Копія
Справа № 2270/5184/12
17 вересня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіМатущака В. В.
при секретарі Коновчук Т.В.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Хмельницької МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 22.04.2012 по 04.06.2012р. Хмельницькою МДПІ Хмельницької області (надалі Відповідач) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екопласт» з питань достовірності декларування податку на додану вартість за рахунок взаємовідносин з ПП «Інвідіа», ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Соломєя-2005», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Сканер», ТОВ «Селтіка». За наслідками цієї перевірки 11.06.2012р. було складено акт № 264/160/31521894 У відповідності до цього акту Хмельницька МДПІ прийшла до висновку, що ТОВ «Екопласт» здійснило порушення: пп.. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість внаслідок чого занижено суму , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 27) у липні 2009р. на суму 17010,00 грн., у грудні 2009р. - на суму 47450,00 грн., в квітні 2010р. - на суму 51517,00 грн., в вересні 2010р. - на суму 46922,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у березні 2010р. на суму 28350,00 грн.; п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, пп.. 198.1., 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за січень 2011 року (ряд.27) на суму 1050,00 грн.. квітень 2011р. (ряд. 25) - на 9167,00 грн. та за червень 2011р. (ряд. 25) на 18600,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду (ряд.22.2) у лютому 2011 р. на суму 9167,00 грн., липні 2011р. (ряд.21.1) - на суму 17700,00 грн. та залишок від'ємного значення (ряд.24), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2011р. на суму 9167,00грн. На підставі акту перевірки Хмельницькою МДПІ винесені податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 0000671600 згідно із яким було визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 9167,00 грн. за 2 міс. 2011р.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000661600 згідно із яким було визначено суму збільшення основного платежу по податку на додану вартість у розмірі 191716.00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 40726,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000681600 згідно із яким було визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 9167,00 грн. З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується та просить скасувати.
Крім того, вказує, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання господарських договорів нікчемними.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав письмове заперечення, просить в задоволенні позовних відмовити в повному обсязі з підстав викладених в письмовому запереченні.
В судовому засіданні допитаний в якості свідка - ОСОБА_3.
Заслухавши представників сторін, свідка, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.
Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт" 28.04.2001 року зареєстроване Хмельницькою райдержадміністрацією та з 08.05.2001 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Хмельницькій МДПІ.
Основними видами діяльності позивача є: виробництво тари з пластмас, виготовлення інших готових виробів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна та оптова торгівля.
Хмельницькою МДПІ Хмельницької області з 22.04.2012 по 04.06.2012р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екопласт» з питань достовірності декларування податку на додану вартість за рахунок взаємовідносин з ПП «Інвідіа», ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Соломєя-2005», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Сканер», ТОВ «Селтіка».
За наслідками цієї перевірки 11.06.2012р. було складено акт № 264/160/31521894 У відповідності до цього акту Хмельницька МДПІ прийшла до висновку, що позивачем не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (фольга алюмінієва харчова) від ПП «Інвідіа» до Позивача в липні 2011р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ липня 2009р. на суму 17010,00 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (фольга алюмінієва харчова, поліетилен 15803-020, кредолен) від ПП «Віста Плюс» до Позивача в грудні 2009р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ грудня 2009р. на суму 47450,00 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (фольга алюмінієва харчова) від ПП «Альфа Ресурс» до Позивача в березні 2010р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ березня 2010р. на суму 28350,00 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (поліетилен РЕ 4FЕ 69) від ПП «Соломея-2005» до Позивача в квітні 2010р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ квітня 2010р. на суму 23166,67 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (поліетилен Tipelin FS 471) від ТОВ «Максітрейд» до Позивача в вересні 2010р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ вересня 2010р. на суму 46921,87 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (поліетилен вторинний гранульований) від ТОВ «Скайеір» до Позивача в січні 2011р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ січня 2011р. на суму 1050,00 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (поліетилен вторинний гранульований) від ТОВ «Скайеір» до Позивача в лютому 2011р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ лютого 2011р. на суму 9167,00 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (фольга алюмінієва харчова) від ПП «Селтіка» до Позивача в червні 2011р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ червня 2011р. на суму 18600,00 грн. Не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (клей для поролону, фольга алюмінієва харчова) від ПП «Селтіка» до Позивача в липні 2011р. внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ липня 2011р. на суму 17700,00 грн., чим ТОВ «Екопласт» здійснило порушення: пп.. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість внаслідок чого занижено суму , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 27) у липні 2009р. на суму 17010,00 грн., у грудні 2009р. - на суму 47450,00 грн., в квітні 2010р. - на суму 51517,00 грн., в вересні 2010р. - на суму 46922,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у березні 2010р. на суму 28350,00 грн.; п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, пп.. 198.1., 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за січень 2011 року (ряд.27) на суму 1050,00 грн.. квітень 2011р. (ряд. 25) - на 9167,00 грн. та за червень 2011р. (ряд. 25) на 18600,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду (ряд.22.2) у лютому 2011 р. на суму 9167,00 грн., липні 2011р. (ряд.21.1) - на суму 17700,00 грн. та залишок від'ємного значення (ряд.24), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2011р. на суму 9167,00грн.
На підставі акту перевірки Хмельницькою МДПІ винесені податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 0000671600 згідно із яким було визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 9167,00 грн. за 2 міс. 2011р.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000661600 згідно із яким було визначено суму збільшення основного платежу по податку на додану вартість у розмірі 191716.00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 40726,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000681600 згідно із яким було визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 9167,00 грн.
В порядку, що передбачений ч. 1, п 86.7, ст. 86 Податкового кодексу України Директором та головним бухгалтером Позивача було підписано акт перевірки із непогодженням з висновками Відповідача, а заперечення на акт перевірки Хмельницькій МДПІ у встановлений Податковим кодексом України строк в письмовій формі було подано до Хмельницької МДПІ.
За результатами розгляду вищезазначених заперечень до акту перевірки Відповідачем було надано відповідь № 2506/10/15-031 від 27.06.2012р., згідно якої Відповідач вважає, що висновки акту перевірки щодо встановлених порушень з боку ТОВ «Екопласт» є обґрунтованими та правомірними.
Не погоджуючись з вищевказаним Позивач звернувся до суду.
Суд встановив, що ТОВ «Екопласт» здійснювало господарську діяльність з контрагентами, а саме: з ПП «Інвідіа», ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Соломєя-2005», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Сканер», ТОВ «Селтіка».
В акті перевірки Хмельницької МДПІ підставою визнання нікчемними договорів (правочинів), укладених між ТОВ «Екопласт», як покупцем та його контрагентами, як продавцями зазначено те, що ці договори порушують публічний порядок.
Факт реальності поставок товару (сировини) доведено під час розгляду справи здійснення оплати за придбаний товар в безготівковій формі, тобто відбулись реальні зміни майнового стану сторін. При цьому, відсутні будь-які докази про повернення назад до ТОВ «Екопласт» цих сум повністю або в частині, або факту повернення всього або частини придбаного товару назад до семи контрагентів, тобто в даному випадку не було тимчасової поставки товару, що підтверджується наявністю в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних), які свідчать про поставку товару до ТОВ „Екопласт", які містять всі реквізити первинного бухгалтерського документу, обов'язковий перелік яких наведено у ст. 9 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
ТОВ «Екопласт» не було отримання майнової вигоди шляхом зменшення бази оподаткування та/або отримання коштів з Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду в іншій спосіб.
Податкові накладні по поставці товару від семи контрагентів до ТОВ „Екопласт" оформлені у відповідності до вимог ПК України та Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак згідні до п.201.10 ПК України та п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак у ТОВ «Екопласт» були всі підстави скористатись податковим кредитом по ПДВ за підсумками поставці товару від семи контрагентів.
В ході розгляду справи належними письмовими доказами, а саме товарно-транспортними накладними доведено факт транспортування (перевезення) придбаної сировини до ТОВ «Екопласт». При цьому Хмельницької МДПІ навіть не оспорюється дійсність всіх вищезазначених документів.
Факт реальності поставок товару (сировини) та використання цього товару в господарській діяльності ТОВ „Екопласт" доведено під час розгляду справи наявністю в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів щодо подальшої реалізації цього товару до ТОВ «Н.П.К.» З цієї сировини ТОВ «Н.П.К.» на підставі договору про виготовлення товарів з давальницької сировини № 01/16-10-Д від 16.10.2007р. було виготовлено готову продукцію господарсько-побутового призначення і надалі ця продукція після повернення її від ТОВ «Н.П.К.» до ТОВ «Екопласт» була продана ТОВ «Екопласт» підприємствам оптової та роздрібної торгівлі з нарахуванням та сплатою податків (ППК та податку на прибуток) за наслідками цих операцій.
При цьому належними письмовими доказами під час розгляду справи в суді доведено, що ТОВ «Н.П.К.» має належні виробничі потужності для виготовлення товарів із придбаної сировини, а ТОВ «Екопласт» має складські приміщення для зберігання сировини.
Факт реальності поставок товару (сировини) та використання цього товару в господарській діяльності ТОВ „Екопласт" доведено під час розгляду справи показами свідка - ОСОБА_3, який працює начальником відділу матеріально- технічного постачання ТОВ «Екопласт» і підтвердив серед інших відомостей факт здійснення замовлень та приймання товарів від семи контрагентів ТОВ «Екопласт». Зокрема, він підтвердив реальність отримання товару від ПП «Соломєя-2005», з яким відсутній договір поставки в письмовій формі.
Що стосується відносин ПП «Інвідіа», ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Соломєя-2005», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Скайеір», ПП «Селтіка» з одного боку та їх контрагентами (третіми особами) з іншого боку то, згідно листа Вищого адміністративного суду України 02.06.2011р. № 742/11/13-11 прямо зазначено, що відносини між учасниками ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платників податків та його безпосереднім контрагентом.
Станом на дати здійснення господарських операцій між ТОВ «Екопласт» з одного боку, та семи контрагентів з іншого боку по відношенню до цих товариств (підприємств) не було розпочато процедуру банкрутства, вони знаходились на обліку у відповідних податкових органах, мали статус платника податку на ПДВ, тобто на той момент в органів Державної податкової служби не було жодних претензій до ПП «Інвідіа», ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Соломєя-2005», ТОЗ «Максітрейд», ТОВ «Скайеір», ПП «Селтіка».
Безпідставність правової позиції Хмельницької МДПІ щодо відсутності сертифікатів якості на сировину, яка була отримана ТОВ «Екопласт» від семи контрагентів під час розгляду справи доведена листом ДП «Хмельницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 19.01.2012р. № 132, згідно з яким із посиланням на наказ Держспоживстандарту України від 01.02.2005р. № 28 «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» фольга, поліетилен та кредолен не відносяться до тих товарів, при поставці яких в обов'язковому порядку необхідно оформлювати сертифікат відповідності. Отже, сертифікат відповідності продукції не є документом, який підтверджує поставку (передачу) продукції, а є лише документом, що свідчить про відповідність продукції певним стандартам, а відтак його відсутність або наявність жодним чином не підтверджує або спростовує факт здійснення господарської операції по поставці продукції.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.2007 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпункт 7.4.5 Закону вказує на те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду.
Таким чином Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
За змістом п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.
З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.
В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
В судовому засіданні судом не встановлено, відповідачем не доведено, неправомірність та нікчемність здійснення господарських операцій ТОВ «Екопласт».
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договорів поставки вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цього договору нікчемним на підставі ст.228 ЦК України.
Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договора, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що договора поставки укладені позивачем з контрагентами в межах їх господарської діяльності і безпосередньо направлений на отримання доходу. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності достатньої кількості працівників, як підставу нікчемності договору поставки, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність основних засобів та складських приміщень, як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.
Крім того, наявність у позивача складських приміщень підтверджується договором оренди №01/01-12 від 01.12.207 року та договором суборенди №01/02-08/10 від 02.08.2010 року.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету (бюджетному відшкодуванню) передбачений п.200.1 - п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.
Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 200.1 -200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За змістом підпункту а) п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції форми "В4" №0000671600, №0000681600 та форми "Р" №0000661600 від 04.07.2012 року, тому позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції форми "В4" №0000671600, №0000681600 та форми "Р" №0000661600 від 04.07.2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2012 року
Суддя/підпис/
"Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак