"28" листопада 2008 р.
Справа № 8/130-08-4001
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прексім Д"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 120061,10 грн.
Суддя Атанова Т.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Танасогло І.В. за довіреністю від 05.05.2008 р.;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: ТОВ "Прексім Д" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 120061,10 грн. а саме: основного боргу у розмірі 101056,25 грн. та пені у сумі 19004,85 грн. за договором від 22.02.2008 р. за №03/01-08.
03.11.2008 р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява, в якої він уточнив повне найменування відповідача (ім'я та по-батькові) - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи за юридичною адресою належним чином був повідомлений, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
22.02.2008 р. між ТОВ "Прексім Д" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір за №03/01-08.
Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ "Прексім Д" зобов'язалось передати у власність відповідача товар -комп'ютерну, копіювальну, офісну техніку та комплектуючі до них, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість у строк та порядок, передбачений договором від 22.02.2008 р.
Позивач вважає, що належним чином виконував свої зобов'язання за договором від 22.02.2008 р. та за накладною від 22.02.2008 р. за №461 поставив відповідачу товар -комп'ютерну техніку на загальну суму 105236,25 грн.
Факт отримання товару Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позивач підтверджує підписом відповідача у вищезазначеній накладній.
Як зазначає ТОВ "Прексім Д" та його представник у судових засіданнях, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за отриманий товар розрахувався частково, в наслідок чого за ним залишилась заборгованість по оплаті в розмірі 101056,25 грн.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Прексім Д" задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Відповідно до приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Накладна від 22.02.2008 р. за №461, на яку посилається позивач, не може бути розцінена як належний доказ отримання товару відповідачем за договором від 22.02.2008 р, оскільки не містить посилання на те, що за даною накладною товар переданий на виконання умов договору від 22.02.2008 р. та отриманий саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, так як його підпис не засвідчений печаткою.
Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. за № 99 товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 13 Інструкції передбачено, що відпуск матеріальних цінностей постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах: накладній, акті, ордері тощо, свій підпис про одержання цінностей.
Крім того, позивач в порушення умов п.п. 2.1, 2.4 договору від 22.02.2008 р. відпустив товар без письмових заявок відповідача, які б свідчили про замовлення товару на суму 105236,25 грн.
Суд не приймає до уваги ствердження представника позивача, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оплатив товар частково, у розмірі 4180,00 грн, так як рахунок від 04.07.2008 р, виставлений позивачем саме на суму 4180,00 грн, яка і була сплачена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач не довів певними засобами доказування позовні вимоги щодо поставки відповідачу товару та наявності боргу у розмірі 101056,25 грн. за договором від 22.02.2008 р. за №03/01-08.
Таким чином, позовні вимоги з підстав, зазначених позивачем, задоволенню не підлягають, так як не засновані на умовах договору, не обгрунтовані та не підтвердженні належними документами.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України на позивача покладаються судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.
Керуючись ст.ст. 44, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку
з дня його прийняття.
Суддя Атанова Т.О.