12 грудня 2012 року м. Київ К-13382/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Острович С.Е.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі -ДПІ)
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2008
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2010
у справі № 13/385
за позовом закритого акціонерного товариства «Фоззі»(далі -Товариство)
до ДПІ
про скасування рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.2008 № 0001752304.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2008 позов задоволено з тих мотивів, що адміністративно-господарські санкції за порушення порядку здійснення касових операцій можуть бути встановлені виключно законами України, а тому притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваного штрафу на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»є протиправним.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2010 назване рішення суду першої інстанції залишено в силі, однак з інших підстав. Так, висновок апеляційного суду про незаконність оспорюваного акта індивідуальної дії мотивовано тим, що саме по собі невиконання записів про рух готівки у Книзі обліку розрахункових операцій (далі -КОРО) не може розцінюватися як неоприбуткування готівки.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.
Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що під час проведення державною податковою адміністрацією у м. Києві перевірки належного позивачеві магазину щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, оформленої актом від 12.03.2008, було виявлено факт невиконання Товариством у розділі 2 КОРО запису про надходження виручки у сумі 23848,59 грн. на підставі фіскального звітного чека РРО за 22.02.2008 № 00063. Кваліфікувавши зазначені факти як неоприбуткування позивачем готівки на вказану суму ДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.2008 № 0001752304, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 119242,95 грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (далі -Положення).
Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
У пункті 1.2 Положення визначено, що оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 2.6 названого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є її відображення у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, сума готівкових коштів у розмірі 23848,59 грн. була проведена позивачем через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що підтверджується фіскальним звітним чеком на відповідну суму; денний Z-звіт за 22.02.2008 був підклеєний до КОРО.
Таким чином, спірна сума була внесена позивачем до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення цієї суми у фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованому та збереженому фіскальному звіті, вклеєному до КОРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.
Відсутність у КОРО відомостей про рух готівки за вказаний день при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми дає лише підстави для висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів та ухилення підприємства від оподаткування зазначеної суми.
За таких обставин слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що підстави для застосування до позивача оспорюваної суми штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»відсутні з огляду на відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого цією законодавчою нормою.
Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2010 у справі № 13/385 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
С.Е. Острович