Справа № 2-533-448/2012
2 листопада 2012 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А.С.,
при секретарі: Харьковій Л.М.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Донецького відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» м. Донецьк, треті особи Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, національний банк України про визнання недійсними кредитного договору. Договору застави та договору поруки, -
ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2, звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням поданої в порядку статті 31 ЦПК України заяви про уточнення позовних вимог просить:
1) визнати недійсним кредитний договір № МК - 44 від 09 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством "Кредобанк";
2) визнати недійсним договір застави від 9 червня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3;
3) визнати недійсним договір поруки № МК - 44/1 від 09 червня 2009 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_4 (поручителем);
4) в порядку застосування недійсності Договору застави від 9 червня 2008 року зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_3: - виключити з Державного реєстру застав рухомого майна запис за № 9579 від 9 червня 2008 року про державну реєстрацію договору застави від 9 червня 2008 року; - виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів рухомого майна запис за № 9579 від 9 червня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження рухомого майна за договором застави від 9 червня 2008 року; - вчинити інші дії необхідні для зняття обтяжень з предметів застави; - зобов'язати ВРЕР м. Мар'їнка при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області виключити зі своїх реєстрів записи про знаходження в стані застави транспортних засобів: марки "MAN TG640а" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та марки "WEKA 9000" державний реєстраційний номер НОМЕР_2; - зобов'язати відповідача прийняти у ОСОБА_2 суму отриманого ним кредиту за кредитним договором № МК 44 від 9 червня 2008 року еквівалентному у гривні, врахувавши сплачену суму у розмірі 6 452,01 євро, з розстрочкою платежів на 60 місяців, рівними долями за кожен місяць розстрочки. Позовні вимоги ОСОБА_5, заявлені в його інтересах ОСОБА_1 обґрунтовані наступним. 9 червня 2008 року між ОСОБА_2 та акціонерним товариством «Кредобанк»укладено кредитний договір № МК-44», за умовами якого фінансовою установою надано грошові кошти в сумі 35 000,00 Євро зі сплатою 15,0 % річних та кінцевим терміном погашення 8 червня 2013 року. В забезпечення зобов'язання ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором між сторонами укладено договір застави автотранспорту від 9 червня 2008 року та договір поруки № МК-44/1 від 9 червня 2008 року. Справно виконуючи прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № МК-44 від 9 червня 2008 року, ОСОБА_2 приблизно в квітні 2010 року дізнався, що у акціонерного товариства «Кредобанк»при укладанні спірного кредитного договору була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла б використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору, що, на думку позивача, дає підстави для визнання недійсним кредитного договору, договору застави, договору поруки.
Представник позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 (діючий на підставі довіреності від 9 лютого 2011 року) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
Представник публічного акціонерного товариства «Кредобанк»Пархоменко А.В. (діючий на підставі довіреності від 27 вересня 2011 року) надіслала на адресу заяву, в якій просить суд розглянути справу за позовом ОСОБА_5 в її відсутність, та врахувавши письмові заперечення відповідача, ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Національним банком України, в особі управління національного банку України в Донецькій області, на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи в відсутність представника відповідача. Крім того Управлінням національного банку України в Донецькій області надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Національний банк вважає, що украдений ОСОБА_5 та акціонерним товариством «Кредобанк»кредитний договір № МК-44 від 9 червня 2008 року відповідає нормам статей 524, 533 ЦК України, та біль того надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору.
Третя особа за позовом приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надіслав заяву з клопотанням розгляду справи в його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінивши їх доводи і наданих ними доказів, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, заявлених в інтересах ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні правовідносини.
9 червня 2008 року між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»за взаємно згодою укладено кредитний договір № МК-44, на підставі якого позивачу надано кредитні кошти у розмірі 35 000,00 Євро, строком кредитування до 8 червня 2013 року, з процентною відсотковою ставкою за користування кредитом 15 % річних. З метою підвищення захисту майнових прав кредитора, попередження можливих негативних наслідків порушення зобов'язань боржником, в забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № МК-44 між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»9 червня 2008 року укладено договір застави, за яким в заставу передано транспортний засіб марки TG640А»державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортний засіб марки »державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Договір застави транспортного засобу від 9 червня 2008 року відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про заставу»нотаріально посвідчено, про що приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу внесено відповідні відомості в Єдиний державний реєстр обтяжень рухомого майна. Крім того, між акціонерним товариством «Кредобанк»та ОСОБА_7 існують договірні відносини поруки щодо встановлення особистого способу забезпечення зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором № МК-44 від 9 червня 2008 року, в основі якого лежить особисте завірення кредитора в платоспроможності та сумлінності останнього.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені в інтересах ОСОБА_5 в частині визнання недійсним кредитного договору № МК-44 від 9 червня 2008 року суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті. Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено. Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією, виданою 27 січня 2006 року (зареєстрована Національним банком України 31 березня 1992 року), Дозволом № 43-2 від 27 січня 2006 року, Дозволом № 43-3 від 10 серпня 2007 року акціонерне товариство «Кредобанк»на час укладання спірного кредитного договору № МК-44 від 9 червня 2008 року мав право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
Зважаючи на викладене, відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2,47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 3, 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»акціонерне товариство «Кредобанк», яке в встановленому порядку отримав банківську ліцензію Національного банку та Генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, мало достатні юридичні підстави для надання ОСОБА_5 кредиту в іноземній валюті відповідно до оспорюваного кредитного договору.
Крім того, суд звертає увагу, що Національним банком України було отримано висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті від 9 листопада 2006 року, згідно з яким відповідно до вищезазначених норм законодавства банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентом України кредитів в іноземній валюті. Суд, здійснюючи в рішенні посилання на висновок вказаної науково-правової експертизи, приймає до уваги п. 17 Постанови Пленуму ВС України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», яким передбачено, що у разі коли висновок експертизи наданий стороною, то такий висновок необхідно розцінювати як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Так, висновок науково-правової експертизи є належним та допустимим доказом по справі, тому прийнятий судом.
Навівши підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 суд вважає за потрібне додатково зауважити, що Верховний суд України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 7 жовтня 2010 року зазначив що при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені в інтересах ОСОБА_5 в частині визнання недійсним договору застави від 9 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 178 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Вказана норма містить вичерпний перелік забезпечення виконання зобов'язання і кожний вид такого забезпечення є самостійною цивільно-правовою формою, поняття якого розкривається в окремих статтях глави 16 ЦК України. Зокрема, стаття 181 ЦК України, що застава - це такий вид забезпечення зобов'язання, коли в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами.
Виходячи з вказаної норми статті 181 ЦК, та статті 3 Закону України «Про заставу»застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. У даному випадку вона походить від кредитного договору № МК-44 від 9 червня 2008 року, підстави дійсності якого судом наведені вище. При перевірці відповідності договору застави від 9 червня 2008 року законодавству, яке діяло на момент вчинення правочину, судом не встановлено підстав для визнання угоди недійсною
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені в інтересах ОСОБА_5 в частині визнання недійсним договір поруки № МК - 44/1 від 9 червня 2009 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_4 (поручителем) суд виходить з наступного.
Вимоги ОСОБА_1 щодо недійсності договору поруки від 9 червня 2009 року базуються на нормі частини другої статті 548 ЦК України, яка передбачає, що забезпеченню підлягають лише дійсні вимоги, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення.
Оспорюваний договір поруки був укладений акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_7 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № МК-44 від 9 червня 2008 року (між поручителем і боржником до моменту укладення договору поруки існувало основне зобов'язання). Так, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним основного зобов'язання, тобто кредитного договору № МК-44 від 9 червня 2008 року (обґрунтування цього висновку викладе в даному рішенні), тому, акцесорний принцип забезпечення виконання зобов'язання не порушено, і як наслідок суд підтверджує юридичну силу (значення) договору поруки від 9 червня 2009 року.
Решта позовних вимог ОСОБА_1, заявлених в інтересах ОСОБА_5 є похідними від позовних вимог про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та договору поруки. Оскільки вимоги про визнання недійсними вказаних договорів не підлягають задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні від них вимоги.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 629, 1054 ЦК України та виконуючи вимоги ст.ст. 10, 60, 209 п. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Донецького відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» м. Донецьк відмовити повністю.
Стягнути з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) А. С. Клікунова
Копія вірна:
Суддя А. С. Клікунова
Секретар Дата документу 02.11.2012