06.12.2012 м. Ужгород
Суддя апеляційного суду Закарпатської області Дацків В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2012 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2012 року ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 06.10.2012 року о 00 год. 40 хв. по на об'їзній дорозі в м. Ужгороді, керував транспортним засобом марки «Опель», д/н НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2012 року, якою він визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення. Вважає, що в у вказаній постанові відсутня конкретизація, за які саме дії його визнано винним. Апеляцію обгрунтовує тим, що докази перебування його в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи відсутні. Його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння працівниками ДПС належним чином не оформлено, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений та підписаний свідками до його фактичної відмови від доставлення до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння. Зазначає, що вказані в протоколі свідки не були очевидцями події, так як особисто його не бачили, розмови з працівниками Державтоінспекції не чули, про це вони знають лише зі слів працівників ДПС, а тому їх свідчення не можуть бути достатніми доказами у справі.
Крім того, вказує на те, що не має постійного місця роботи, а автомобіль є для нього єдиним джерелом доходу, а тому позбавлення права керування транспортними засобами на один рік є занадто важким покаранням для нього. При цьому просить прийняти до уваги ту обставину, що до адміністративної відповідальності він притягується вперше, а обставин, що обтяжували б його відповідальність, судом в постанові не наведено.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який подану ним апеляційну скаргу не підтримав, та заявив, що визнає свою вину у вчиненому правопорушенні, вважає захід стягнення вказаний в постанові суду занадто суворим та просив пом'якшити йому адміністративне стягнення на штраф, перевіривши матеріали справи, вважаю, що доводи апелянта підлягають до задоволення з таких підстав.
Так, суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтується на належно зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії АО1 №138348 від 06.10.2012 року (а.с. 1), який був складений до чинних нормативно-правових актів, у присутності двох свідків, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров'я на стан сп'яніння, а також поясненнями надані ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.23, ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яке застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосовуючи адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції прийняте рішення належним чином не мотивував.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за даний вид правопорушення притягується вперше, вину в скоєному правопорушенні визнав, являється приватним підприємцем (а.с.17).
За таких обставин, з урахуванням даних про особу порушника, враховуючи мету адміністративного стягнення, апеляційний суд прийшов до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у вигляді штрафу .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2012 року про накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - змінити.
Накласти на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у виді штрафу в розмірі 2890 грн. /дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень/.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: В.В.Дацків