05 грудня 2012 року м. Київ В/9991/3714/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддів Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), Васильченко Н. В., Харченка В. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., перевіривши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державної податкової адміністрації України в Донецькій області, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України з заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державної податкової адміністрації України в Донецькій області, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року виправлено описку в зазначеній постанові шляхом виправлення року ухвалення рішення з 2011 на 2012 рік.
Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на неоднакове застосування положень статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Указів Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 і від 18 грудня 2007 року № 1234/2007, постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 700 «Про внесення змін по постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268», просить постанову Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2011 року скасувати, винести нове рішення.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права відповідач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2011 року, від 28 лютого 2012 року, від 14 вересня 2012 року.
Вищий адміністративний суду України вважає можливим частково задовольнити подану заяву.
Що стосується ухвали від 14 вересня 2012 року, то в цій частині в задоволенні заяви колегія відмовляє.
Зазначеною ухвалою рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд. Отже спір по суті заявлених вимог судом касаційної інстанції розглянутий не був.
Із змісту доданих до заяви судових рішень від 03 листопада 2011 року та від 28 лютого 2012 року вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення.
Так у справі, за результатами розгляду якої прийнято оскаржувану постанову від 20 вересня 2012 року, Вищий адміністративний суд України скасував рішення суду апеляційної інстанції про відмову в позові і залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
З тексту постанови вбачається, що позивач звільнений з посади 24 квітня 1998 року. Суд касаційної інстанції в частині встановлення 50 % надбавки за безперервну службу послався на норми статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», Указу Президента України від 12 липня 2003 року № 595/2003, постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 700 «Про внесення змін по постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268». Зазначив, що ця надбавка встановлена Законом і виплачувалась на підставі указів Президента України. Постановою Кабінету Міністрів України № 700 не передбачалось підстав перерахунку пенсії або зупинення дії зазначених указів.
У справах, за результатами розгляду яких Вищим адміністративним судом України прийняті судові рішення від 03 листопада 2011 року та від 28 лютого 2012, і на які посилається відповідач як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову з аналогічного предмету спору. Вищий адміністративний суд України у вказаних справах, посилаючись на зазначені вище норми, вказав, що надбавка за безперервний стаж роботи запроваджена у 2003 році, а позивачі звільнені до цього періоду. Відповідно до грошового атестату під час проходження служби позивачі таку надбавку не отримували, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії з її врахуванням даної.
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним неоднаково застосовані положення 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Указів Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 і від 18 грудня 2007 року № 1234/2007.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску справи за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державної податкової адміністрації України в Донецькій області, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державної податкової адміністрації України в Донецькій області, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Ухвала оскарженню не підлягає.