ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 грудня 2012 року № 2а-16048/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Комунального підприємства Голосіївської у м. Києві ради «ЖЕО-105», Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до Комунального підприємства Голосіївської у м. Києві ради «ЖЕО-105», Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просить:
- визнати незаконними і протиправними дїі Комунального підприємства Голосіївської у м. Києві ради «ЖЕО-105»та Голосіївського РУ ГУ МВС України в м Києві щодо знаття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати Комунальне підприємство Голосіївської у м. Києві ради «ЖЕО-105»та Голосіївське РУ ГУ МВС України в м. Києві поновити реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що знаття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 прийняте Відповідачем в порушення ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», зокрема, не отримано дозволу органу опіки та піклування, що для здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти є обов'язковою.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, які містяться у матеріалах справи.
Третя особа підтримала позовні вимоги, позов просила задовольнити.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.
На момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 разом із сином - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкала за адресою: АДРЕСА_1.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач за вказаною адресою зареєстрована з 29 листопада 1998 року, а ОСОБА_2 з 03 липня 2008 року.
Як вбачається із позовної заяви, у вересні 2010 року, намагаючись отримати оновлену довідку ф. 3 від комунального підприємства Голосіївської районної у м. Києві ради «ЖЕО-105»Позивач дізналась про те, що вона з сином 19 серпня 2010 року знята з реєстрації за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 згідно рішення суду № 2-365/09 від 09 червня 2009 року.
Позивач вважає, що щодо знаття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем проживання, за адресою: 01004, м Київ, АДРЕСА_1, без погодження з органами опіки та піклування і без мого відома, за відсутності у мене і у дитини іншого житла, є неправомірними та такими, що порушують її права і права дитини, передбачені ст. 7 Конвенції ООН «Про права дитини», а також ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ч. 4 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
При вирішенні справи, Суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 09.06.2009р. Голосіївським районним судом міста Києва розглянуто цивільну справу №2-365/09 Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації у м. Києві до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Голосіївської РДА в м. Києві про виселення та за зустрічними позовами ОСОБА_3 до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної у м. Києві ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації , комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної у м. Києві ради, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права користування службовим приміщенням.
За наслідками розгляду справи №2-365/09 Голосіївським районним судом міста Києва прийнято постанову, якою позов Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено, виселено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з двох кімнат житловою площею 37,3 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_1.
Відносини пов'язані з реєстрацією та зняттям з реєстрації місця проживання особи врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі-Закон).
У ч. 1 ст. 7 Закону зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Враховуючи семиденний термін, ВГІРФО Голосіївського районного управління повинно було зняти з реєстрації зазначених у рішенні суду від 09.06.2009 осіб з 16 липня 2009 року, а зняло з реєстрації 19.08.2010р.
Водночас, Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.06.2009р. рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі №2-365/09 залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В силу приписів ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, дії щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 були вчинені Відповідачем на виконання вимог рішення суду, яке набрало законної сили, а відтак є правомірними.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Комунального підприємства Голосіївської у м. Києві ради «ЖЕО-105», Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Качур