Справа № 2-3756/12
іменем України
11.12.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:
головуючого Коцюрба М. П.,
за участю секретаря: Кучер В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 16.03.2011 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) дол. США 00 центів, що станом на 18.09.2012 року за курсом НБУ становить 135 881 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.
На підтвердження передачі грошових коштів в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) дол. США 00 центів та їх отримання ОСОБА_2 було власноручно складено розписку, яку ним було підписано особисто.
За умовою, передбаченою вищевказаною розпискою, ОСОБА_2 зобов'язувався повернути Позивачу взяті в нього в борг грошові кошти до 31.12.2011 року. Проте Відповідачем боргові зобов'язання не були виконані, кошти не були повернені, неодноразові звернення про необхідність здійснення розрахунку залишені без задоволення.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) дол. США 00 центів, що за курсом НБУ становить 135 881 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. та судові витрати.
В судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та письмові докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 16.03.2011 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) дол. США 00 центів, що станом на 18.09.2012 року за курсом НБУ становить 135 881 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.
На підтвердження передачі грошових коштів в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) дол. США 00 центів та їх отримання ОСОБА_2 було власноручно складено розписку, яку ним було підписано особисто.
За умовою, передбаченою вищевказаною розпискою, ОСОБА_2 зобов'язувався повернути Позивачу взяті в нього в борг грошові кошти до 31.12.2011 року. Проте Відповідачем боргові зобов'язання не були виконані, кошти не були повернені, неодноразові звернення про необхідність здійснення розрахунку залишені без задоволення.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа -незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Нормою ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України покладено на позичальника обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1 358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп.
На підставі ст. ст. 526, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ст.1046 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11,88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму суму боргу в розмірі 135 881 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ч. 1 ст. 223 ЦПК України.
Суддя М.П. Коцюрба