"15" листопада 2012 р. м. Київ К-38273/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Бим М.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Єнакіївське благо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
У червні 2010 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулось до суду з адміністративним позовом до ТОВ "Єнакіївське благо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік у сумі 8 968,57 грн. та пені у розмірі 153,33 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У поданій касаційній скарзі Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
При цьому касатор посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, відповідно до звіту до ТОВ "Єнакіївське благо" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу -35 осіб, фонд оплати праці штатних працівників -313,9 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника -8968,57 грн. Фактично у 2009 році, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, на підприємстві інваліди не працювали. Відповідач повинен був працевлаштувати у 2009 році 1 інваліда.
Відповідачем протягом 2009 року не направлялися щомісячні звіти за Формою № 3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а саме звіти не подавалися у лютому, квітні, травні, липні, серпні, жовтні та листопаді.
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Частина 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (надалі -органи працевлаштування інвалідів).
Згідно із п. 1 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів в Україні", створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Таким чином, судами вірно зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але Законом на них покладено лише обов'язок інформувати належним чином відповідні органи про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів, що і не було зроблено відповідачем.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Таким чином, апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, оскільки ТОВ "Єнакіївське благо" не виконано покладений на них Законом обов'язок інформувати належним чином відповідні органи про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скарг, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України Вищого адміністративного суду України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Ухвалила
Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: