Копія
Справа № 2270/6959/12
15 листопада 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіСалюка П.І.
при секретарі Козельська А.В.
за участі: представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому , Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідно до положень ч.7 ст.1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (надалі - Закон №400/97-ВР) зазначений збір сплачується при відчуженні легкових автомобілів, а відтак його платником є продавець автомобіля, а не покупець, а тому просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ у м. Хмельницькому та ГУДКСУ у Хмельницькій області щодо неповернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля марки AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 12462 грн.; стягнути з Державного бюджету України 12462 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; стягнути з Державного бюджету України судові витрати.
Позивач в судовому засіданні надала ґрунтовні пояснення, позовні вимоги підтримала та просила задоволити їх у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вказуючи, що з урахуванням вимог ч.7 ст.1 Закону №400/97-ВР та п.12 Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (надалі-Порядок №1740), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій. А також зазначає, що платником збору загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля може бути як продавець так і покупець, тому підстави для повернення збору, добровільно сплаченого позивачем, як покупцем автомобіля, відсутні. Просить в задоволені позову відмовити.
Представник другого відповідача - Головного управління Державної казначейської служби також не погодився із зазначеними позовними вимогами, вказуючи, що державна казначейська служба України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення помилково або надміру зарахованих коштів з того бюджету, до якого вони були зараховані. Також представником відповідача зазначено, що всупереч ст. 71 КАС України позивачем - ОСОБА_3 не доведено протиправність дій Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_3 придбала автомобіль марки AUDI A6, що підтверджується договором №AU-12/203101 купівлі-продажу автомобіля від 08.05.2012 р. та зареєструвала право власності на автомобіль.
При реєстрації придбаного автомобіля позивачем було сплачено збір до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 12462 грн. (3% вартості автомобіля), доказом чому є копія квитанції №143636/11 від 10.05.2012 р.
Вважаючи, що обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по операціях з відчуження легкових автомобілів не передбачений вимогами чинного законодавства, 18 жовтня 2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та до Головного Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області із заявою про повернення коштів у сумі 12462 грн., сплачених у вигляді судового збору на обов'язкове пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля марки AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1
Листом ГУДКСУ у Хмельницькій області № 15-12/740-113.52, позивачу роз'яснено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджет. Також у даному листі зазначено, що повернення коштів, помилково або надмірно сплачених до державного бюджету здійснюється органом Казначейства за місцем сплати платежу та за у мови подання заявником відповідних документів.
31 жовтня 2012 року ОСОБА_3 подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області подання про повернення коштів та заяву про повернення коштів з бюджету. Заяву аналогічного змісту подано позивачем також до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому.
Листом №22379/06 від 08.11.2012 р., УПФУ у м. Хмельницькому проінформовано позивача - ОСОБА_3, що відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхуванняз окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 р. платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по операціях з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій. Враховуючи викладене, позивачу відмовлено у поверненні коштів.
Розглянувши подання та заяву ОСОБА_3 від 01.11.2012 р., Головне управління Державної казначейської служби України надало позивачу відповідь. Так, відповідно до листа №15-12/810-12373 від 15.11.2012 р. відповідачу роз'яснено, що жодним законодавчим актом громадянам не надано право здійснювати контроль за правильністю надходження того чи іншого платежу до бюджету. Подання фізичної особи про повернення їй коштів з бюджету не передбачено в переліку документів для повернення Казначейством коштів з відповідного бюджету.
Не погоджуючись вказаними діями відповідачів, позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне страхування визначений в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон).
Відповідно до п.7 ст.1 Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Вказана норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобіля.
Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 року платниками збору на обов'язкове страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа яка набула права власності на автомобіль.
Відповідно до п.12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01.11.1996 року №9 (далі - Постанова №9) судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, з аналізу вищевикладених обставин справи вбачається, що обов'язок зі сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.
Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 року у справі № К-22354/07 та в постанові Верховного Суду України від 17.06.2008 року у справі за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Крім того, суд зазначає, що Порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (п.1 Порядку). Таким чином, дія вказаного Порядку розповсюджується на правовідносини, які виникають при здійсненні окремих видів господарських операцій.
Поняття господарської операцій визначено ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, відповідно до зазначеної вище норми, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, суд робить висновок, що обов'язковою ознакою господарської операції є здійснення її саме суб'єктом господарювання при здійсненні ним своєї господарської діяльності. В свою чергу, придбання позивачем за договором купівлі-продажу автомобіля №203379 від 11.01.2012 року легкового автомобіля не є господарською операцією, оскільки вказаний договір є цивільно-правовою угодою між фізичною та юридичною особами, та не підпадає під предмет регулювання Порядку.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов до висновку, що позовна вимога щодо повернення ОСОБА_3 коштів, сплачених у якості збору на обов'язкове пенсійне страхування при купівлі автомобіля марки AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 12462 грн. шляхом стягнення з Державного бюджету коштів, як спосіб захисту порушених прав позивача, відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та такими, що повністю відновлюють порушене право позивача, є документально і нормативно обґрунтованою.
Частина 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, згідно квитанцій №23856712 від 07.11.2012 року та №23856729 від 07.11.2012 р. позивачем сплачено 156 грн. 10 коп. у якості судового збору за звернення із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду, а тому суд вважає, що позовна вимога про стягнення із державного бюджету судових витрат підлягає задоволенню.
Разом з тим, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності УПФУ у м. Хмельницькому та ГУДКСУ у Хмельницькій області щодо неповернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля марки AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 12462 грн. позивачем не доведена, а судом не встановлена. Так, бездіяльність - певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України. Обставини справи свідчать, що відповідачами було вчинено ряд активних дій спрямованих на належне реагування стосовно звернення позивача із вимогою про повернення коштів, а тому дана позовна вимога вважається судом такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 9, 11, 94, 99, 158- 163, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов задоволити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 12462 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дві грн. 00 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 156 грн. 10 коп. (сто п'ятдесят шість грн. 10 коп.) шляхом списання їх з рахунка Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на користь ОСОБА_3.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2012 року
Суддя
"Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк