ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
місто Київ
12 грудня 2012 року Справа №2а-15388/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді:Пісоцької О.В.,
суддів:Кармазіна О.А.,
Шейко Т.І.,
за участю секретаря судового засідання: Білан В.В.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою ОСОБА_5
доКабінету Міністрів України
провизнання незаконним та нечинним нормативно-правового акту в частині,
ОСОБА_5 (далі -ОСОБА_5, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі -відповідач), в якому просить:
- визнати незаконним абзац 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 23 квітня 2012 року №355 в частині встановлення обмеження розмірів пенсії з застосуванням складових пенсійного забезпечення не передбачених законодавством України чинним на час спірних правовідносин;
- визнати незаконним абзац 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 23 квітня 2012 року №355 таким, що не відповідає: пункту 1 Доручення Президента України від 15 березня 2012 року «Щодо забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики щодо підвищення стандартів життя»; абзацам 2, 3 преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»та Постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, - «…в частині встановлення обмежень розмірів пенсії з застосуванням складових пенсійного забезпечення не передбачених законодавством України…»;
- визнати нечинним абзац 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 23 квітня 2012 року №355 з часу набрання чинності останньою - 08 травня 2012 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначено, що він знаходиться на пенсійному забезпеченні у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує як інвалід 2 групи пенсію, призначену відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з тим, з впровадженням спірної в частині постанови з 01 липня 2012 року та з 01 вересня 2012 року відповідного збільшення основного розміру отриманої пенсії позивача (без врахування надбавки та підвищення передбачених законодавством як інваліду війни) не відбулось, оскільки, як зазначає позивач, оскаржуваний нормативно-правовий акт виданий з порушенням вимог діючого пенсійного законодавства України. На підтвердження обставин стосовно відсутності рішень про зміну розмірів видів грошового забезпечення (у тому числі премії) та щодо введення нових щомісячних додаткових виплат грошового забезпечення для військовослужбовців Збройних Сил України позивач послався на лист Чернігівського обласного військового комісаріату від 10 вересня 2012 року №2987. Зазначив, що оскаржувана Постанова Кабінету Міністрів України суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також приписам Доручення Президента України від 15 березня 2012 року №1-1/598 «Щодо забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики щодо підвищення стандартів життя»в частині встановлення розміру асигнувань на виплату передбаченого підвищення.
Кабінет Міністрів України стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що, видаючи спірну постанову, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Зазначає, що твердження позивача про невідповідність зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України №355 положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також приписам доручення Президента України від 15 березня 2012 року №1-1/598 «Щодо забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики щодо підвищення стандартів життя»є безпідставними та необґрунтованими, оскільки повністю узгоджується з їх положеннями.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України оголошення про відкриття провадження у даній адміністративній справі опубліковано 30 листопада 2012 року в офіційному періодичному виданні «Офіційний вісник України»за №89.
Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 12 грудня 2012 року о 17год. 27хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, судом встановлено наступне.
ОСОБА_5 є військовим пенсіонером внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (посвідчення від 24 травня 2012 року серії «Є»№001690; копія наявна в матеріалах справи).
Позивач як військовий пенсіонер, як зазначено, отримує пенсію у розмірі 5823грн. 50коп., яка розрахована у процентному відношенні до грошового забезпечення на час його звільнення, без врахування надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії передбачених законодавством для інвалідів війни.
23 квітня 2012 року Кабінетом Міністрів України видано Постанову «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№355, яка набула чинності 08 травня 2012 року.
Пунктом 1 вказаної Постанови №355 установлено, що з 01 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон), крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 01 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 01 січня 2013 року - до 35 відсотків.
При цьому, розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (Офіційний вісник України, 2008 рік, №12, ст. 301), та підвищень, передбачених абзацом 1 цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2007 року, №86, ст. 3148; 2010 рік, №9, ст. 454), за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01 квітня 2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, проект спірної постанови погоджено без зауважень Міністром фінансів України, Першим заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України, Міністром оборони України, Першим заступником Міністра внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, Головою правління Пенсійного фонду України. Відповідно до правового висновку, складеного від 19 квітня 2012 року за підписом Міністра юстиції України, проект постанови відповідає Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, і погоджено із зауваженнями щодо невідповідності вимогам нормопроектувальної техніки.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 113, статтею 116 Конституції України та статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 07 жовтня 2010 року №2591-VІ (з урахуванням відповідних змін; далі -Закон України №2591) визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Згідно з положеннями статей 2 та 20 Закону України №2591 до його основних завдань та повноважень віднесено, зокрема, забезпечення проведення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Відповідно до частини 1 статті 117 Конституції України та частини 1 статті 50 Закону України №2591, останній в межах своєї компетенції та на виконання Конституції й законів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. За змістом статті 50 Закону України №2591 акти Кабінету Міністрів України носять нормативний характер та видаються у формі постанов.
Частиною 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (з урахуванням відповідних змін; далі -Закон України №2262) визначено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частиною 3 статті 63 Закону України №2262, зокрема, передбачено, що перерахунок пенсій провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону.
Отже, наведеним підтверджується, що Кабінет Міністрів України має повноваження щодо визначення порядку здійснення перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частиною 2 статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням встановлених його видів.
Таким чином, з положень частини 3 статті 63 Закону України №2262 вбачається, що законодавцем встановлено пряму залежність розміру призначеного грошового забезпечення військовослужбовцям, що перебувають на пенсії від розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що проходять службу.
Необхідність підвищення раніше призначених пенсій колишнім військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу викликана тим, що при зростанні протягом 2008 - 2012 років розміру грошового забезпечення цих осіб за рахунок підвищення розмірів необов'язкових виплат (премій, надбавок тощо) за рішеннями керівників державних органів розміри раніше призначених пенсій не підвищувались, оскільки Кабінетом Міністрів України рішення про підвищення хоч одного з видів грошового забезпечення не приймались.
Абзацами 2 та 3 преамбули Закону України №2262 визначено, що останній має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Таким чином, оскаржувана постанова направлена на впорядкування соціального статусу діючих військовослужбовців та військових пенсіонерів і не суперечить Закону України №2262.
Судом не враховуються посилання позивача на те, що Постанова №355 суперечить вимогам Доручення Президента України від 15 березня 2012 року №1-1/598 «Щодо забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики щодо підвищення стандартів життя».
Так, на підставі вище зазначеного Доручення Урядом розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», згідно з яким, зокрема, передбачене поетапне підвищення розміру пенсій військовослужбовцям, осіб начальницького і рядового складу, які залишили службу, що, зокрема, і зумовило видання Постанови №355.
Отже, з наведене свідчить про те, що спірний нормативно-правовий акт відповідачем видано з метою покращення (підвищення) пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб, визначеної Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме - звільнених з військової служби.
Крім того, Кабінетом Міністрів України дотримано передбачених чинним вимог законодавства процедури видання Постанови №355.
Відтак, враховуючи, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо визначення порядку перерахунку пенсій відповідної категорії осіб, а також визначення їх розміру України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України, а саме передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік», суд дійшов висновку, що відповідач, видаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б свідчили про обґрунтованість вимог позивача, останній суду не надав, тоді як відповідачем доведено законність видання спірної постанови.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_5
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 171 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя(підпис)О.В. Пісоцька
Судді: (підпис)О.А. Кармазін
(підпис)Т.І. Шейко
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька