"11" жовтня 2012 р.справа № 2а-0870/5964/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання - Песенко Н.М.
за участю представника позивача - Тригуб В.І. ( довіреність від 01.09.2012р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 28 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, про скасування податкових повідомлень -рішень, -
встановив:
26 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС ЛТД»( далі -Позивач) звернулося до суду із заявою про перегляд постанови господарського суду Запорізької області від 21.09.2006 за нововиявленими обставинами,
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду 28 вересня 2011 року задоволено заяву ТОВ «ТС ЛТД»про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Запорізької області від 21.09.2006 по справі №23/154-АП. Вказану постанову Господарського суду - скасувано. Позовні вимоги ТОВ «ТС ЛТД»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000790303/3 від 31.03.2005 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 354025,50 гривень.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у позивача виникла перша подія у вигляді здійснення попередньої оплати (фактичного перерахування) передплати та отриманні від постачальника податкові накладні, тому ПАТ "Запорізький завод феросплаві" обгрунтовано формував податковий кредит також по першій події. Закон України " Про податок на додану вартість" не передбачає, що право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту виникає тільки у випадку здійснення фактичної поставки товарів у цьому ж періоді. Термін дії договорів поставки за взаємною домовленістю сторін встановлений до 31.12.2010 року, а згідно з додатковими угодами до укладених між сторонами договорів термін їх дії продовжено до 31.12.2011 року. Сума ПДВ була фактично сплачена підприємством позивача при здійсненні попередньої оплати товару у складі вартості товару. В свою чергу, постачальник товару, при отриманні такої передплати, включив до складу податкових зобов'язань суму зазначеного ПДВ в повному обсязі за першою подією на виконання вимог Закону України " Про податок на додану вартість". За таких обставин суд дійшов висновку про те, що визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена і що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, незалежно від моменту переходу права власності на товар. Окрім того суд не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що мало місце завищення ПАТ " Запорізький завод феросплавів" податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2010 року, оскільки актом перевірки № 211/08-08/00186542 від 16.06.2010 не підтверджено правомірність визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010, з тих підстав, що на момент проведення перевірки питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за квітень 2010 року, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту попередньої перевірки, були оскаржені та на момент перевірки мали неузгоджений характер, не підлягали виконанню до набрання рішення законної сили.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив невірне застосування норм матеріального права, а саме: суд не прийняв до уваги, що підставою для висновків акту перевірки стали результати попередньої перевірки, оформленої актом від 16.06.2010 № 211/08-08/00186542 виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за березень 2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010 року, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2010 на суму податку на додану вартість по товарам сплаченим, але фактично не отриманим. Порушення зафіксовано в зв'язку з тим, що відвантаження товару (коксового горіха) на адресу ПАТ "Запорізький завод феросплавів" від ВАТ " Нікопольського заводу феросплавів" в перевіряємому періоді не здійснювалось, хоча приписи пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ говорять про те, що обов'язковою умовою віднесення сум податків до складу податкового кредиту є придбання товарів. Вважають, що виникнення права на податковий кредит та фактичне віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є різними подіями, оскільки Законом України "Про податок на додану вартість", а саме - пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, визначено статус податкової накладної як податкового та розрахункового документу, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів. Наявні у позивача податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки вони не засвідчують повну або часткову поставку товару, виписані за передплату. Перевіркою встановлено, що товар, обумовлений угодами не поставлявся, отже вважають, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття "продаж товарів", господарські зобов'язання у даному випадку укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу та з метою безпідставного одержання коштів шляхом відшкодування ПДВ.
ПАТ " Запорізький завод феросплавів" надав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду 03 березня 2011 року - без змін, оскільки вона є законною та обгрунтованою.
У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити із зазначених у ній підстав.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення буду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2010 року уповноваженими фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Запорізький завод феросплавів" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за квітень 2010 року яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ за березень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 258/08-08/00186542 від 30.07.2010 року (а.с.6-24 том 2).
Згідно висновків зазначеного акту встановлено порушення ПАТ "Запорізький завод феросплавів" вимог п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року за № 168\97-ВР ( зі змінами та доповненнями), порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 1666 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 липня 1997 року за № 250\2054, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2010 року на 31 296 470 грн.. та завищено залишок від'ємного значення ( рядок 26 Декларації з ПДВ ), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 16 905 968 грн.
Підставою для висновків акту перевірки стали результати попередньої перевірки оформленої, актом від 16.06.2010 р. № 211/08-08/00186542 виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010р.
Також у даному акті зазначено, що у березні 2010 року ПАТ "ЗЗФ" перерахувало грошові кошти постачальнику ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (далі - ВАТ "НЗФ") з призначенням платежу "передплата за коксовий горішок" на загальну суму 329 000 000 грн., в тому числі ПДВ 54 833 333 грн. 33 коп. Фактично відвантаження товару ( коксового горіха) на адресу ПАТ "ЗФЗ" від ВАТ "Нікопольський завод феросплавів за цими податковими накладними у перевіряємому періоді не здійснювалося.
На думку податкового органу позивач, в порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість", включив до складу податкового кредиту суми ПДВ від перерахованих на адресу постачальників товарів авансових платежів, без фактичного отримання в даному звітному (податковому) періоді таких товарів.
На підставі зазначеного акту уповноваженою особою податкового органу 13.08.2010 ВАТ "ЗЗФ" отримано податкове повідомлення - рішення №0000580808/0 від 11.08.2010, яким ВАТ "ЗЗФ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 31 296 470 грн.
Не погодившись з винесеним податковим повідомлення - рішенням ПАТ "ЗЗФ" ініціювало процедуру апеляційного узгодження зазначеного податкового повідомлення-рішення та зверталося зі скаргами до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя та до ДПА України, які залишились без задоволення.
За результатами розгляду скарг ПАТ "ЗЗФ" відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення : №0000580808/1 від 03.09.2010 року; №0000580808/2 від 15.11.2010 року;
24.01.2011 ПАТ "ЗФЗ" отримано рішення про результати розгляду повторної скарги №977/6/25-0515 від 21.01.2011, згідно з яким у задоволенні повторної скарги відмовлено, а податкові повідомлення - рішення залишені без змін.
Виходячи із встановлених судом обставин справи, предметом даного спору є касування зазначених податкових повідомлень - рішень.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено дві вимоги для отримання права на відображення податкового кредиту: це або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку ( товарного чека) - в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків або наявність податкової накладної. У позивача виникла перша подія у вигляді здійснення ( фактичного перерахування) передплати та отримані від постачальників податкових накладних, тому у позивача були підстави для відображення податкового кредиту за зазначеними операціями. Крім того, суд зазначив про те, що оскільки на момент проведення перевірки питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за квітень 2010 року, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту попередньої перевірки № 211/08-08/00186542 від 16.06.2010, оскаржені позивачем в передбаченому законом порядку, отже, на момент перевірки мали неузгоджений характер, доводи відповідача про те, що мало місце завищення ПАТ " Запорізький завод феросплавів" податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2010 року є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" діючого на момент виникнення спірних правовідносин, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону (168/97-ВР) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість не пов'язано виключно з датою отримання товарів по укладеним договорам.
Так, згідно з пп. 7.2.3 Закону (168/97-ВР) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Відповідно до пп. 7.2.3 Закону (168/97-ВР) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. (п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"). В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено дві вимоги для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту: це дата здійснення "першої події" та наявність податкової накладної.
У відповідності з пп. 7.7.1 Закону (168/97-ВР), суми податку, що підлягали сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Оскільки у позивача виникла перша подія у вигляді здійснення передплати та отриманні від постачальників податкових накладних, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання позивачем передбачених Законом України "Про податок на додану вартість" підстав для відображення податкового кредиту за вказаними операціями.
Крім того, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, дії договорів поставки за взаємною домовленістю сторін встановлений до 31.12.2010, згідно з додатковими угодами до зазначених договорів термін дії договорів продовжено до 31.12.2011. Із наданих до суду договорів вбачається, що поставка коксової продукції повинна здійснюватися на протязі всього терміну дії зазначених договорів поставки. Станом на 01.01.2011 було поставлено продукції на загальну суму 229 781 521 грн. 24 коп., що підтверджується довідкою бухгалтерського обліку та переліком первинних документів зазначених в реєстрі первинних документів (акти приймання-передачі, приходні ордери).
Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що оскільки актом перевірки №211//08-08/00186542 від 16.06.2010 не підтверджено правомірність визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року, то має місце завищення Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2010 року, оскільки винесені на підставі цієї перевірки податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в апеляційному та судовому порядку відповідно до п.п.5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону №2181 редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, що зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
За результатами оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 по справі №2а-0870/269/11 оскаржувані податкові повідомлення - рішення були скасовані.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що акт перевірки №211//08-08/00186542 від 16.06.2010 до моменту узгодження податкового зобов'язання не може бути підставою для коригування податкових зобов'язань наступних періодів.
За таких обставин, фахівці контролюючого органу дійшли передчасного висновку щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за квітень 2010 року.
В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі -залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду 28 вересня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2012 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: А.В. Суховаров