ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2012 року 10:00 № 2а-15317/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Київської міської державної адміністрації, 2) Київської міської ради
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просить:
- визнати неправомірною фактичну відмову Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради в поліпшенні житлових умов його родини;
- зобов'язати Київську міську державну адміністрацію і Київську міську раду протягом 30 днів з дня прийняття рішення суду поліпшити житлові умови родини ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 46 Житлового кодексу Української РСР та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 № 377 (документ 377-2002-п, редакція від 28 березня 2002 року) шляхом, визначеним у письмових зверненнях від 26 грудня 2009 року та 15 листопада 2010 року.
Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Київської міської державної адміністрації заперечила проти задоволення позовних вимог.
Представник Київської міської ради заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не надав. В судове засідання 05 грудня 2012 року представник Київської міської ради не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку відповідача в судове засідання 05 грудня 2012 року, суд розглядає справу у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Київська міська державна адміністрація та Київська міська рада протягом двох років не вирішили питання поліпшення житлових умов його родини, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Представник Київської міської державної адміністрації заперечила по суті заявлених позовних вимог та вказала, що Київською міською державною адміністрацією жодним чином не порушувались права та інтереси позивача щодо забезпечення його та членів його сім'ї житлом відповідно до затверджених програм.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 29 червня 2004 року на загальних підставах, а з 12 листопада 2005 року -в пільговій черзі на позачергове отримання житла по категорії інвалідів війни.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Київського міського голови Черновецького Л.М. із заявою від 26 грудня 2009 року, в якій просив вирішити питання про поліпшення житлових умов його родини.
У своїй заяві ОСОБА_1 запропонував варіанти рішень, які могли б поліпшити житлові умови його родини, а саме:
- надання трьохкімнатної квартири сім'ї його сина ОСОБА_4 (до складу його сім'ї входять: дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6 і дочка ОСОБА_7) із резерву Київської міської державної адміністрації;
- надання пільгового молодіжного кредиту сім'ям його дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_4;
- надання квартир його синам по схемі «п'ятдесят на п'ятдесят»;
- виділення його родині 0,10 га землі в м. Києві (бажано в Солом'янському районі) під забудову, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 377.
До своєї заяви позивач додав:
1. копію відповіді № 03-16/35591 від 21 грудня 2009 року;
2. копію його заяви від 27 лютого 2008 року;
3. копію його заяви від 06 березня 2008 року;
4. копію його заяви від 16 грудня 2009 року.
На виконання доручення Київського міського голови, перший заступник голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 18 січня 2010 року № 007-Ф-3554/7 повідомила ОСОБА_1, що його житлове питання Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація може розглянути за програмою будівництва 70х30 або надання соціального житла за умови перебування його родини на соціальному квартирному обліку.
На виконання доручення першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Попова О.П., Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація листом від 18 жовтня 2010 року № Ф-179/11 повідомила ОСОБА_1, що згідно з чинним житловим законодавством житлова площа громадянам, які потребують поліпшення житлових умов і у зв'язку з цим перебувають на квартирному обліку надається згідно з чергою цього обліку та згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про розподіл загальної площі квартир у жилих будинках на 2010 рік», яким передбачено поліпшення житлових умов для черговиків квартирного обліку тільки за програмою змішаного фінансування будівництва житла. У листі також зазначено, що поліпшити житлові умови родини ОСОБА_1 можливо за черговою чергою, при її підході, або за програмою 70х30. Разом з тим, у листі вказано про те, що дія програми довготривалого молодіжного кредиту призупинена в зв'язку із відсутністю бюджетних коштів на компенсацію банківських відсотків та часткового погашення кредиту.
15 листопада 2010 року сини позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_4 звернулися до Київського міського голови Черновецького Л.М. із заявами, в яких просили вирішити питання поліпшення житлових умов їх родини наступними варіантами:
1. надати їх сім'ям трьохкімнатні квартири з резерву Київської міської державної адміністрації;
2. надати їх сім'ям пільгового молодіжного кредиту;
3. надати їх сім'ям квартири по схемі «п'ятдесят на п'ятдесят»;
4. виділити їх родині 0,10 га землі в м. Києві (бажано в Солом'янському районі) під забудову згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 377.
Листом від 22 листопада 2010 року начальник Головного управління житлового забезпечення повідомив ОСОБА_4, що на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 квітня 2009 року № 437 «Про затвердження Порядку передачі квартир для багатодітних сімей та інших пільгових категорій громадян, які перебувають на квартирному обліку, з оплатою 50 відсотків вартості квартир»у Головному управлінні житлового забезпечення за поданням райдержадміністрації розглядаються питання надання житла за 50% його вартості і пропонуються черговиками квартобліку квартири великої загальної площі (при умові надходження від забудовників в рахунок відсоткових відрахувань за збудоване житло), проте до вказаних списків сім'я ОСОБА_4 Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією не включена. Також вказаним листом повідомлено позивача, що за програмою 70х30 % мають право будувати житло черговики квартирного обліку, які тривалий час перебувають на квартирному обліку в загальній черзі, або у пільгових чергах на отримання житла і надання згоди на фінансування житла за вказаною програмою.
Із заявою від 27 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до голови Київської міської державної адміністрації, в якій повідомив, що для його родини був би прийнятний варіант купівлі запропонованої квартири по вул. Академіка Вільямса, 3-а по схемі «50х50»з наданням кредиту від Ощадбанку.
Листом від 05 липня 2011 року № 016-2478 виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив ОСОБА_1, що рішенням Київської міської ради від 16 вересня 2010 року № 29/4841 «Про фінансування у 2010 році та наступних роках будівництва житла для працівників підприємств, установ та організацій міського підпорядкування за рахунок коштів міського бюджету та коштів населення»передбачено надання житла за 50% його вартості педагогічним, медичним працівникам, працівникам служб соціального захисту та працівникам житлово-комунального господарства.
Отже, як встановлено під час розгляду справи, позивач вважає, що Київська міська державна адміністрація та Київська міська рада відмовили позивачу у вирішенні його питання щодо поліпшення житлових умов його родини шляхом надання трикімнатних квартир сім'ям його синів (ОСОБА_8 та ОСОБА_4) або шляхом виділення його родині 0,10 га землі в м. Києві (бажано в Солом'янському районі).
Спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України визначає Закон України «Про столицю України -місто-герой Київ».
Згідно частини другої статті 4 Закону України від 15.01.1999 № 401-ХІV «Про столицю України -місто-герой Київ»(із змінами та доповненнями) здійснення столичних функцій забезпечується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у місті Києві та гарантується державою.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ»місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
У відповідності до підпункту 2 пункту «а»частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема власні (самоврядні) повноваження щодо облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Статтею 31 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно статті 38 Житлового кодексу Української РСР порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Частиною першою статі 40 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У відповідності до статті 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
За таких обставин, суд приймає до уваги доводи Київської міської державної адміністрації відносно того, що на даний час Київська міської державної адміністрація позбавлена можливості надати родині ОСОБА_1 жилого приміщення, оскільки номер його черги на загальних підставах -9 685, поза черговиків -633, за категорією -27.
При цьому, суд зазначає, що Київською міською державною адміністрацією не було відмовлено позивачу в поліпшенні житлових умов його родини, а у відповідях, які надсилалися на його звернення, відповідачем роз'яснювався порядок отримання житлового приміщення та умови, за якими позивач може скористатися правом на отримання житла за програмою 70х30 % та за програмою 50х50 %.
Крім того, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено надання земельних ділянок особам, які перебувають на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання неправомірною фактичну відмову Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради в поліпшенні житлових умов родини позивача, судом визнаються не обґрунтованими.
Разом з тим, суд звертає увагу, що надання земельних ділянок у користування в м. Києві здійснюється відповідно до Земельного кодексу України та рішення Київської міської ради від 15.07.04 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м Києві».
Статтею 15 рішення Київської міської ради від 15.07.04 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м Києві»встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах м. Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають безпосередньо до Київської міської ради клопотання про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку для зазначених цілей в оренду - клопотання в довільній формі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У клопотанні про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку в оренду у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки.
Проте, позивачем не надано доказів звернення до Київської міської ради з відповідним клопотанням з метою отримання безоплатно у власність земельну ділянку.
Відносно позовних вимог про зобов'язання Київської міської державної адміністрації і Київської міської ради протягом 30 днів з дня прийняття рішення суду поліпшити житлові умови родини ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 46 Житлового кодексу Української РСР та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 № 377 (документ 377-2002-п, редакція від 28 березня 2002 року) шляхом, визначеним у письмових зверненнях від 26 грудня 2009 року та 15 листопада 2010 року, суд зазначає про наступне.
У відповідності до пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Разом з тим, згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі -також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень -єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності передачі повноважень Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо зобов'язання Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації поліпшити житлові умови родини позивача, оскільки заяви позивача та його синів були розглянуті Київською міською державною адміністрацією та надано позивачу відповідь, в межах своїх повноважень та з дотриманням норм законодавства України, щодо можливих варіантів та порядку отримання позивачем житлового приміщення з метою поліпшення житлових умов його родини.
Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачем, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський