"29" листопада 2012 р. справа № 2а-7894/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.
за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.
представників позивача: Кондратенко О.В. ( довіреність від 13.09.2012); Литвин Ю.С.. ( довіреність від 01.07.2011); та директора ТОВ «Геліус ЛТД»Туліна О.В.
представника відповідача: Онасенко О.В. ( довіреність від 10.01.2012)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-7894/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД»до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених платежів,-
встановив:
05 липня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД»( далі -Позивач) звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці ( далі -Відповідач) , Головного Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, відповідно до якого просило скасувати Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 17.05.2010 № 110000013/2010/151103/2 та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь Позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 36286,02 грн., посилаючись на порушення Відповідачем положень статей 264,265 Митного кодексу України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених платежів було відмовлено у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах, наданих Позивачем та інформація, наявна у митного органу про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено, унеможливили застосування основного методу -за ціною договору. Відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ також унеможливила застосування другого методу для визначення митної вартості товару ( за ідентичними товарами), а тому застосування Відповідачем третього методу - визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) є законним та обґрунтованим.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ТОВ «Геліус ЛТД»подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Відповідачем не доведено неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом -за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки ними при розмитненні товару дотримано положень ч.4 статті 267 МК України, а визначена ними ціна базувалась на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до абзацу 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу». Оскільки Відповідачем на звороті декларації митної вартості вчинено лише запис : «1. Прайс -лист виробника товару. 2. Цінова інформація біржі»і не конкретизовано, яку цінову інформацію біржі слід надати -про вартість товару, про вартість сировини, про вартість товару та сировини, а будь-які інші пояснення від них не вимагались, а ними було надано калькуляцію виробника та комерційну пропозицію, то вказане свідчить про те, що ними надавались усі необхідні документи, а вимоги Відповідача про надання додаткових документів, як і визначення митної вартості товару за третім методом, не відповідають положенням чинного законодавства. ( а.с.174-181)
Дніпропетровською митницею надано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких вони рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги - безпідставними, оскільки Позивачем на вимогу митного органу про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, - «прайс - лист виробника товару та цінова інформація біржі», вчинено запис -«з переліком документів ознайомлений. Консультацію з ВКМВ проведено. Додаткові документи надати у 10-денний термін неможливо». За таких обставин висновок суду щодо неможливості застосування першого методу є обгрунтованим. Факт відсутності митних оформлень ідентичних товарів підтверджено витягом із бази даних ЄАІС ДМСУ, а тому метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних ( аналогічних товарів), застосований Митницею, є законним та обґрунтованим. ( а.с.195-202)
Представники Позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити із підстав, у ній зазначених.
Представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав необґрунтованості її доводів.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, про перенесення розгляду справи клопотань не заявляв.
Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Геліус ЛТД»укладено зовнішньоекономічний контракт 29.04.2009 № І.05.17403.049 з Продавцем - Компанією ULIM TRADING SA, Женева, Швейцарія.
Згідно з умовами Контракту Продавцем поставлено товар - "картон для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер»- марка К 140: щільність: 140гр/м2. некрейдований, у рулонах, не вибілений, двошаровий (шари зєднанні тиском без звязувальних речовин), з деревини хвойних порід вміст волокон сульфатної хвойної целюлози від 63% до 75%, без малюнка".
З метою митного оформлення вказаного товару Позивачем до Дніпропетровської митниці надано вантажну митну декларацію від 17.05.2010 № 110000013/2010/507654.
Митна вартість товару заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 0,55 доларів США за кг.
До митного оформлення позивачем наряду з вантажно митною декларацією, зокрема, подано: експортну декларацію, оригінали інвойсів, контракту, сертифікати якості, експертний висновок УкрПапір № 157, калькуляцію виробника ( а.с. 15-23)
У зв'язку з виникненням сумніву у митного органу щодо правильності визначення митної вартості товару, а саме: невідповідність заявленої митної вартості рівню цін на відповідний товар згідно наявної інформації у ЄАІС ДМСУ, митним органом була застосована цінова інформація на подібні (аналогічні) товари, які містяться у базі ЄАІС ДМСУ.
За результатами дослідження, при здійсненні митної оцінки Відповідачем був застосований метод оцінки № 3, попередній метод ( другий) не застосовувався з причин відсутності митних оформлень ідентичних товарів, які оцінюються.
За результатами визначення митної вартості товару, митним органом було прийнято рішення від 17.05.2010 № 110000013/2010/151103/2 про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) 0,74 доларів США за кг, з посиланням на те, що Позивачем, 14.04.2010 уже здійснено митне оформлення аналогічного товару за ВМД № 110000013/2010/505476 зі сплатою митних платежів за митною вартістю, визначеною митницею, а саме: 0,74 доларів США за кг.
Не погодившись із діями митного органу щодо визначення митної вартості товару, Позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи ТОВ «Геліус ЛТД»у задоволенні вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах, наданих Позивачем, давала підстави Відповідачу витребувати у нього додаткові документи, ненадання яких унеможливило застосування основного методу -за ціною договору. Відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ також унеможливила застосування другого методу для визначення митної вартості товару ( за ідентичними товарами), а тому застосування Відповідачем третього методу - визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів не у повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову узадоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари, що були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Статтею 267 Митного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Відповідачем було перевірено документи подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766.
Відповідно до вимог п. 5, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, чинної на час виникнення спірних правовідносин, декларантом для підтвердження митної вартості було надано для митного оформлення наступні документи: облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності від 14.09.2005 № 11000/1/2005/110791; внутрішній транзитний документ від 12.05.2010 № 804050002.2010.1304016.001; накладна ЦІМ/УМВС від 07.05.2010 № АК342520; накладна ЦІМ/УМВС від 07.05.2010 № АК342521; накладна ЦІМ/УМВС від 07.05.2010 № АК342522; рахунок-фактура (інвойс) від 07.05.2010 № 52254/1; рахунок-фактура (інвойс) від 07.05.2010 № 52254/2; рахунок-фактура (інвойс) від 07.05.2010 № 52254/3; рахунок-фактура (інвойс) від 13.05.2010 № 8710002274; пакувальний лист від 06.05.2010 № 279583; пакувальний лист від 06.05.2010 № 279855; пакувальний лист від 06.05.2010 № 279856; пакувальний лист від 06.05.2010 № 279857; пакувальний лист від 06.05.2010 № 279858; пропозиції/розцінки від 21.04.2010 № 210410-324; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 29.04.2009 № І.05.17403.049 із додатком від 30.12.2009 № 2 та від 25.03.2010 № 11; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) від 01.12.2009 № 05.03.02-03/77067; довідка про проведення декларування ватних цінностей Бабушкінської ДПІ від 21.04.2010; сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 07.05.2010 № RUUA0057000905, № RUUA0057000906 та RUUA0057000907; висновок Укрпапір від 13.04.2010 № 157; довідка банку від 22.04.2010 № 99; калькуляція собівартості від 30.04.2010 № 300410-346; лист від 01.12.2009 № 0112-243; платіжне доручення від 14.04.2010 № 7873; платіжне доручення від 15.04.2010 № 7887; платіжне доручення від 16.04.2010 № 7893; експортна ВМД від 07.05.2010.
Факт надання Позивачем саме вказаних документів Відповідачем не заперечується ( а.с.67,68)
Як зазначив Відповідач, підставою для зобов'язання Позивача надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів стало саме те, що при порівнянні рівня зазначеної Позивачем митної вартості товарів було встановлено, що вона нижче рівня митної вартості таких товарів, інформація про які наявна у митному органі.
При цьому Відповідач посилався на ВМД від 14.04.2010 № 110000013,2010/505476, митне оформлення за якою вже здійснено за ціною 0.74 доларів США за кг. ( а.с.131) На обґрунтованість такого посилання, як на правомірність дій Відповідача, зазначено і у оскаржуваній постанові суду першої інстанції.
Однак колегія суддів вважає некоректними такі дії митниці, виходячи з наступного.
Сторонами не заперечувалось, що митне оформлення товару за ціною, зазначеною у ВДМ № 110000013,2010/505476 від 14.04.2010 ( 0.74 доларів США), було здійснено Позивачем саме за рішенням митного органу із скоригованою ним же митною вартістю, і такі дії Відповідача оскаржені Позивачем у судовому порядку.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, посилання на ціну товару у вищезазначеній ВДМ, як на встановлений факт митної вартості аналогічного товару, є необґрунтованим.
В той же час, Позивачем надана до суду копія рішення цього ж митного органу про визначення митної вартості товарів від 07.04.2010 року, згідно якого митна вартість такого ж товару, поставленого відповідно до того ж договору і між тими ж сторонами визначена Відповідачем у розмірі 0.5300 доларів США ( а.с.14), і вказані обставини безпідставно залишено судом першої інстанції поза увагою..
За таких обставин Відповідач зобов'язаний був належним чином дотриматись положень статті 268 МК України, відповідно до яких у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Маючи наявним Рішення про визначення митної вартості товарів від 07.04.2010 року, згідно якого митна вартість такого ж товару, поставленого відповідно до того ж договору і між тими ж сторонами визначена Відповідачем у розмірі 0.5300 доларів США, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач не надав належних доказів, чому ж не можливо було за таких обставин визначити митну вартість товарі за другим методом.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити і наступне.
Запис про вимогу митного органу щодо надання додаткових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару було здійснено Відповідачем 17 травня 2010року ( а.с.58 зворот.)
У цей же день Відповідачем прийнято і оскаржуване Рішення про визначення митної вартості товарів від 17.05.2010 № 110000013/2010/151103/2( а.с.13)
В той же час, пунктом 13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Та обставина, що Позивач був ознайомлений з цим записом та у той же день, тобто 17.05.2010, вчинив запис: „З переліком документів ознайомлений. Консультацію з ВКМВ проведено. Додаткові документи надати в 10-денний термін неможливо", на думку колегії суддів, не позбавляла права Позивача скористатись можливістю подати вмотивовану заяву про продовження вказаного строку( адже Позивачем здійснено запис про неможливість саме у 10-денний строк подати додаткові документи) та вважати, що він іще має передбачений Порядком строк для урегулювання спірних правовідносин шляхом проведення додаткових консультацій та обговорення питання про надання додаткових доказів щодо підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості товарів за першим методом.
Більш того, прийняття Відповідачем оскаржуваного Рішення у день вчинення запису про вимогу щодо надання додаткових документів, яким визначено митну вартість товарів зразу ж за третім методом, свідчить і про те, що Відповідачем належним чином не дотримано вимог статті 267,268 МК України, які зобов'язують митний орган кожний наступний метод застосовувати, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, у даному випадку - застосування другого методу для визначення митної вартості товару ( за ідентичними товарами).
Частиною третьою статті другої КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені обставини справи та час прийняття оскаржуваного рішення Відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що дане Рішення є необґрунтованим, тобто, прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного (десятиденного) строку та без урахування права Позивача на участь у процесі його прийняття, що є підставою для його скасування та задоволення позовних вимог ТОВ «Гелус ЛТД»у цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь Позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 36286,02 грн., колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки зобов'язання про повернення з Державного бюджету конкретної суми фактично зводиться до визначення митної вартості товарів, що знаходиться поза межами компетенції судових органів.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198 , п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» -задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-7894/10/0470 у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД»до Дніпропетровської митниці щодо скасування Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 17.05.2010 № 110000013/2010/151103/2 - скасувати та прийняти нове рішення щодо цих вимог.
Скасувати Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110000013/2010/151103/2 від 17.05.2010 року.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-7894/10/0470 - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в поряду та троки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 06 грудня 2012 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: В.В. Мельник