"23" грудня 2008 р.
Справа № 6/550/08
за позовом
Державної екологічної інспекції в Миколаївські області, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134.
до відповідача
Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 41.
про
Визнання протиправним та скасування рішення від 08.08.2008 року № 76.
Суддя Ткаченко О.В.
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Рознін В.А.
Від відповідача
Одноор В.М.
Суть спору: Перевіркою позивача (акт №195 від 01.08.2008р., а.с. 17-19) встановлено, що в 2007р. інспекцією надані послуги екологічного характеру, а саме:
l. Ha посту "Миколаїв" оформлено 9143 партії вантажів. Це на 2458 партій більше, ніж в 2006 році, коли було оформлено 6685 партій.
2. На посту «Вознесенськ" оформлено 892 партії вантажів. Це на 470 партії більше, ніж з 2006 році, коли ця кількість склала 422 партії.
3. На посту «Первомайськ" оформлено 481 партію вантажів, що перевищує кількість партій в минулому році на 116 од. (в 2006 р. - 365 партій).
4. На посту ДП «Миколаївський річковий порт" оформлено 758 партій вантажу, що на 335 партій більше ніж в 2006р., коли було оформлено 423 партії.
5. На посту ПЕК «Вантажний митний термінал" оформлено 478 партій вантажу.
Всього по відділу оформлено 11752 партій різноманітного вантажу, що на 3857 партій більше, ніж минулого року (7895 партій).
В І півріччі 2008 року: І.На посту "м. Миколаїв" оформлено 2512 партій вантажів. Це на 1989 партій менше, ніж в 2007 році, коли було оформлено 4501 партію.
2.На посту «м. Вознесенськ" оформлено 624 партії вантажу, що перевищує кількість партій в минулому році 188 од., (в 2007р. - 436 партій).
З.На посту «м. Первомайськ" оформлено 83 партій вантажу. Це на 166 партій менше, ніж в 2007 році, коли було оформлено 249 партій.
4. В пункті пропуску «Миколаївський річковий порт" оформлено 241 партія вантажу, що на 80 партій менше ніж в 2007р., коли було оформлено 321 партія.
5. На посту ПЕК «Вантажний митний термінал" оформлено 635 партії вантажу.
6. На посту ПЕК «Сандора" оформлено 1671 партій вантажу.
Всього по відділу оформлено 5766 партії різноманітного вантажу, що на 259 партій більше, ніж минулого року за аналогічний період (5507 партій).
За наслідками перевірки інспекцією з контролю за цінами 08.08.2008р., керуючись ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», прийнято рішення №76, яким у позивача вилучено 866306грн., отриманих як необґрунтована виручка за виконані роботи і штраф в подвійному розмірі 1732612грн.
Порушення державної дисципліни цін в рішенні полягало в такому.
Статтею 20 п. «д»«Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить здійснення державної екологічної експертизи.
Тобто, це державна функція, повноваження щодо виконання якої, покладено на Державну екологічну інспекцію.
Стягнення плати за свої функції Інспекція здійснювала відповідно до вимог п. 2.3 Наказу Мінекоресурсів та Мінекономіки України від 15.03.2002 року №110/273 «Про затвердження розмірів плати за надання послуг територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України - «визначення радіаційного стану територій, об'єктів, будівельних матеріалів, радіаційного забруднення металобрухту та вантажів, які за своїми природними властивостями мають рівень радіоактивності вищий за допустимі норми»та який не стосується послуг Інспекції на пункті пропуску та діяльності митниць.
Плата за відповідні послуги згідно Закону України від 05.02.1992р. №2097 -ХІІ із змінами «Про єдиний митний тариф»та Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.09.1999р. №204, зареєстр. в Мін'юсті України 15.11.1999р. за №787/4080 «Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць»із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінекоресурсів № 48 від 31.01.2002 повинна здійснюватися відповідно до п. 1.13, яким передбачено, що «фінансування та матеріально-технічне забезпечення підрозділів територіальних органів Мінекоресурсів, що здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць на кордоні здійснюється за рахунок державного бюджету та частини зборів за виконання робіт з надання послуг при здійсненні екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон».
Крім того, додаткове стягнення коштів за проведення державних функцій -екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску та зоні регіональних та державних митниць суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 p. N 1569 «Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон»відповідно до якого, до складу єдиного митного збору на кордоні входить плата за здійснення передбачених Законом видів контролю у т.ч. екологічного та радіологічного контролю вантажу і транспортного засобу.
Таким чином, роботи з проведення екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон повинні були проводитись позивачем безкоштовно, а сума коштів отримана Інспекцією за такі роботи безпідставно.
Екологічна інспекція, не погодившись з рішенням, звернулась з позовом про його скасування, посилаючись на те, що висновки інспекції не відповідають законодавству.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Пунктом 1.3 Положення Мінекобезпеки України від 08.09.1999 № 204 передбачено, що фінансування та матеріально-технічне забезпечення підрозділи територіальних органів Мінекоресурсів, що здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць на кордоні, здійснюється як за рахунок державного бюджету так і частини зборів за виконання робіт з надання послуг при здійсненні екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.
Отже зазначений пункт не стосується питання розміру зборів за надання послуг підрозділами Мінекоресурсів.
Також невірно відповідачем витлумачені і норми постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 p. N 1569.
Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» та п.2 «Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2002 p. N 1569, єдиний збір справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України "Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" (далі - Закон), які перетинають державний кордон, за здійснення у пунктах пропуску відповідно до законодавства митного (у разі транзиту вантажу і транспортного засобу), санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами та за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Згідно з абз. 2 ст.1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України»та п.З «Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2002 p. N 1569, єдиний збір справляється одноразово незалежно від режиму переміщення (ввезення, транзит), виду, місткості або загальної маси транспортних засобів за єдиним платіжним документом.
Тобто єдиний збір справляється в пунктах пропуску через державний кордон лише при переміщенні товарів в режимі імпорту або транзиту.
Таким же чином тлумачить законодавство і Державна митна служба України.
В Листі митної служби №1/7-09-8709-ЕП від 06.06.2003р. зазначено, що: «Згідно з роз'ясненнями Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (лист від 27.05.03 N 57-30а/433), відповідно до Закону України "Про запровадження єдиного збору, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України" від 12.07.01 N 2659-ІП та "Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2002 р. N 1569, єдиний збір справляється в пунктах пропуску через державний кордон лише при переміщенні товарів в режимі імпорту або транзиту.
Проведення екологічного та радіологічного контролю товарів, які вивозяться за межі митної території України і митне оформлення яких проводиться у внутрішніх митницях, не пов'язане із справлянням єдиного збору та не включається до його суми.
Отже екологічні послуги, що надавала Державна екологічна інспекція в Миколаївській області в експортному режимі не входять у перелік послуг, на які поширюється дія Закону України «Про єдиний митний тариф», Закону України "Про запровадження єдиного збору, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України", Постанови Кабінету Міністрів України №1569 від 24.10.2002р. «Про затвердження порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон».
Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області №76 від 08.08.2008р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко