м. Черкаси
03 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4239/2012
09 год. 40 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Бабич А.М.,
при секретарі -Хатковому А.В.,
за участю сторін:
представників позивача: Анашкевича І.В. (за довіреністю), Гуцало І.В. (за довіреністю), Оськіної Н.І. (за довіреністю),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача -ОСОБА_4 (особисто),
представників відповідача: Іщенко В.І. (за довіреністю), Кошарного О.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради до Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - про визнання незаконними та скасування частини вимоги,
01.11.2012 комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради (далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі-відповідач), в якій просить визнати незаконними та скасувати п. 1 та п. 2 вимоги Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції від 10.10.2012 № 01-52/3798 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства на загальну суму 508790 грн. 07 коп.
03.12.2012 позивач надав до суду заяву про відмову від позову в частині скасування п. 2 вимоги Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції від 10.10.2012 № 01-52/3798 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 коштів в сумі 300160 грн. 07 коп., але просив стягнути з відповідача повну суму сплаченого судового збору у зв'язку з тим, що після подачі позову відповідач самостійно відкликав пункт 2 вищевказаної вимоги.
Позовні вимоги позивача з урахуванням їх зменшення мотивані тим, що відповідач всупереч правилам бухгалтерського обліку зробив висновок про неправильне проведення позивачем розрахунків щодо визначення доходів населення для отримання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалася або погоджувалася відповідними органами місцевого самоврядування, та вимагав повернути до державного бюджету зайво отриману субвенцію або відкоригувати її при отриманні відповідної субвенції на наступні роки на загальну суму 208630,00 грн. Позивач вказує на те, що документи, які подаються на отримання субвенції, формуються на підставі звіту форми 2 «Звіт про фінансові результати». Оскільки в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, у т.ч. у формі програми 1-С-теплопостачання, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку дохід за пільгами населення відображається згідно з надходженням коштів за місяцями, в яких вони отримані, тому позивач правомірно робив розрахунки на отримання відповідної субвенції на основі не нарахованих, а фактичних надходжень від сплати послуг населенням. На думку позивача існує юридична колізія норм, що регулюють правила ведення бухгалтерського обліку, з нормами, що регулюють порядок проведення розрахунків на отримання субвенції для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними виплатами на теплову енергію і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами. В ході ревізії фінансово-господарської діяльності позивача встановлено, що до розрахунку взято не фактичні нарахування з урахуванням пільг, а фактичну сплату за 2010 рік, що призвело до заниження доходів від населення за діючими тарифами на загальну суму 208630 грн. 00 коп. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає своє рішення правомірним та обґрунтованим.
Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 підтримував позовні вимоги на підставах, аналогічних мотивам позивача, та просив позов задовольнити.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради зареєстровано 18.01.2000 виконавчим комітетом Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 02082522).
З матеріалів справи суд встановив, що відповідно до п. 1.13 плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на 2 квартал 2012 року на підставі направлень від 10.08.2012 № 113 та № 115 заступником начальника Черкаської об'єднаної Державної фінансової інспекції Черкаської області Кошарним О.В. та державним фінансовим інспектором Черкаської об'єднаної Державної фінансової інспекції Черкаської Москаленко Л.В. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, у тому числі щодо використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалась або погоджувалась відповідними органами влади за період з 01.01.2011 до 31.12.2011, за результатами якої складений акт від 28.08.2012 № 01-21/18.
10.10.2012 позивачу пред'явлено вимоги та пропозиції щодо усунення порушень, виявлених ревізією, № 01-52/3798 (далі -вимога про усунення порушень). Враховуючи, що вказана вимога складалася із п'яти пунктів щодо усунення порушень (том 1 а.с.57-59), а позивач подав заяву про відмову від позовної вимоги про скасування пункту 2 вимоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.157 КАС України відмова позивача від адміністративного позову, у разі прийняття її судом, є підставою для закриття провадження у справі.
Враховуючи, що відмова від частини позовних вимог обумовлена відсутністю предмета спору у цій частині, у зв'язку з відкликанням відповідачем оскаржуваного пункту 2 вимоги про усунення порушень, про що свідчить лист відповідача від 29.11.2012 №01-52/4139 про уточнення вимог про усунення виявлених ревізією порушень законодавства (том 2), тому суд вважає, що відмова від цієї частини позовних вимог є правомірною та приймається судом, а провадження в частині позовної вимоги про скасування пункту 2 вимоги відповідача підлягає закриттю.
Щодо позовної вимоги про скасування пункту 1 вимоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Актом ревізії встановлено порушення позивачем пункту 5 Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 травня 2011 року № 503 (далі -Порядок перерахування субвенції).
Суд встановив, що відповідно до вказаного пункту Порядку обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування і постачання теплової енергії) і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунку за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої учасниками розрахунків для відшкодування різниці в тарифах.
Згідно з актом ревізії відповідача з питання використання коштів субвенції, виділеної з державної бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, перевіркою правильності визначення доходів від населення за діючими тарифами встановлено, що позивач для розрахунку суми різниці в тарифах населенню взяв доходи від населення за діючими тарифами на суму 66201,0 тис. грн., з них: дохід від реалізації теплової енергії безпосередньо населенню склав 59541,3 тис. грн., субсидії населенню - 1014,6 тис. грн., пільги населенню -5645,2 тис. грн.
Таким чином встановлено, що не заперечується позивачем, що до вказаного розрахунку він включив фактичну сплату населенням у 2010 році суми 5645,2 тис. грн., а не фактично нараховану з урахуванням пільг.
Відповідно до заперечень відповідача позивачем проігноровано дані графи 43 звіту форми №1-С «Заборгованість бюджету з відшкодування пільг», оскільки в звіті форми 1-С за 201 рік позивач відніс в дані рядка №43 наявну заборгованість бюджету з відшкодування пільг на суму 322,8 тис. грн. Разом з тим відповідно до довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію станом на 01.01.2011 за КПТМ «Черкаситеплокомуненерго»до суми боргу за пільгами входить заборгованість у сумі 72,2 тис.грн., що утворилася до 01.01.2010. Тобто заборгованість за пільгами виключно за 2010 рік становить 250,6 тис.грн. (у т.ч. ПДВ)
азом з тим, відповідно до Довідкииисою
Суд погоджується з висновками акту ревізії про порушення позивачем норм діючого законодавства щодо отримання коштів відповідної субвенції. Таке порушення вплинуло на загальний розрахунок, що завищило розмір різниці в тарифах населенню на суму 208,63 тис. грн. (завищено обсяг заборгованості) і мало наслідком неправомірне отримання з Державного бюджету України завищеної суми коштів субвенції на відповідну суму.
Таким чином, відповідач правомірно у пункті 1 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень зобов'язав позивача повернути вказану суму або відкоригувати її в наступних періодах під час отримання наступної відповідної субвенції.
Посилання позивача на правила бухгалтерського обліку в частині визначення складу доходу при формуванні звіту підприємства суд не взяв до уваги, оскільки стандарти бухгалтерського обліку регулюють загальний порядок його ведення, основні терміни, їх склад тощо і не регулюють порядок отримання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, методику розрахунків для їх отримання, тобто мають інший предмет та сферу регулювання правовідносин. Тому суд дійшов висновку, що посилання позивача н наявність юридичної колізії є помилковим, а позовні вимоги про скасування правомірного рішення суб'єкта владних повноважень -безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача покласти всю суму сплачених судових витрат на Черкаську об'єднану державну фінансову інспекцію, у т.ч. щодо позовної вимоги, від якої він відмовився у зв'язку з її виконанням відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином вимогу стягнути судовий збір саме з Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції суд вважає безпідставною та не обгрунтованою.
Згідно з ч.3 вищевказаної статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Частиною 1 ст. 95 КАС України передбачено обов'язок суду за заявою позивача присудити всі понесені у справі витрати із відповідача, якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову. Водночас системно аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що задоволені суми судового збору до суб'єкта владних повноважень підлягають стягненню з державного бюджету.
Оскільки позов складався із двох позовних вимог -визнати незаконними та скасувати пункти 1 та 2 вимоги Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції №01-52/3795 від 10.10.2012 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства на загальну суму 508790,07 грн., а від оскарження пункту 2 вимоги позивач відмовився із-за відкликання його самостійно відповідачем, тому суд вважає обґрунтованим право позивача на стягнення суми судового збору за цю позовну вимогу. В частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, позивач не має права на відшкодування судових витрат.
Враховуючи, що за подання позову згідно з квитанцією від 30.10.2012 №1836 позивач сплатив 2146,00 грн., а дві позовні вимоги були майновими: за оскаржуваний пункт 1 вимоги майнова вимога склала -208630,00 грн. (сума судового збору -2086,00 грн.), за пункт 2 -300160,07 грн. (розмір судового збору з урахуванням максимально допустимого розміру -2146,0 грн.), - отже, дотримуючись принципу пропорційності, задоволений розмір судового збору із державного бюджету за заявленими вимогами становить: 2146,00 / (508790,07 / 300160,07) = 1266,03 грн.
Керуючись ст.ст. 159 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позовних вимог комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради до Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - про визнання незаконним та скасування пункту 1 вимоги Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції від 10.10.2012 № 01-52/3798 про зобов'язання комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»повернути до державного бюджету в порядку, визначеному чинним законодавством, зайво отриману субвенцію для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію або відкоригувати її при отриманні відповідної субвенції на наступні роки, на загальну суму 208630 грн. 00 коп.; покладенню судових витрат на відповідача -відмовити.
2. Провадження у справі про скасування п. 2 вимоги Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції від 10.10.2012 № 01-52/3798 щодо зобов'язання КПТМ «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради стягнути у порядку, визначеному чинним законодавством, з ФОП ОСОБА_4 коштів в сумі 300160 грн. 07 коп. -закрити.
3. Стягнути з державного бюджету на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ -02082522) суму судового збору в розмірі 1266 грн. 03 коп.
4. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови, складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію постанови направити особам, що брали участь у справі.
Суддя А.М. Бабич