Кіровоградської області
"20" січня 2009 р.
Справа № 6/157
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Баранця О.М.розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/157
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ
до відповідача: Державного підприємства "Бурвугілля", смт. Понтаївка, Олександрійського району Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області, м. Кіровоград
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медпром", с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області
про стягнення шкоди в сумі 4175000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брав;
від відповідача - участі не брав;
від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Медпром" - Стригунова Г.І., довіреність № 01 від 01.12.2008 року;
від третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області - Козуліна Л.Я., довіреність № 7/66 від 28.03.2008 року.
При секретарі судового засідання - Царенко К.К.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (надалі - ТОВ "Енерго-Миг") подано позов про зобов'язання державного підприємства "Бурвугілля" (надалі - ДП “Бурвугілля») повернути позивачу електровози марки EL - 21: заводський номер 18302-109, рік випуску 1984; заводський номер 18303-110, рік випуску 1984; заводський номер 18325-132, рік випуску 1984; заводський номер 18160-207, рік випуску 1985; заводський номер 18161-208, рік випуску 1985, що належить йому на праві власності.
Позивач змінив предмет позову та просить визнати за ТОВ «Енерго-Миг» право власності на електровози марки EL - 21: заводський номер 18302-109, рік випуску 1984; заводський номер 18303-110, рік випуску 1984; заводський номер 18325-132, рік випуску 1984; заводський номер 18160-207, рік випуску 1985; заводський номер 18161-208, рік випуску 1985, що належить йому на праві власності. Крім того, позивач просив зобов'язати ДП “Бурвугілля» повернути ТОВ «Енерго-Миг» вказані електровози.
Позивач повторно змінив предмет позову та просить стягнути з ДП “Бурвугілля» на користь ТОВ “Енерго-Миг» матеріальну шкоду в сумі 4175000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДП “Бурвугілля» здійснив продаж електровозів EL-21 (загалом 5 штук) товариству з обмеженою відповідальністю “Медпром» (надалі - ТОВ “Медпром»), власником яких являвся ТОВ “Енерго-Миг» на підставі договору поставки від 27.02.2006 року № 6 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю “Енергометалсервіс» (надалі - ТОВ “Енергометалсервіс»), актів приймання-передачі від 27.02.2006 року та накладної № 10 від 27.02.2006 року і такою, на думку позивача, протиправною поведінкою відповідач позбавив його права власності на електровози EL-21, загальною вартістю 4175000,00 грн., що призвело до втрати цього майна і до зменшення активів позивача на суму вартості електровозів.
Ухвалою господарського суду від 11.11.2008 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області.
Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Медпром".
Відповідач позов заперечив. Майно, яке належить ТОВ «Енерго-Миг» ДП «Бурвугілля» не передавалось. Обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, документально не підтверджені.
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області позов заперечило. ТОВ “Енерго-Миг» за біржовими контрактами, які були укладені 30.12.2004 року на аукціоні, не набуло статусу власника спірного майна. Позивачем не здійснювалися будь-які заходи щодо зменшення ризиків, що пов'язані з правом власності на придбані ним спірні електровози. Зазначене свідчить про нікчемність правочинів з приводу перепродажу спірних електровозів. Спірні електровози були продані ТОВ “Медпром» за згодою Мінвуглепрому України.
ТОВ “Медпром» позов заперечило. ДП “Бурвугілля» не вчиняло щодо спірних електровозів жодних неправомірних дій, а діяло відповідно до норм матеріального права та обставин, які мали місце на дату продажу зазначеного державного майна. ТОВ “Енерго-Миг» за біржовими контрактами, які були укладені 30.12.2004 року на аукціоні, не набуло статусу власника спірного майна. Позивач, виступивши стороною нікчемного правочину від 27.02.2006 року, за яким йому були передані електровози, з приводу яких виник спір, не став їх власником.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 20.01.2009 року участі не брали. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про наступне судове засідання (т. 2, а.с. 110) та повідомленнями про вручення поштового відправлення № 486636 (т. 2, а.с. 114) та № 486628, № 459388 (т. 2 а.с. 120-121).
Господарський суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача. В позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову ТОВ “Енерго-Миг» обґрунтувало необхідність задоволення позовних вимог. В судовому засіданні 11.12.2008 року представник позивача повністю підтримав змінені позовні вимоги.
Клопотанням ДП “Бурвугілля» просить відкласти розгляд справи та продовжити строк вирішення спору до 12.02.2009 року в зв'язку з відпусткою начальника юридичного відділу та хворобою провідного юрисконсульта відповідача.
Зважаючи на те, що надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, клопотання ДП “Бурвугілля» господарським судом відхилено. Продовження строку вирішення спору на підставі ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України можливе тільки за погодженням другої сторони. Враховуючи відсутність згоди позивача на продовження строку господарський суд відхиляє вказане клопотання.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб , дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, господарський суд
Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція 10.11.2004 року та асоційований член Української універсальної товарної біржі приватне підприємство "Агросервіс-Інтекс" уклали договір-доручення на учинення брокерських послу з продажу активів, що перебувають у податковій заставі. За умовами такого договору брокер зобов'язався продати об'єкти, що перебувають у податковій заставі згідно акту опису від 10.11.04 на біржових торгах.
На виконання названого договору за біржовими контрактами № 31002 від 30.12.2004 року, № 30999 від 30.12.2004 року, № 31003 від 30.12.2004 року, № 31000 від 30.12.2004 року, № 31001 від 30.12.2004 року, актами приймання-передачі товару від 30.12.2004 року ТОВ "Енерго-Міг" як покупець придбало 5 електровозів марки EL - 21: заводський номер 109, рік випуску 1984; заводський номер 110, рік випуску 1984; заводський номер 132, рік випуску 1984; заводський номер 207, рік випуску 1985; заводський номер 208, рік випуску 1985.
ТОВ “Енерго-Миг» на підставі договору № 010-1 від 10.01.2005 року продало спірні електровози ЕL-21 в кількості п'яти штук приватному малому підприємству “РОМ» (надалі - ПП "Ром").
ТОВ “Енерго-Миг» за договором поставки № 6 від 27.02.2006 року, з урахуванням додатку № 1 від 27.02.2006 року, укладеним з ТОВ “Енергометалсервіс» придбало - електровози марки EL - 21: заводський № 18302-109, рік випуску 1984; заводський № 18303-110, рік випуску 1984; заводський № 18325-132, рік випуску 1984; заводський № 18160-207, рік випуску 1985; заводський № 18161-208, рік випуску 1985 загальною вартістю 4175000,00 грн. Був складений акт приймання-передачі від 27.02.2006 року.
Майно, що було предметом договору поставки № 6 від 27.02.2006 року передано ТОВ «Енергометалсервіс» позивачу за накладною № 10 від 27.02.2006 року.
Договір оренди № 73-59 від 20.09.2004 року було розірвано в судовому порядку, а підрозділ державної холдінгової компанії «Олександріявугілля» розріз «Морозовський» повернуто до державної власності і передано державному підприємству по видобутку бурого вугілля «Бурвугілля».
Позивач звернувся до відповідача з листами № 0199 від 27.04.2007 року, № 0371 від 02.10.2007 року та № 0349 від 11.08.2008 року з пропозицією укласти договір зберігання майна та припинити демонтаж електровозів.
Відповідач у відповідь на вищевказаний лист, листом № 03-753/14 від 21.08.2008 року повідомив позивача, що майно було передано згідно акту приймання передачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Кіровоградській області передано ДХК «Олександріявугілля», а наказами № 15 від 27.01.2007 року та № 71 від 15.03.2007 року Міністерства вугільної промисловості України вказане окреме індивідуально визначене майно передано згідно акту на баланс відповідача.
На момент складання накладної № 10 від 27.02.2006 року та акту приймання-передачі від 27.02.2006 року майно знаходилося на території структурного підрозділу Державної холдінгової компанії «Олександріявугілля» розрізу «Морозовський», який відповідно до договору оренди № 73-59 від 20.09.2004 року знаходився в користуванні товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії «Експлерент».
Господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування свого позову ТОВ “Енерго-Миг» доводить, що спірне майно вибуло з власності держави 30.12.2004 року за біржовими контрактами № 31002, № 30999, № 31003, № 31000, № 31001, відповідно до яких Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція з метою погашення заборгованості до бюджету України реалізувала описане майно державної холдингової компанії “Олександріявугілля» на користь позивача на загальну суму 686064,00 грн.
Позивачем 10.01.2005 року придбане за біржовими контрактами державне майно було за договором поставки № 010-1 продане ПП “РОМ».
Згідно договору укладеним із ТОВ “Енергометалсервіс» позивачем повторно придбавається зазначене спірне майно за ціною 4175000,00 грн. і за накладною № 10 від 27.02.2006 року отримуються спірні електровози у ТОВ “Енергометалсервіс».
З огляду на зазначене, позивач, керуючись ст. 334 Цивільного кодексу України, робить висновок, що право власності на спірні електровози перейшли до нього в момент передачі товару, тобто 27.02.2006 року в момент оформлення накладної.
Господарський суд не погоджується із зазначеним з огляду на наступне.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
З письмових доказів, наданих у справу випливає, що на дату укладання біржових контрактів від 30.12.2004 року № 30999-31003 електровози EL-21 у кількості 5 штук знаходились у тимчасовому користуванні товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробнича об'єднана компанія “Експлерент» (надалі - ТОВ "ІВОК “Експлерент») відповідно до договору оренди від 20.09.2004 року № 73-59 про передачу в строкове платне користування цілісного майнового комплексу державного підприємства державної холдингової компанії “Олександріявугілля» розріз "Морозівський" (т. 1 а.с. 65-71) та акту приймання-передачі від 04.10.2004 pоку (т. 1 а.с. 80, 85).
В актах приймання-передачі від 30.12.2004 року, укладених відповідно до біржових контрактів № 31002 від 30.12.2004 року, № 30999 від 30.12.2004 року, № 31003 від 30.12.2004 року, № 31000 від 30.12.2004 року, № 31001 від 30.12.2004 року, також вказано що спірні електровози знаходяться в управлінні ТОВ "ІВОК “Експлерент".
Договір оренди від 20.09.2004 року № 73-59 укладено між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Кіровоградській області та ТОВ "ІВОК “Експлерент". Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, власником майна залишалась держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 10.1 договору оренди, цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 20.09.2004 року до 20.09.2009 року включно.
Відповідно до п. 2.8 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 року № 439, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2003 року за № 926/8247 (далі - Порядок № 439), продаж активів платника податків, які перебувають у тимчасовому користуванні чи розпорядженні, здійснюється з відстрочкою передачі активів у власність покупцю, про що обов'язково зазначається у відповідному договорі купівлі-продажу до закінчення терміну дії попереднього договору. Продаж таких активів здійснюється з передачею всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на активи.
Відповідно до п. 4 біржових контрактів від 30.12.2004 року №№ 30999-31003 оформлення власності здійснюється за рахунок покупця.
Господарському суду не надано докази вчинення позивачем дій щодо оформлення права власності на спірні електровози.
Таким чином, спірні електровози (5 штук) при підписанні біржових контрактів від 30.12.2004 року №№ 30999-31003 залишились у власності держави і знаходились в тимчасовому користуванні ТОВ ІВОК “Експлерент».
Отже, ТОВ “Енерго-Миг" за біржовими контрактами, які укладені на аукціоні 30.12.2004р., не набуло статусу власника щодо спірного майна.
Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Позивач не володів, не користувався і не міг розпоряджатися майном, власником якого він не був, а відтак, зазначене свідчить про нікчемність правочинів по перепродажі спірних електровозів, які укладались позивачем з ПП "РОМ" та в послідуючому з ТОВ "Енергометалсервіс".
Доводи позивача, що він вперше набув право власності на спірні електровози 30.12.2004 року в момент підписання актів прийому-передачі товарів, які підписані ним з Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі ст. 334 Цивільного кодексу України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Продаж майна платника податків, який вчасно не виконав свої податкові зобов'язання врегульовано Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
У разі, коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній власності чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потрібна згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації (п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
При продажу активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу. Порядок реалізації цього пункту визначається центральним податковим органом (п. 10.2.4 п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Як вже зазначалось, в п.2.8 Порядку № 439 передбачено, що продаж активів платника податків, які перебувають у тимчасовому користуванні, здійснюється з відстрочкою передачі активів у власність покупцю до закінчення терміну користування і передбачено, що продаж таких активів здійснюється з передачею всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на активи.
З огляду на зазначені норми матеріального права, позивач прийняв на себе всі ризики щодо оформлення передачі спірних електровозів у власність ТОВ “Енерго-Миг» після закінчення терміну дії договору оренди від 20.09.2004 року № 73-59, належним державним органом, який уповноважений здійснювати відчуження майна, яке перебуває у державній власності, яким, відповідно до п.п. 10.2.2. п. 10.2 ст. 10 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна» являється Регіональне відділення Фонду державного майна України в Кіровоградські області.
Позивачем не надано жодних доказів того, що ним здійснювались якісь заходи по зменшенню ризиків, пов'язаних з правом власності на придбані ним спірні електровози, право власності на які до нього не перейшло в момент укладання біржових контрактів.
Крім того, позивач, підписуючи біржові контракти з податкових органом, знав чи повинен був знати, що належним державним органом, який вправі укладати договори про відчуження державного майна та підписувати інші документи по передачі проданого державного майна у власність покупцю являється Регіональне відділення регіональне відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області.
Спірне майно залишалось у державній власності до припинення дії договору оренди від 20.09.2004 року № 73-59 і тому знав, що неодноразова перепродаж спірних електровозів здійснювалась юридичними особами, які не мали права їх відчужувати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року у справі № 32/153 розірвано з 22.06.2006 року договір оренди № 73-59 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства структурного підрозділу підприємства від 20.09.2004 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та ТОВ "ІВОК «Експлерент» зобов'язаний повернути на протязі 10 днів з часу набрання чинності рішенням повернути державне майно - цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державної холдингової компанії «Олександріявугілля» - Розріз «Морозівський», Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Кіровоградській області та передати на баланс Державній холдинговій компанії «Олександріявугілля».
Господарський суд Дніпропетровської області 25.10.2006 року видано наказ про примусове виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року, яке набрало законної сили 19.10.2006 року про зобов'язання ТОВ "ІВОК «Експлерент» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Кіровоградській області державне майно - цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державної холдингової компанії «Олександріявугілля» - Розріз «Морозівський» шляхом передачі зазначеного майна на баланс державній холдинговій компанії «Олександріявугілля».
Передача електровозів у власність ТОВ "Енерго-Миг" на виконання біржових контрактів від 30.12.2004 року могла відбутися лише після 19.10.2006 року, з огляду на приписи пункту 2.8 Порядку № 439.
Як вбачається з письмових доказів, які надані позивачем у справу, договори, які укладались позивачем з ПП "РОМ" та в послідуючому з ТОВ "Енергометалсервіс" укладались у період до 19.10.2006 року, у період коли електровози, з приводу яких виник спір, знаходились у державній власності.
Відчуження майна особою, яка не має на це права, не відповідає закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
З огляду на зазначене, позивач, виступивши стороною нікчемного правочину від 27.02.2006 року № 6, за яким йому були передані електровози, з приводу яких виник спір, не став їх власником.
В зв'язку з розірванням договору оренди з ТОВ "ІВОК «Експлерент», Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Кіровоградській області здійснено розмежування державного майна та приватної власності ТОВ ІВОК «Експлерент», що підтверджується протоколом розмежування майна розрізу «Морозівський» від 15.02.2007 року, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.
П.25 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року за № 847, передбачено, що для створення державного підприємства на поверненому після оренди державному майні колишній орендодавець (Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва) передає вказане майно відповідному органу державного управління за актом приймання-передачі.
Актом прийому-передачі від 14.03.2007 року майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства розрізу «Морозівський» регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області в установленому законом порядку передано державній холдинговій компанії «Олександріявугілля».
Відповідно до наказу міністра вугільної промисловості України від 27.01.2007 року за № 15 зазначене окреме індивідуально-визначене державне майно згідно акту приймання-передачі державного майна 14.03.2007 року передане на баланс виробничого об'єднання по видобутку бурого вугілля та його переробці «Бурвуглекомплекс».
В зв'язку з реорганізацією виробничого об'єднання «Бурвуглекомплекс», та відповідно до наказу міністра вугільної промисловості України від 15.03.2007 року за № 71, вказане окреме індивідуально-визначене державне майно в установленому законом порядку передано згідно акту приймання-передачі від 28.03.2007 року на баланс державного підприємства «Бурвугілля».
Спірне майно до 20.05.2008 року обліковувались на балансі державного підприємства як основні засоби.
Розділом 4 Статуту державного підприємства «Бурвугілля» затвердженого наказом міністра вугільної промисловості України за № 99 від 26.03.2007 року, передбачено, що майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановлених цим Статутом, вчиняючи щодо нього 6удь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.
Наказом Міністерства вугільної промисловості України за № 573 від 12.12.2007 року відповідачеві надано згоду на відчуження державного майна, що обліковувалось на балансі підприємства, в тому числі 5 (п'яти) електровозів.
Листом за вих. № 231/02/02-02 від 05.03.2008 року Міністерство вугільної промисловості України (Орган управління майном) підтвердило відповідачеві раніше надану міністерством згоду на реалізацію державного майна, згідно з додатком, відповідно до наказу Мінвуглепрому від 12.12.2007 року за № 573.
На Київській універсальній біржі 24.03.2008 року були укладені біржові контракти за реєстраційними №№ Т-30/08, Т-31/08, Т-32/08, Т-33/08, Т-34/08 на відчуження ТОВ “Медпром» спірного майна. Акт приймання-передачі майна на підставі біржових контрактів підписаний сторонами 20.05.2008 року
Таким чином, ДП “Бурвугілля» не вчиняло щодо спірних електровозів жодних неправомірних дій, а навпаки, діяло відповідно до норм матеріального права та обставин, які діяли та мали місце на дату продажу зазначеного державного майна.
Позивач доводить, що відповідач повинен був вжити якісь заходи щодо з'ясування обставин, які викладались ним у листах № 0199 від 27.04.2007 року та № 0371 від 02.10.2007 року.
Відповідно до ч. l ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємств з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Із згаданих листів позивача випливає, що ТОВ “Енерго-Миг» повідомляв ДП “Бурвугілля» про те, що на території останнього знаходиться майно (5 штук електровозів) ТОВ "Енерго-Миг", яке воно придбало за біржовими контрактами 30.12.2004 року у Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції і просило укласти з ним договір зберігання.
Враховуючи те, що ДП “Бурвугілля» було створене 15.03.2007 року згідно наказу Мінвуглепрому № 71, тобто більше ніж 2 роки від дати укладених біржових контрактів, згадуваних в листах, та те, що згадувані у листах електровози були передані ДП “Бурвугілля» згідно акту приймання-передачі ВО “Бурвуглекомплекс» на виконання наказу Мінвуглепрому України від 15.03.2007 року № 71 у господарське відання на праві державної власності, у відповідача було достатньо підстав не реагувати на листи позивача і не вчиняти дії по з'ясуванню обставин, які не підтверджувались зі сторони позивача жодними належними доказами.
Підставою для стягнення з ДП “Бурвугілля» на користь ТОВ “Енерго-Миг» матеріальної шкоди в сумі 4175000,00 грн. позивач зазначив ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на вищевикладене, відповідач, здійснюючи продаж 5-ти електровозів третій особі, діяв правомірно. Його дії не пов'язані із майновою шкодою, яких зазнав позивач в результаті укладення нікчемних правочинів з ПП “РОМ» і в послідуючому з ТОВ “Енергометалсервіс».
Отже, немає достатніх правових підстав для задоволення позову про стягнення з ДП “Бурвугілля» на користь ТОВ “Енерго-Миг» матеріальної шкоди в сумі 4175000,00 грн., яка визначена ним від вартості 5-ти електровозів придбаних за нікчемними правочинами.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Фактично на момент укладення договору поставки № 6 від 27.02.2006 року існував спір щодо права власності на електровози між ТОВ “Енерго-Миг» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України, який передав спірне майно виробничому об'єднанню по видобутку бурого вугілля та його переробці «Бурвуглекомплекс». Змінивши предмет позову позивач не наполягав на розгляді питання про визнання права власності на спірні електровози.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2007 року в задоволенні позовної вимоги заступника прокурора Кіровоградської області, в інтересах держави, про недійсними біржові контракти № 31002 від 30.12.04, № 30999 від 30.12.04, № 31003 від 30.12.04, № 31000 від 30.12.04, № 31001 від 30.12.04, укладені Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією та ТОВ "Енерго-Міг" відмовлено. Крім того, відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Енерго-Міг" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Кіровоградській області електровоз ЕL-21 1984 року випуску, інвен. № 2713, заводський № 132, електровоз ЕL-21 1985 року випуску, інвен. № 2718, заводський № 208, електровоз ЕL-21 1985 року випуску, інвен. № 2717, заводський № 207, електровоз ЕL-21 1984 року випуску, інвен. № 2710, заводський № 109, електровоз ЕL-21 1984 року випуску, інвен. № 2711, заводський № 109 та зобов'язати Олександрійську об'єднану державну податкову інспекція повернути ТОВ "Енерго-Міг" 1119575,52 грн. вартості електровозів. Постанова господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2007 року у справі № 3/265 набрала законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При вирішенні спору у справі № 3/265 брали участь: позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України та відповідачі - Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція та ТОВ “Енерго-Миг» за участю заступника прокурора Кіровоградської області та ТОВ “ІВОК “Експлерент», в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
При вирішенні спору у справі № 6/157 беруть участь: позивач - ТОВ “Енерго-Миг»; відповідач - ДП “Бурвугілля»; за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України в Кіровоградській області та ТОВ “Медпром» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Тому, факти встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 3/265 не можуть бути визнані такими, що не доводяться знову.
Вказаним судовим рішенням не визнано недійсними біржові контракти від 30.12.2004 року з підстав заявлених заступником прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, від імені якої виступало Регіональне відділення Фонду державного майна України та в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою господарського суду від 11.12.2008 року зобов'язано ТОВ "Енергометалсервіс" надати господарському суду копії документів, які підтверджують право товариства з обмеженою відповідальністю "Енергометалсервіс" на продаж електровозів марки EL - 21: заводський номер 18302-109, рік випуску 1984; заводський номер 18303-110, рік випуску 1984; заводський номер 18325-132, рік випуску 1984; заводський номер 18160-207, рік випуску 1985; заводський номер 18161-208, рік випуску 1985 відповідно до умов договору поставки № 6 від 27.02.2006 року.
Ухвала направлена за адресою вказаною в договорі поставки № 6 від 27.02.2006 року повернута суду з відміткою, що ТОВ "Енергометалсервіс" за вказаною адресою не знаходиться.
Тому, господарському суду не надано доказів, що ТОВ "Енергометалсервіс" мало право на продаж спірних електровозів. Господарський суд врахував також, що за період з 27.02.2006 року (дата приймання ТОВ “Енерго-Миг» спірних електровозів від ТОВ "Енергометалсервіс") до 27.04.2007 року (дата направлення першого листа ТОВ “Енерго-Миг» № 0199 ДП “Бурвугілля») позивач не укладав договору зберігання спірних електровозів, не вимагав їх укладення та не намагався фактично отримати спірне майно.
Судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статями ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, визначені статтею 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дата підписання рішення: 23.01.2008 р.