"08" листопада 2012 р. справа № 2а-0870/7530/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.
за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.
за участю представників позивача -Буря О.Є. ( довіреність від 26.12.2011р.); Назаренко В.І. ( довіреність від 26.12.2011р.); представника відповідача -Ратієва Д.С. ( довіреність від 08.06.2012р.), прокурора -Стаценко М.О. ( посвідчення № 001415)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 17 жовтня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, за участю прокурора Запорізької області про скасування податкових повідомлень -рішень, -
встановив:
14 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство " Запорізький завод феросплавів" ( далі -Позивач) звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС ( далі -Відповідач) , відповідно до якого просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001360808 від 05 вересня 2011 року, яким їм зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886,00 грн. та № 0001350808 від 05 вересня 2011 року, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5286722,00 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства " Запорізький завод феросплавів" задоволено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки у Позивача були наявні належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, і що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, За таких обставин Позивач правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту травня 2011 року. При цьому суд першої інстанції визнав помилковим твердження податкового органу про те, що формування податкового кредиту безпосередньо повязано із фінансовим результатом, а саме - із отриманням доходу, оскільки вимоги ПК України говорять лише про проте, що придбання товарів, здійснюється з метою використання у господарській діяльності, яка в свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Поняття «дохід»та «прибуток»не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку. А тому, операцію з продажу Позивачем феросплавної продукції за ціною нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами його господарської діяльності.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби надала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив невірне застосування норм матеріального права, а саме: суд не прийняв до уваги, що при формуванні податкового кредиту звітного періоду необхідно дотримуватись двох умов: нараховані ( сплачені) суми податків повинні використовуватись в оподатковуваних операціях; нараховані ( сплачені) суми податків повинні використовуватись в межах господарської діяльності. Отже, формування податкового кредиту безпосередньо пов'язано із фінансовим результатом, а саме, із отриманням доходу, так як господарська діяльність -це діяльність, спрямована на отримання доходу. Так як Позивачем при придбанні складових для виготовлення власної продукції було сплачено сум податків більше, ніж їх отримано в результаті подальшої реалізації вже готової продукції, то Відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення з урахуванням розміру, із якого був сформований податковий кредит.( а.с.72-75 т.5)
ПАТ " Запорізький завод феросплавів" надав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду 03 березня 2011 року - без змін, оскільки вона є законною та обгрунтованою. ( а.с.84-89 т.5)
У судовому засіданні представник Відповідача та прокурор вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити з підстав, у ній зазначених.
Представники Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили рішення буду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03 по 16 серпня 2011 року уповноваженими фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Запорізький завод феросплавів" з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 1336886 грн. та розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року у сумі 9967752 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 193/08-08/00186542 від 18.08.2011 року (а.с.25-53 т.1)
Згідно висновків зазначеного акту встановлено, що на порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Мінюсті України від 16.02.2011 за № 197/18935, Позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за травень 2011 року на суму 1336886 грн. та завищено заявлену за травень 2011 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 5286722 грн.
В акті зазначено, що виявлено діяльність підприємства з реалізації окремих видів продукції за ціною нижче собівартості. За позицією податкового органу така діяльність є збитковою, та в розумінні приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості сировини, придбання якої знаходиться поза межами господарської діяльності, не включається до складу податкового кредиту.
На підставі зазначеного акту уповноваженою особою податкового органу 05 вересня 2011 року винесені податкові повідомлення-рішення : № 0001360808, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886,00 грн. та № 0001350808, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5286722,00 грн.
Скасування зазначених податкових повідомлень -рішень і є предметом даного спору.
Щодо фактичних обставин справи у сторін спору не виникало.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поняття «дохід»та «прибуток»не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку. Оскільки у Позивача були наявні належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, того, що частина придбаних товарів не була використана у господарській діяльності Позивача Відповідачем не надано, тому операцію з продажу Позивачем феросплавної продукції за ціною нижче собівартості, однак в межах звичайних цін, не можна вважати здійсненою поза межами його господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. виходячи із наступного.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Оскільки матеріалами справи підтверджено та Відповідачем не заперечувалось, що придбання ПАТ «Запорізький завод феросплавів»товарів у контрагентів здійснювалось, зокрема, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників товарів у розмірі 17524927 грн., з яких у травні 2011 року Позивачем сплачено суму ПДВ на користь постачальників товарів в розмірі 12918103,75 грн.,( в т.ч. при постачанні енергоносіїв в сумі 10184649,94 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень), та на підставі вантажних митних декларацій, оформлених при ввезенні товарів на митну територію України (імпорті), які підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України в сумі 4600537,24 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та ВМД з відміткою «Сплачено»Запорізької митниці, суд дійшов обґрунтованого висновку, що Позивачем цілком правомірно включено суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту травня 2011 року.
Як слідує із акту перевірки та апеляційної скарги Відповідача, ними не оспорюється правомірність формування Позивачем податкового кредиту, суть спору полягає саме у його розмірі. Відповідач, не погоджуючись із розміром задекларованого Позивачем у травні 2011 року податкового кредиту в сумі 6623608,08 грн., посилається на те, що саме вказана сума податку на додану вартість в подальшому не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПАТ «Запорізький завод феросплавів», посилаючись при цьому на порушення Позивачем положень п. 198.3 ст. 198 ПК України.
Такий висновок податкового органу є помилковим, виходячи із наступного.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію. При цьому законодавчими нормами визначено, що підприємство може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку за ціною, що є нижчою собівартості, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Отже, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.
Прибуток -це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Таким чином, поняття «дохід»та «прибуток» не є тотожними, а наявність збитків не є підтвердженням відсутності «доходу».
Більш того, для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості його діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.
А тому, операції з продажу феросплавної продукції Позивача за ціною нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що формування податкового кредиту безпосередньо пов'язано із фінансовим результатом, а саме -із отриманням доходу, в їх розумінні -прибутку, тобто, отримання позитивного результату, визнається колегією суддів помилковим, та спростовується вищенаведеними доказами.
В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби -залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду 17 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: В.В. Мельник