73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"07" грудня 2012 р. Справа № 2-а-4629/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Колпакова В.О., Сімеоніді І.А., представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, треті особи: Приватне підприємство "Нива В.Ш.", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Правекс-Банк", ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання дій незаконними та скасування акту опису й арешту майна,
встановив:
ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач, УДВС ГУЮ у Херсонській області), в якому з урахуванням змінених позовних вимог просить визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Херсонській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області) щодо опису і арешту автомобілів TOYOTA LAND CRUISER 2010 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_1 та VOLVO S80, 2006 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2; скасувати складений відповідачем 23.10.2012р. акт опису й арешту зазначених автомобілів та зобов'язати відповідача передати вказані автомобілі н відповідальне зберігання боржнику, тобто позивачу, про що скласти відповідний акт.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем не взято уваги те, що вартість арештованих автомобілів значно перевищує суму боргу за виконавчим документом, божнику не надано право визначити черговість звернення стягнення, арештований автомобіль - TOYOTA LAND CRUISER 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 є предметом застави ПАТ «КБ «Правекс-Банк», арештоване майно передано на відповідальне зберігання не боржнику, а сторонній особі, при проведенні акту опису та арешту майна боржник чи його представник не брали участі, копію цього акту йому та банківській установі - заставодержателю не направлено.
Наведене, на думку позивача, свідчить про невідповідність дій та рішень відповідача, які є предметом позову, вимогам Законів України «Про виконавче провадження», «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також про порушення права власності позивача на арештоване майно.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник третьої особи на стороні позивача ПАТ «КБ «Правекс-Банк» просив задовольнити позов, посилаючись на протиправність оскарженого акту опису та арешту майна.
Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що державний виконавець при вчиненні виконавчої дії та прийнятті оскарженого рішення у формі акту опису та арешту майна діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 148 000,00 грн. за договором позики та в сумі 2 480,00 грн. за вчинення виконавчого напису, а всього - 150 480,00 грн.
Вказані грошові кошти стягуються на підставі виконавчого документу - виконавчого напису №2390 від 14.05.2012р., виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9
Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 16.05.2012р. ВП № 32617344 за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження, встановлено боржнику строк до 22.05.2012р. для добровільного виконання та направлено копію постанови стягувачу і боржнику.
23 травня 2012р. до ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області надійшла заява боржника щодо продовження строку добровільного виконання виконавчого документу.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 24.05.2012р. у справі № 2120/6278/12 зупинено стягнення на підставі вказаного вище виконавчого документу та заборонено ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області вчиняти будь-які дії з примусового його виконання.
У зв'язку з цим постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 24.05.2012р. зупинено зазначене виконавче провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 10.10.2012р. скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 24.05.2012р. у справі № 2120/6278/12.
Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 16.10.2012р. поновлено виконавче провадження ВП № 32617344, копії цієї постанови того ж дня направлено учасникам виконавчого провадження.
Постановами державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 16.10.2012р. накладено арешт на все майно, яке належить боржнику та оголошено розшук майна боржника, в тому числі і автомобілів TOYOTA LAND CRUISER 2010 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_1 та VOLVO S80, 2006 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2.
Копії цих постанов направлено боржнику та ВДАІ УМВС України в Херсонській області, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП № 32617344, які оглянуті судом в судовому засіданні.
З пояснень представників сторін вбачається, що вказані автомобілі були затримані працівниками ВДАІ УМВС України в Херсонській області т поміщені на штрафмайданчик, де 23.10.2012р. державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області складено акт опису та арешту належного позивачу майна - автомобілів TOYOTA LAND CRUISER 2010 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_1 та VOLVO S80, 2006 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2.
При цьому боржник не був присутній при вчиненні виконавчої дії, про її проведення державним виконавцем не повідомлявся.
Спірні правовідносини в першу чергу регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802. На час виникнення спірних правовідносин втратила чинність і вже не діяла Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5.
Відповідно до ст. 57 Закону № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, і шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802 (далі - Інструкція), визначено послідовність дій державного виконавця при здійсненні опису та арешту майна боржника.
Підпунктами 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції передбачено, що після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт.
В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:
а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);
ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;
д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.
В той же час, статтею 59 Закону № 606-XIV встановлено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.
Аналізуючи вказані правові норми, суд приходить до висновку, що ними не передбачено в якості обов'язкових умов правомірності дій і рішень державного виконавця участь боржника при складанні акту опису та арешту майна, а також передачу арештованого майна на відповідальне зберігання саме боржнику.
Навпаки, ст.ст. 57, 59 Закону № 606-XIV надають державному виконавцю право визначити майно, що підлягає арешту, особу, якій арештоване майно передається на відповідальне зберігання та безпосередньо не передбачають обов'язковості участі боржника у складанні акту опису та арешту майна.
Дослідженням оскарженого акту від 23.10.2012р. встановлено, що він відповідає вимогам, які висуваються до такого роду документів Законом № 606-XIV та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Зокрема, акт складено в присутності двох понятих (громадян ОСОБА_10, ОСОБА_11), в ньому вказані місце, дата і час його складання, наведено індивідуальні ознаки майна, яке арештовується, описане і арештоване майно реально передане зберігачу - громадянину ОСОБА_12, про що свідчить відповідна розписка у цьому акті. Також в акті зазначено, що вартість арештованого майна буде визначена експертом. При цьому жодного документу, який би визначав вартість арештованих транспортних засобів на час їх арешту та надавав би змогу зробити висновок про невідповідність вартості арештованого майна сумі боргу, сторонами до суду не надано.
Отже, посилання позивача на порушення відповідачем вимог Закону № 606-XIV в частині арешту майна, вартість якого значно перевищує суму боргу за виконавчим документом, їх передачі на відповідальне зберігання не боржнику, а сторонній особі, відсутність боржника чи його представника під час вчинення виконавчої дії, на думку суду, є безпідставними. Крім того, в ході судового розгляду не надано доказів виконання вимог виконавчого документу та погашення суми боргу за договором позики, отже державний виконавець в силу вимог ст.ст. 11, 27, 30, 32, 52 Закону № 606-XIV зобов'язаний вживати заходів для примусового виконання виконавчого документу, в тому числі і шляхом арешту та опису майна боржника.
За таких обставин суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо складання оскарженого акту та сам акт відповідають чинним нормативно-правовим актам, які регулюють відносини у сфері примусового виконання рішень.
Стосовно доводів позивача про протиправність оскаржених дій та рішення державного виконавця з огляду на накладення арешту на заставлене майно та не надсилання акту опису та арешту майна банківській установі - заставодержателю, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що один з арештованих автомобілів - TOYOTA LAND CRUISER 2010 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_1, згідно договору застави транспортного засобу від 23.09.2010р. є предметом застави на забезпечення виконання умов Кредитного договору №2329-010/10Р, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «Правекс-Банк». Вказані договори нотаріально посвідчені.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Частиною 3 цієї статті визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Відповідно до ст. 54 Закону № 606-XIV про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Таким чином, законодавець визначив належний спосіб захисту порушеного права заставодержателя, зокрема шляхом звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Звернення стягнення на заставлене майно безпосередньо не порушує права боржника - заставодавця у виконавчому провадженні, а тому він не може посилатись на наведені обставини в обґрунтування власних позовних вимог.
Слід також зазначити, що ні представники сторін, ні представник ПАТ «КБ «Правекс-Банк» не надали суду витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, яке б підтверджувало факт реєстрації обтяження на предмет застави, яким є автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 2010 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_1.
В той же час, представник ПАТ «КБ «Правекс-Банк» повідомив суд, що банківською установою отримано копію акту опису та арешту майна, у зв'язку з чим подано до суду відповідний позов. Таким чином, усунення порушень прав заставодавця в даному випадку відбувається згідно установленої законодавством процедури.
Щодо позовних вимог про зобов'язання державного виконавця передати арештовані транспортні засоби на відповідальне зберігання боржнику, суд зазначає, що питання арешту майна боржника урегульовано Законом № 606-XIV, за змістом якого визначення особи - зберігача такого майна віднесено до повноважень державного виконавця. Позивачем при цьому не наведено достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, які обумовлюють необхідність передачі йому арештованого майна на відповідальне зберігання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2012 р.
Суддя Пекний А.С.
кат. 11.5