ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
місто Київ
29 травня 2012 року Справа №2а-19215/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»
доПрокуратури Печерського району міста Києва,
за участю третіх осіб, як не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), - Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва, - Державної служби з питань національної культурної спадщини, - ОСОБА_1, -
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»(далі -ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі», Товариство, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до прокуратури Печерського району міста Києва (далі -прокуратура, відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 31 грудня 2010 року про зміну предмету та підстав позову, просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 07 грудня 2012 року №2800 про усунення порушень вимог Закону України «Про рекламу».
Ухвалою суду від 30 грудня 2010 року до у часті у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено: Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -ГУ з питань реклами, третя особа-1) та ГУ контролю за благоустроєм міста Києва (далі -ГУ контролю за благоустроєм, третя особа-2).
Ухвалою суду від 01 березня 2011 року до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено: Державну службу з питань національної культурної спадщини (далі -Держкультурспадщина, третя особа-3) та ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, третя особа-4).
Позовні вимоги ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»обґрунтовує тим, що 17 січня 2008 року позивачем придбане нежиле приміщення розташоване за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 18/29, - на вході до якого в порядку, передбаченому чинним законодавством, згідно паспорта інформаційної вивіски №01710-01-1-09, розміщено інформаційну вивіску. Разом з тим, прокуратура Печерського району міста Києва винесла припис від 07 грудня 2010 року №2800, яким зобов'язала ГУ контролю за благоустроєм міста Києва та ГУ з питань реклами демонтувати об'єкт зовнішньої реклами розміщений ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі. Згідно з даним приписом при розміщенні позивачем інформаційної вивіски допущено порушення приписів статті 16 Закону України «Про рекламу». Разом з тим, останній вважає, що, оскільки підставою для розміщення ним зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу є паспорт №01710-01-1-09, який є чинним, то підстав для демонтажу зазначеної інформаційної вивіски немає. Додатково зазначив, що хоча чинне законодавство і не зобов'язує отримувати дозвіл (ордер) на порушення благоустрою для встановлення (монтажу) інформаційної вивіски, ним отримано Дозвіл (ордер) «На тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з монтажем інформаційної вивіски»№11060005.
У судовому засіданні представник ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з обставин, викладених у заявах та додаткових письмових поясненнях.
Прокуратура Печерського району міста Києва стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивачем розміщено інформаційну вивіску на підставі листа (дозволу) Держкультурспадщини від 29 квітня 2010 року, тоді як паспорт інформаційної вивіски №01710-01-1-09 видано строком дії з 12 серпня 2010 року по 12 серпня 2012 року. Однак перевіркою встановлено, що Держкультурспадщина листом від 10 червня 2010 року за №22-1621/35 відкликала своє погодження від 29 квітня 2010 року, тобто -вивіску, на думку прокуратури, розміщено без відповідного погодження. Крім того, звертає увагу суду на те, що у позивача відсутнє право на оскарження даного припису, оскільки його винесено відносно ГУ з питань реклами та ГУ контролю за благоустроєм, яких зобов'язано вчинити певні дії, а тому, враховуючи вимоги Закону України «Про прокуратуру», не може оскаржуватись позивачем.
Держкультурспадщини стосовно задоволення даного позову заперечує, посилаючись на те, що наданий нею дозвіл від 29 квітня 2010 року №22-1226/35 відкликано листом від 10 червня 2010 року за №22-1621/35, а тому, оскільки паспорт інформаційної вивіски №01710-1-09, виданий строком з 12 серпня 2010 року по 12 серпня 2012 року, то відповідного дозволу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щодо розміщення об'єкту зовнішньої реклами на пам'ятці культурної спадщини в межах центрального історичного ареалу міста, не було.
ОСОБА_1 також стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та на порушення її прав позивачем шляхом розміщення магазину позивача за відповідною адресою.
Треті особи-1 та -2 прибуття повноважних представників у судові засідання не забезпечили, з письмовими поясненнями стосовно заявлених позовних вимог до суду не звертались.
Ухвалами суду від 08 червня 2011 року та від 16 лютого 2012 року провадження у справі №2а-19215/10/2670, відповідно, зупинено та поновлено.
Ухвалою суду від 01 березня 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, судом встановлено наступне.
ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»є власником нежилого приміщення розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 18/29. На вході даного приміщення, позивачем розміщено інформаційну вивіску.
Разом з тим, прокуратурою Печерського району міста Києва винесено припис від 07 грудня 2010 року №2800 «Про усунення порушень вимог Закону України «Про рекламу», яким зобов'язано ГУ контролю за благоустроєм та ГУ з питань реклами демонтувати об'єкт зовнішньої реклами, розміщений ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі.
Зазначений припис обґрунтовано тим, що під час розміщення інформаційної вивіски не дотримано приписів статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме - був відсутній дозвіл виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідне погодження центральних або місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, - Держкультурспадщини.
Спірний припис прокуратури третіми особами на час вирішення даної судової справи не виконаний.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини»від 08 червня 2000 року №1805-ІІІ (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №1805).
Так, частиною 5 статті 24 Закону №1805 передбачено, що розміщення реклами на пам'ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Ці повноваження можуть бути делеговані іншими органам охорони культурної спадщини нижчого рівня відповідно закону.
Держкультурспадщини відповідно до Положення про Державну службу з питань національної культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року №336 (далі -Положення №336), погоджує питання щодо розміщення реклами на пам'ятках національного значення та в зонах їх охорони, в історичних ареалах населених місць (абзацом 5 підпункту 24 пункту 4).
Держкультурспадщини за результатом опрацювання наданих ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»матеріалів щодо розміщення на пам'ятці культурної спадщини об'єкту зовнішньої реклами (вивіски на будинку) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 18/29, - в межах центрального історичного ареалу м. Києва 29 квітня 2010 року за №22-1226/35 погодила розміщення даної реклами.
Проте, в подальшому листом від 10 червня 2010 року за № 22-1621/35 відкликала своє погодження від 29 квітня 2010 року №22-1226/35.
Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року, у справі №2а-7583/11/2670 визнано протиправними дії Держкультурспадщини щодо відкликання погодження від 29 квітня 2010 року №22-1226/35 стосовно розміщення на пам'ятці культурної спадщини об'єкту зовнішньої реклами за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 16-18/29, - в межах центрального історичного ареалу міста Києва та скасовано відкликання погодження від 29 квітня 2010 року №22-1226/35, оформлене листом від 10 червня 2010 року №22-1621/35.
Так, частиною 4 статті 16 Закону України «Про рекламу»від 03 липня 1996 року №270/96 (далі - Закон України №270/96-ВР) передбачено, що розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках та в межах зон охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Пунктом 9 вищезазначених Типових правил, для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6х9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням; копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Статтею 16 Закону України №270/96-ВР, пунктом 5 статтею 25 Закону України №1805 та пунктом 23 Положення №336 передбачено, що розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках та в межах зон охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Таким чином, враховуючи, що вище вказаним судовим рішенням у справі у справі №2а-7583/11/2670 скасовано відкликання погодження від 29 квітня 2010 року №22-1226/35, оформлене листом від 10 червня 2010 року №22-1621/35, - то суд, вирішуючи спір у даній справі, дійшов висновку про те, що ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»правомірно та відповідно до приписів чинного законодавства розміщено на пам'ятці культурної спадщини об'єкт зовнішньої реклами (вивіски на будинку) за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 18/29, в межах центрального історичного ареалу.
Разом з тим, суд вважає, що оскаржуваний припис прокуратури від 07 грудня 2012 року №2800 про усунення порушень вимог Закону України «Про рекламу», як акт індивідуальної дії, не порушує прав позивача, а тому вимоги останнього не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного припису; далі -Закон України №1789-ХІІ) вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
У пункті 4 частини 2 статі 20 Закону України №1789-ХІІ визначено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
Разом з тим, частина 1 та 3 статті 22 вказаного Закону передбачає, що письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення та які можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору або до суду.
Тобто, з наведеного убачається, що прокурор чи його заступник має право винести припис, яким зобов'язати орган, підприємство, установу, організацію, посадову особу або громадянина усунути встановлені порушення закону, а останні, в свою чергу, можуть його оскаржити. При цьому, оскаржити припис прокурора може лише та особа, в діях якої встановлено таке порушення законодавства та яку таким приписом зобов'язано його усунути.
Як вище встановлено судом, припис прокурора Печерського району м. Києва від 07 грудня 2012 року №2800 видано ГУ контролю за благоустроєм та ГУ з питань реклами, яких зобов'язано здійснити дії щодо демонтажу об'єкту зовнішньої реклами, розміщеного ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі».
Тобто, в даному випадку сторонами спірних правовідносин за вказаним приписом є: прокуратура, ГУ контролю за благоустроєм та ГУ з питань реклами.
Суд звертає увагу на те, що приписом прокуратури від 07 грудня 2010 року №2800 не встановлено порушень закону, допущених позивачем та, відповідно, не зобов'язано останнього вчиняти будь-які дії. Разом з тим, останній, у випадку виконання зазначеного припису прокурора третіми особами шляхом демонтажу вищезазначеної рекламної вивіски, має право оскаржити такі дії у встановленому законом порядку.
Не залишається поза увагою суду й та обставина, що спірний припис третіми особами не виконувався і дії останніх щодо невиконання вимог прокуратури не оскаржувались.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінський функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обґрунтованість вимог у даній справі позивачем не доведена.
Враховуючи вище встановлена та положення, зокрема, статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі».
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.