІ2 ГПК України.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 у справі
№5011-30/4907-2012 суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України суми коштів, отриманих як орендну плату за користування приміщенням за спірний період, мотивуючи тим, що згідно з рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 "Про бюджет міста Києва" відповідач звільнений від зобов'язань щодо сплати орендних платежів (крім експлуатаційних витрат) як установа, що фінансується з бюджету міста Києва, та сторонами досягнуто згоди щодо встановлення плати за користування приміщенням на 2011 рік на рівні експлуатаційних витрат.
Водночас у постанові від 25.07.2007 у справі №40/431 суд касаційної погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки судами попередніх інстанцій визнано неукладеним договір, на підставі якого позивачем перераховано спірну суму коштів відповідачеві. У постанові від 07.02.2007 у справі №31/215-06 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів, оскільки судами установлено, що спірні кошти отримані відповідачем на підставі укладеного сторонами договору. Змістом наведених постанов суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цих справах у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву, крім того, відсутність протилежних правових висновків суду касаційної інстанції як обов'язкового елементу неоднакового застосування у справі №40/431.
Разом з тим, постанови Вищого господарського суду України від 19.07.2007 у справі №53/389-06, від 20.07.2005 у справі №14/155, від 11.07.2005 у справі №6/481, від 16.03.2005 у справі №2-5/8412-2004 та від 21.04.2005 у справі №2/386 не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права з огляду на різні предмети та підстави позовів у цих справах у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву. Так, предметом позову в справі №5011-30/4907-2012 є вимога про стягнення коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, тоді як предметом позову в справах №53/389-06, №2-5/8412-2004 та №2/386 є вимога про внесення змін до договору; у справі №14/155 -про стягнення заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі порушення договірних зобов'язань; у справі №6/481 -про стягнення заборгованості з орендної плати та виселення з орендованого приміщення у зв'язку із порушенням умов договору щодо оплати та закінченням строку його дії.
Крім того, безпідставними є посилання заявника на: постанову Вищого господарського суду України від 18.03.2010 у справі №50/520, якою рішення суду першої інстанції скасовано з передачею справи на новий розгляд, оскільки в цій справі остаточно не вирішено спір по суті; постанову Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі №10/7, яка прийнята в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, у зв'язку з тим, що до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій; порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права, оскільки встановлений пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним, і такою підставою може бути лише неоднакове застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Комунальному підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" в допуску справи №5011-30/4907-2012 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяТ.Добролюбова
Судді: Т.Данилова
О.Подоляк
В.Селіваненко
О.Удовиченко
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)