"15" листопада 2012 р. м. Київ К-38275/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Бим М.Є.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у справі за позовом Лутугинського районного центру зайнятості до Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, -
Лутугинський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, на підставі п. 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено, що з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Так, позивач просить стягнути з Лутугинського державного науково - виробничого валкового комбінату суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі його поновлення за рішенням суду у сумі 13 059, 74 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами, на підставі наказу № 558 Лутугинського державного науково - виробничого валкового комбінату від 21 травня 2009 року ОСОБА_4 була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату. Даний факт не заперечується сторонами та встановлений рішенням Лутугинського районного суду від 17.12.2009 року.
Згідно витягу з наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_4 ПК № 121800309061200001 від 03.06.2010 року перебувала на обліку у Лутугинському міському центру зайнятості та довідки Лутугинського районного центру зайнятості. За період з 19 червня 2009 року по 26 травня 2010 року ОСОБА_4 призначена, нарахована та виплачена допомогу по безробіттю у сумі 13 059, 74 грн.
Наказом № 71-К від 28.05.2010 державного науково-виробничого валкового комбінату ОСОБА_4 поновлено на посаді економіста 2 категорії УПК для роботи на заміні економістів та інженерів по нормуванню структурних підрозділів з 21.05.2010 року на підставі рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 17.12.2009 року.
Згідно платіжних доручень № 2661, № 2660 від 12.05.2010 ОСОБА_4 відповідачем на підставі виконавчого листа № 2-591 від 28.04.2010 сплачено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 132, 40 грн.
Наказом Лутугинського районного центру зайнятості від 02.06.2010 року ОСОБА_4 знята з обліку у центрі у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вірно керувалися частиною 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(надалі -Закон), якою передбачено, що роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно частини 4 статті 35 цього ж Закону з роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
Крім того, судами вірно роз'яснено, що виплата подвійної грошової компенсації третій особі не має відношення до предмету спору. Позивачем були виконані його обов'язки щодо виплати допомоги по безробіттю, в наслідок чого він набув права на регресне відшкодування затрачених сум.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій, допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: