"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/66037/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Пасічник С.С. (доповідач), Бутенка В.І., Лиски Т.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,
В листопаді 2010р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просив поновити йому пропущений строк звернення до суду та зобов'язати відповідача здійснити ці нарахування за період з 01.07.2007р. по 30.09.2010р.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.11.2010р. позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та залишено позовні вимоги за період з 01.07.2007р. по 14.05.2010р. без розгляду.
Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011р., позов задоволено за період з 15.05.2010р. по 30.09.2010р.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній у 2010р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Будь-які зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік не вносились, дію цієї статті у вказаних роках зупинено не було.
Отже, нарахування та виплата у 2010р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Наведені обставини були правильно враховані судами попередніх інстанцій, які прийняли обґрунтовані рішення про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : Пасічник С.С.
Бутенко В.І.
Лиска Т.О.