ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
06 грудня 2012 року № 2а-16512/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Іщук І.О. розглянувши адміністративний позов у справі
ОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
провизнання нечинним, незаконним та скасування нормативного акту
Позовні вимоги заявлені про визнання нечинним, незаконним та скасування положення останнього абзацу п. 1 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25 червня 1994 року № 429 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940, а саме слова «Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності фізичних осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа».
Розглянувши позовні матеріали суд дійшов висновку про залишення їх без розгляду, з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду, з огляду про наступне.
Відповідно до частини другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання щодо необхідності застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, розглядається судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі без проведення судового засідання.
Як зазначено в позовній заяві, оскаржувана постанова зачіпає права, свободи та інтереси позивача, оскільки не надає йому право здійснити представництво інтересів ОСОБА_2, який знаходиться в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні ряду злочинів. Оскільки, оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940 «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених»лише начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності фізичних осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.
Судом встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940 «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених»оприлюднена в Урядовому кур'єрі від 26.07.2006 N 137 та в Офіційному віснику України N 27 (19.07.2006), ст. 1966.
Правове регулювання оскарження до суду нормативно-правових актів, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України, змінилось з набранням чинності 01 вересня 2005 року КАС України.
Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлювалось інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).
За висновком суду, позивач міг та повинен був дізнатись про порушене право, в зв'язку з прийняттям оскаржуваної Постанови, з часу її офіційного оприлюднення, відповідно з цього часу він набув права на оскарження цієї Постанови. Відповідна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 07 грудня 2010 року №К-21154/09.
Будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з 26.07.2006 року до 30.11.2012року ні позовна заява, ні додані до неї матеріали не містять.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За таких обставин та враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї матеріали не містять жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 пропущено також встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, й підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними судом не встановлено.
Стосовно посилання позивача у позовній заяві на таку обставину, що він не міг дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваним актом у момент його прийняття, передбачивши на майбутнє виникнення обставин, коли він або інші особи зрештою опиняться у в'язниці і не зможуть скористатися своїм законним правом на вільне обрання представника, а також, що його право звернення до суду з позовом виникло у зв'язку з отриманням відмови у задоволені клопотання про посвідчення довіреності, суд зазначає, що зазначені обставини не можуть слугувати підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач, як особа, що мала право на оскарження Постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940 «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених»не скористався своїм правом на оскарження в суді з часу її оприлюднення (26.07.2006) протягом строків визначених КАС України, тому суд дійшов висновку про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суд міста Києва, -
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним, незаконним та скасування нормативного акту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилам ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук