Справа № 412/495/2012
Провадження 2/412/2152/2012
11 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Трещова В.В. при секретарі Тютюнник М.О. розглянувши за участю представника позивача та представника відповідача у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ УСК «Гарант -Авто»про стягнення грошових коштів та відшкодування завданої моральної шкоди,-
Позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування свої вимог посилалася на те, що 19 серпня 2010 року на автостанції біля платформи ст.Нижньодніпровськ-Вузол «Південна сторона», «Парк 3», невстановлена особа скоїла наїзд на транспортний засіб позивача, який був припаркований, внаслідок чого було його пошкоджено. 20 вересня 2010 року після звернення позивача до відповідача для виконання умов договору страхування, але їй було відмовлено. Зважаючи на вищевикладене просила суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 51035 гривень та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладених, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, до матеріалів справи надано письмові заперечення відповідача.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами справи врегульовано нормами діючого ЦК України, ЗУ «Про страхування», положеннями укладеного між сторонами договору.
Згідно частин 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 10 березня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №443/9114/9, за яким було застраховано автомобіль позивача СААБ 9-5 д/н НОМЕР_1.
В позовній заяві позивач посилається на пошкодження її автомобіля, тобто на настання страхового випадку 19.08.2010 року, але достатніх та належних доказів факту пошкодження її автомобіля у вказаний час суду ненадала.
Згідно з постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2010 року пошкодження автомобіля СААБ 9-5 д/н НОМЕР_1, відбулося 13 червня 2010 року на території монастирського острову. Цією ж постановою у вказаній ДТП визнано винним водія даного автомобіля ОСОБА_2 Також в матеріалах адміністративної справи №3г-2778/10 зазначено пошкодження автомобіля, а саме передній бампер ліворуч, тобто ті самі пошкодження, що й зазначені позивачем в позовній заяві, з посиланням на спричинення цих пошкоджень 19 серпня 2010 року.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що між позивачем та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»правонаступником якого є відповідач 10.03.2010 року було укладено договір № 443/9114/9 добровільного страхування транспортних засобів, що визнано сторонами справи та підтверджується копією договору наявною в матеріалах справи (а.с.6). Пунктом 6.3.12 вказаного договору передбачено, що після проведення відновлюваного ремонту транспортного засобу позивач повинна була надати його відповідачу , в іншому випадку вимоги до страховика щодо аналогічних пошкоджень до розгляду у подальшому не приймаються.
Встановлено, що автомобілю позивача було спричинено пошкодження 13 червня 2010 року на території монастирського острову у м.Дніпропетровську, після чого автомобілю позивача було проведено відновлюваний ремонт, але після проведення цього ремонту позивач не надала автомобіль для огляду відповідачу, що визнано сторонами справи. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було порушено умови договору з відповідачем, що є підставою для правомірної відмови останнім в виплаті страхового відшкодування позивачу за ДТП, що мала місце 19.08.2010 року.
Враховуючи те, що факт порушення відповідачем прав свобод чи інтересів позивача не знайшов свого підтвердження, жодних правових підстав для задоволення позову судом не встановлено, а позивачем не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до вимог сст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої постановлено рішення, тобто у даному випадку не відшкодовуються позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.212-215 ЦПК України суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ УСК «Гарант -Авто»про стягнення грошових коштів та відшкодування завданої моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги
Суддя В.В. Трещов