Справа №0522/7829/12
2/0522/2271/12
Іменем України
11 грудня 2012 р. Калінінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді - Гавриленка О.М.
при секретарі - Ткачі А.Г,
за участю представників сторін: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до АКІБ «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -
Звернувшись до місцевого суду у вересні п.р, позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір та договір іпотеки укладений з відповідачем. Підтримавши заявлені вимоги у суді, представник позивача мотивував їх тим, що у 2007 р. уклав з відповідачем кредитний договір, за яким отримав грошові кошти у розмірі 50000 дол. США, зі строком повернення до 2028 р. зі сплатою 12,9% річних за користування кредитними коштами. Того ж дня між сторонами також було укладено договір іпотеки майна. Разом з тим, вважає зазначений кредитний договір таким, що був укладений ним під впливом обману з боку відповідача та сторонами не було узгоджено всіх істотних умов. На підтвердження зазначеного, також посилався на той факт, що він звернувся до незалежного аудитора, висновком якого розрахована реальна процента ставка по спірному кредитному договору, яка дорівнює 19,158%, тоді як умовами договору укладеному між сторонами вона повинна складати 12,9%. Тобто, на думку позивачка, волевиявлення учасників спірного договору не відповідало їх реальній волі. З огляду на зазначені обставини просив визнати недійсним кредитний договір та договір застави з моменту укладання.
Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача пояснювала у суді, зокрема, що у 2010 р. рішенням місцевого суду стягнуто с позивача заборгованість за спірним кредитним договором у загальному розмірі 602486,4 грн. Крім того, пояснювала, що волевиявлення сторін під час укладання спірного договору відповідало їх внутрішній волі, сторони дійшли до згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому не має підстав вважати його недійсним. Також вважала посилання позивачка на аудиторський висновок недоречним, оскільки зміну коливання курсу валют на майбутнє визначити об'єктивно не можливо.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню за підставами, передбаченими правилами ст,ст ст. 229, 230, 526, 629, 1054 ЦК України, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним». За вимогами останніх, зокрема, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, 20.12.07 р. між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № 11271325000, відповідно до умов якого, останньому було надано грошові кошти у розмірі 50000 дол. США, з кінцевим терміном погашення до 20.12.2028 р. та зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитним коштами. Тоді ж (20.12.07 р.) між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 у якості забезпечення виконання грошового зобов'язання по кредитному договору.
Рішенням місцевого суду від 16.03.10 р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість по вказаному кредитному договору у загальному розмірі 604306,4 грн. (рішення перебуває у законній чинності).
У відповідності до розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, встановлена реальна процентна ставка по спірному кредитному договору у розмірі 19,158%.
Наведені фактичні обставини справи підтверджені документально.
Таким чином, посилання представника позивача як на підставу визнання кредитного договору недійсним про введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення, з посиланням на ненадання повної інформації (у відповідності ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів») про умови кредитування, ризики, надання кредиту тощо, виходячи з положень ст. 230 ЦК України є безпідставними, спростовуються умовами кредитного договору, якими визначені предмет договору та умови повернення кредиту, обов'язки як банку так і позичальника.
Також, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо невідповідності реальної відсоткової ставки у спірному кредитному договорі (з посиланням на аудиторський розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту), з огляду на наступне. Так, у відповідності до Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.03р., офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється щоденно. Відповідно,стабільність гривні відносно іноземних валют законодавчо не закріплена. Отже, позичальник мав усвідомлювати, що курс іноземної валюти до гривні не є незмінним, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачати та враховувати можливість підвищення валютного ризику за кредитним договором. Підписавши кредитний договір, позивач свідомо взяв на себе ризики, що пов'язані із зміною валютного курсу, будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане, в нього не було.
Рівним чином, відповідач належним чином виконував свої зобов'язання, що містяться в умовах кредитного договору, надавши позивачеві кредитні кошти в іноземній валюті. При цьому суд враховує, що при укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти положення договору на вкрай невигідних для себе умовах. Посилання представника позивача на те, що кредитний договір є несправедливим, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим. Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.
За викладеним, суд вважає, що відповідач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином надавши кредитні кошти в іноземній валюті. Тому суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на умови укладеного сторонами договору, який в даному випадку має визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством. Через наведене, також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання недійсним договору іпотеки, оскільки вони є похідними від його первісних позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору.
Керуючись ст,ст 10-11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд -
ОСОБА_3 у його позові до АКІБ «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору № 11271325000 від 20.12.07р. та договору іпотеки від 20.12.07р. недійсними -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення (чи з дня отримання його копії, але особою, яка приймала участь у розгляді справи, однак не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення).
Суддя -
13.12.2012