1/0538/364/2012
22.06.2012 місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Козлов Д. О.
при секретарі - Корольовій Н. А.,
за участю прокурора - Луценко В. В.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
законних представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
потерпілої - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, який навчається у 8-му класі ЗОШ № 52 міста Маріуполя, раніше не судимого, який мешкає в АДРЕСА_1, в скоєні злочину, передбаченому ст. 185 ч. 3 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Горлівка Донецької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, який навчається у 9-му класі ЗОШ № 56 міста Маріуполя, раніше не судимого, який мешкає в АДРЕСА_2, в скоєні злочину, передбаченому ст. 185 ч. 3 КК України, -
На початку грудня 2011 року, точну дату в ході досудового слідства встановити не представилося можливим, приблизно об 22.00 год., ОСОБА_7, за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_6, керуючись корисливими мотивами, умисно, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, перелізши через огорожу, з території приватного домоволодіння по АДРЕСА_3, умисно, таємно, викрали: двері з чорного металу вагою 50 кг. вартістю 100 грн., два куточки з чорного металу вагою 40 кг. вартістю 80 грн. кожен, на загальну суму 160 грн., що належать ОСОБА_5, заподіявши останній матеріальний збиток на загальну суму 260 грн., після чого з викраденим з місця злочину зникли.
Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні свою провину визнав повністю, вказавши, що в грудні 2011 року він разом із ОСОБА_6 прогулювались по вулиці Лозовій, та, раптом побачивши через огорожу, що на земельній ділянці на фундаменті лежать металеві двері і металеві куточки, удвох вирішили викрасти їх, витративши виручені за це гроші на себе. З цією метою вони перелізли через огорожу, що була заввишки близька 1,70 метра, через яку перекинули металеві двері та 2 металеві куточки. Це була темна пора доби та їх ніхто при цьому не бачив. На викрадення вони затратили небагато часу. Викликали таксі, на якому привезли вказане майно до пункту прийому металобрухту, де отримали 260 грн. за викрадене майно. Гроші витратили на себе. У скоєному кається. Просить не позбавляти свободи.
Аналогічні показання підсудний ОСОБА_7 давав при допиті у якості підозрюваного 8 травня 2012 року, обвинуваченого 16 травня 2012 року, та при відтворенні обстановки та обставин події від 8 травня 2012 року, де він розказав та показав, як ним була скоєна крадіжка металевих дверей та куточків з території домоволодіння по АДРЕСА_3 та реалізоване викрадене майно (а. с. 49-50, 56-57, 58-59, 76-77).
Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні свою провину визнав повністю, підтвердивши пояснення ОСОБА_7, та додав, що огорожа домоволодіння, через яку вони викрали двері та куточки з металу, була у вигляді металевої сітки, через яку добре було видно територію земельної ділянки. З метою крадіжки вони удвох перелізли через огорожу неподалік від калитки. Таксисту та у пункті прийому металобрухту не казали, що вказане майно викрадене. У скоєному кається. Просить не позбавляти свободи.
Аналогічні показання підсудний ОСОБА_6 давав при допиті у якості підозрюваного 8 травня 2012 року, обвинуваченого 16 травня 2012 року, та при відтворенні обстановки та обставин події від 8 травня 2012 року, де він розказав та показав на місці, як ним була разом із ОСОБА_7 скоєна крадіжка металевих дверей та куточків з території домоволодіння по АДРЕСА_3 та реалізоване (а. с. 40-41, 51-52, 53-55, 83-84).
Законні представники неповнолітніх підсудних, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пояснили, що підсудні їх сини, про те, що вони скоїли крадіжку їм стало відомо від працівників міліції. Можуть охарактеризувати їх тільки з позитивного боку, вважають, що вони їх гарно слухаються та зробили для себе вірні висновки на майбутнє.
Потерпіла, ОСОБА_8, пояснила, що вона є спадкоємицею земельної ділянки по АДРЕСА_3, яка належала померлому ОСОБА_9 Вказана земельна ділянка огороджена плетеною металевою сіткою, вхід на яку через калитку. Останній раз вона була на вказаній земельній ділянці восени 2010 року. Там буває рідко. На вказаній ділянці ніхто не мешкає, там розташовані 2 сараї, фундамент для будинку, дерева та город. На фундаменті лежали металеві двері та куточки, що належали померлому господарю. Коли вона прийшла на територію домоволодіння за проханням працівників міліції, то виявила зникнення металевих дверей та куточків. При цьому ані огорожа, ані калитка не були пошкодженні. У теперішній час шкода, завдана злочином, їй відшкодована повністю, тому претензій до винних осіб вона не має.
Аналогічні показання ОСОБА_8 давала при допиті 8 травня 2012 року в якості потерпілої (а. с. 13-14).
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 604 від 23 травня 2012 року вбачається, що ОСОБА_6 у момент інкримінованого йому діяння виявляв розумову відсталість в ступені легкої дебільності (легка розумова відсталість в редакції МКБ-10), однак міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_6 у момент інкримінованого йому діяння в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився та міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. У теперішній час ОСОБА_6 виявляє розумову відсталість в ступені легкої дебільності (легка розумова відсталість в редакції МКБ-10) однак може усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_6 у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (а. с. 95-101).
Вивчивши докази по справі у сукупності, суд вважає, що така кваліфікуюча ознака дій підсудних за пред'явленим їм обвинуваченням, за ст. 185 ч. 3 КК України, як «поєднане із проникненням у сховище», є необґрунтованою, тому підлягає виключенню з обвинувачення, оскільки не знайшла своє підтвердження під час судового слідства.
Так згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо. Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).
У судовому засіданні за поясненнями підсудних та потерпілої було встановлено, що земельна ділянка, з території якої було викрадено майно, була покинута, там ніхто не мешкав, її ніхто не охороняв та не доглядав. Вказана ділянка була огороджена металевою сіткою, через яку добре було видно, що перебуває на території вказаної ділянки, підсудні заздалегідь не планували проникнути на територію вказаної земельної ділянки з метою викрадення чужого майна, перелізти через огорожу не складало труднощів, інших засобів захисту ділянка не мала. Територія даної земельної ділянки не була пристосована для постійного чи тимчасового зберігання майна, що було викрадено.
Таким чином, проаналізувавши зібрані докази, суд приходить до висновку, що подія злочину мала місце, а вина підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є доведеною та потребує кваліфікації саме за ст. 185 ч. 2 КК України, оскільки вони скоїли таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання винним, суд враховує ступінь тяжкості злочину, данні їх осіб та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Підсудні раніше не судимі, до кримінальної відповідальності притягаються уперше, скоїли злочин, який відноситься згідно ст. 12 КК України до категорії середньої тяжкості, в юному віці, від злочину тяжких наслідків не настало, шкода потерпілій повністю була відшкодована, за місцем проживання та навчання характеризуються позитивно, щиро покаялись у вчиненому злочині, що судом визнається обставинами, що пом'якшують покарання.
З урахуванням переліченого, думки потерпілої, яка наполягала на застосуванні до підсудних найм'якішого покарання, суд вважає за необхідне призначити винним покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі, що передбачений санкцією статті кримінального закону.
При цьому суд вважає за необхідне застосувати до підсудних положення ст. ст. 75, 104 КК України, звільнивши їх від покарання із випробовуванням та покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 185 ч. 2 КК України, призначивши покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 104, 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обов'язки.
Відповідно ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_6 в період випробувального строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 185 ч. 2 КК України, призначивши покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 104, 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обов'язки.
Відповідно ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_7 в період випробувального строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.
На вирок протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошенням може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, а засудженим, що тримається під вартою, у той же строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя