ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 грудня 2012 року 08:15 № 2а-14755/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у колегіальному складі: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Саніна Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва, третя особа -Державна судова адміністрація України вчинити певні дії
Позовні вимоги заявлені про визнання наказу Голови Верховного Суду України № 763-к від 29.09.2011 року в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 відсотків від заробітної плати працюючого судді неправомірним; зобов'язання переглянути наказ Голови Верховного Суду України № 763-к від 29.09.2011 року в частині встановлення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання, встановивши його в розмірі 84 відсотків від заробітної плати працюючого судді; зобов'язання провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 1 жовтня 2011 року та сплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотки заробітної плати.
В судовому засіданні 04.12.2012 з врахуванням думки учасників судового процесу, судом прийнято рішення про розгляд справи відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження.
Так, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 як працювала суддею Верховного Суду України, отримувала 50 відсотків від щомісячного грошового утримання, яке вираховувалось із розміру 84 відсотків заробітної плати. Але при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, цей розмір був зменшений на 2 відсотки та становив 82 відсотки.
Не погоджуючись із розміром щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_1 у жовтні 2011 року звернулась із заявою до виконуючого обов'язки Голови Верховного Суду України, в якій просила внести відповідні зміни у наказ і встановити їй щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотки заробітної плати. Проте, листами від 11.11.2011 (вих. № 202-3223/0/8-11) та від 29.03.2012 у задоволенні її заяви було відмовлено.
Представник позивача, посилаючись на п.31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 p. N 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»зазначив що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах. На його думку, відповідачем 1 не було враховано при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання, стаж трудової діяльності у вищому юридичному навчальному закладі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача 1 щодо задоволення позовних вимог заперечував. Посилаючись на норми ч.1 ст.109, ч.3 ст. 138, п.11 розділу XIII Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначив, що відповідний стаж роботи ОСОБА_1 становить 21 повний рік, що згідно ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»давав їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
На думку відповідача 1, помилковим є посилання позивача на п.31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 p. N 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»та на Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 №18-рп/2011, оскільки вони застосовується при встановленні щомісячного довічного грошового утримання лише працюючим суддям.
Представник відповідача 2 - щодо задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію за віком, тому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84% позивачці можливе у разі досягнення нею пенсійного віку, або у разі наданні Верховним Судом України відповідної довідки із зазначеним відповідним відсотком.
Представник третьої особи - Державної судової адміністрації України, надав письмові пояснення але відношення до позову не висловив.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.
Як встановлено матеріалами справи, позивачка -ОСОБА_1 було обрана суддею Верховного Суду України постановою Верховної Ради України від 16.04.2009 №1281 та приступила до роботи з 01.06.2009.
22.09.2012 Верховною Радою України було прийнято постанову від 22.09.2011 №3791 «Про звільнення суддів», відповідно до якої позивачку звільнено з посади судді Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Голови Верховного Суду України від 29.09.2011 №763-к позивачку виключено зі списочного складу суддів Верховного Суду України із виплатою вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; грошової компенсації за невикористані 6 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи суддею за 2011 рік.
Пунктом 3 наказу від 29.09.2011 №763-к планово-фінансовому управлінню наказано виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82 відсотків її заробітної плати з 30 вересня 2011 року.
Позовними вимогами встановлено, що позивачка просить суд визнати наказ відповідача №763-к від 29.09.2011 в частині встановлення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 відсотків від заробітної плати неправомірним, та зобов'язати відповідача встановити його в розмірі 84 відсотків від заробітної плати.
Як встановлено матеріалами справи, позивачка, під час роботи як працюючий суддя Верховного Суду України, який має право на відставку, отримувала 50 відсотків від щомісячного грошового утримання, яке вираховувалось із розміру 84 відсотки заробітної плати.
Після виходу у відставку позивачці наказом № 763-к від 29.09.2011 було призначено 82 відсотки щомісячного грошового утримання.
Не погоджуючись із розміром щомісячного довічного грошового утримання, позивачка у жовтні 2011 року звернулась із заявою до відповідача 1 та просила внести відповідні зміни у наказ, встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотки заробітної плати.
Листом від 11.11.2011 р. у задоволенні її заяви було відмовлено, з підстав того, що до стажу роботи судді, який дає право за щомісячне довічне грошове утримання, не було враховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, оскільки цей стаж враховується лише працюючим суддям і лише для одержання щомісячного грошового утримання (а не щомісячного довічного грошового утримання).
Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивачка повторно звернулась до відповідача із заявами.
Проте 29.03.2012 року отримала відповідь, якою у задоволенні заяви було відмовлено.
З огляду на вищевикладені обставини, суд погоджується з вимогами позивача, з огляду про наступне.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), а в майбутньому - статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07.07.2010 №2453 (надалі Закон №2153) визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Відповідно до ч.1 ст. 138 Закону №2153, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". (частина 2 ст. 138 Закону №2153).
Згідно із частиною 3 ст. 138 Закону №2153, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Також суд зазначає, що для отримання права на відставку та отримання довічного грошового утримання слід керуватися п.11 розділу XIII «Перехідних положень»Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності чим Законом, тобто статей 43 Закону України «Про статус суддів»та постановою Кабінету міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Так, відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів»кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів»(чинний на час спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового гримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону країни "Про державну службу".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 абзацом другим пункту 3-1, згідно якого до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Зазначена позиція також висловлено у роз'ясненні Конституційного Суду України у Рішенні N 8-рп/2005.
Тобто, пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»(чинна на час спірних правовідносин) підтверджено право судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, одержує заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
Також, як встановлено матеріалами справи та згідно із запису №5 трудової книжки серії БТ-І №0377093 позивачка 01.09.1982 була зарахована до Харківського юридичного інституту та зачислена студенткою 3-го курсу факультету №1 згідно наказу №128-с від 26.08.1982.
Наказом №105-с від 27.06.1984 позивачка відрахована з Харківського юридичного інституту з підстав закінчення інституту 01.07.1984.
Період навчання позивачем у вищому навчальному закладі відповідачем 1 не заперечувався.
Абзацом 2 п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Також суд зазначає, що Конституційний Суд України п. 3.2 свого рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 по справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття „щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті „є" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України зазначив: «Аналіз наведених положень Кодексу, Закону та зазначеної позиції Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття -однорідними та взаємопов'язаними». Як слідує із п. 3.3 наведеного Рішення, «поняття „щомісячне довічне грошове утримання" означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду
Тобто, Конституційний Суд України розтлумачив, що щомісячне грошове утримання»та «щомісячне довічне грошове утримання»є такими, що мають однакову правову природу і є однорідними та взаємопов'язаними.
З огляду на зазначене суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці слід враховувати половину часу навчання позивачки за денною формою навчання у вищому навчальному закладі в період з 01.09.1982 по 01.07.1984, з урахуванням врахованого суддівського стажу 21 рік, 5 місяців та 17 днів.
Врахований трудовий стаж на посаді судді, на думку суду, дає право позивачці отримувати довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотків грошового утримання судді відповідно до вимог ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання дeлегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Окружного адміністративного суду міста Києва
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва, задовольнити.
Визнати Наказ Голови Верховного Суду України № 763-к від 29.09.2011 в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 відсотки від заробітної плати працюючого судді, неправомірним.
Зобов'язати Верховний Суд України переглянути наказ Голови Верховного Суду України № 763-к від 29.09.2011 в частині встановлення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання, встановивши його у розмірі 84 відсотки її заробітної плати.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.10.2011 та сплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотки заробітної плати.
Стягнути з Держаного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 32 грн (тридцять дві грн.) 19 коп. за рахунок з бюджетних асигнувань Верховного Суду України (01043, м.Київ, вул. П.Орлика,8).
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.О. Іщук
Судді І.М. Погрібніченко
Б.В. Санін