Справа № 1570/4863/2012
10 грудня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання -Каракаш Ю.І.,
за участю
представників позивача -Горовий А.О., за довіреністю, Бєлайчук К.Г., за довіреністю
представника відповідача -Грунь С.О., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми «СЕМ-1»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень №0001792200, № 0001782200, № 0001541704, № 0000982270 від 01.08.2012 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «СЕМ-1»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень №0001792200, № 0001782200, № 0001541704, № 0000982270 від 01.08.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському м. Одеси Одеської області Державної податкової служби планової виїзної перевірки Виробничо-комерційної фірми «СЕМ-1»у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, був складений акт перевірки № 4053/22-20/25027017 від 19.07.2012 року. На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0001792200 про донарахування податку на прибуток в сумі 139 494 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33 914 грн., № 0001782200 про донарахування податку на додану вартість в сумі 111 863 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 481 грн., № 0001541704 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 3982, 95 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1505, 74 грн., № 0000982270 про застосування штрафної (фінансової) санкції згідно ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 в сумі 30 810, 92 грн.
Позивач не згоден з висновком акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що підприємством на законних підставах було віднесено до складу витрат у рядку 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», та відповідно правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість, що підтверджено первинними документами, наданими перевіряючим під час проведення перевірки.
Також позивач вважає, що ним не було допущено порушення правильності обчислення сплати податку з доходів фізичних осіб та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 року № 637.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.3-8, т. 2).
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Виробничо-комерційна фірма «СЕМ-1»у формі ТОВ зареєстрована в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.07.1997 року та як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності за КВЕД підприємства позивача є: діяльність у сфері інжинірингу, монтаж іншого електричного устаткування, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, електромонтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 12.06.2012 року, від 07.06.2012 року, від 01.06.2012 року (а.с.12-17, т.2), згідно з п. 77.1, п. 77.4, ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.05.2012 року № 834 (а.с. 9, т.2), наказу ДПІ у Приморському районі від 03.07.2012 року № 1302 (а.с. 10, т.2), повідомлення від 18.05.2012 року № 269/10/22-1 (а.с. 11, т.2), фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка Виробничо-комерційної фірми «СЕМ-1» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року. За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси був складений акт перевірки № 4053/22-20/25027017 від 19.07.2012 року (а.с. 18-70, т.1), а також довідка «Про результати планової виїзної перевірки фінансово-майнових операцій ВКФ «СЕМ-1»у формі ТОВ з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню_ доходів, одержаних злочинним шляхом за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року»від 16.07.2012 року № 169/16-30/25027017.
Вказаним актом перевірки зафіксовані порушення позивачем пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року на загальну суму 139 494 грн., у тому числі за: 9 місяців 2010 року в сумі 53 333 грн., 2010 рік -135 656 грн., 2 квартал 2011 року - 3838 грн.,2-3 квартали 2011 року -3838 грн., 2-4 квартали 2011 року -3838 грн.; пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.4, ст.. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року на загальну суму 111 863 грн., у тому числі: серпень місяць 2010 року в сумі 42 667 грн., листопад місяць 2010 року -13 500 грн., грудень місяць 2010 року -1747 грн., березень місяць 2011 року - 50 611 грн., травень місяць 2011 року -3338 грн.; п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлена недоплата до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 3982, 95 грн., в тому числі: травень 2010 року -1701, 30 грн., серпень 2010 року -196, 65 грн., квітень 2011 року -585 грн., жовтень 2010 року -975 грн., листопад 2011 року -75 грн., лютий 2012 року -450 грн.; пп. 2.6. п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме: підприємством не оприбутковано готівку в касі підприємства на суму 6000 грн., за порушення якого Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436 передбачені штрафні санкції у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
З акту перевірки вбачається, що заниження позивачем податку на прибуток відбулось внаслідок завищення ним валових витрат задекларованих ВКФ «СЕМ-1» ТОВ показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», всього у сумі 542 624 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року -213 333 грн., 4 квартал 2010 року -329 291 грн., оскільки первинними документами, що надані перевіряючим не доведений зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства, а саме: ТОВ ВКФ «Моренго-М»- видаткові накладні № РН-00010753 від 30.08.2010 року на суму 112 916, 67 грн., без ПДВ, № РН-00010754 від 30.08.2010 року на суму 100416, 67 грн. без ПДВ, ТОВ «Автобуд-НІКМА»- акт виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2010 року на суму 8737, 20 грн. без ПДВ, ПП «Бізнесконтракт»- видаткові накладні № РН-Б00734 від 04.11.2010 року на суму 67500 грн., без ПДВ, № РН-Б302042 від 01.12.2010 року на суму 253054, 10 грн. без ПДВ.
Заниження податку на додану вартість, відповідно до акту перевірки, відбулось позивачем внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними тих самих вищезазначених підприємств контрагентів, оскільки позивачем не доведено, що товари (послуги, роботи) придбані позивачем за цими господарськими операціями були призначені для їх використання в господарської діяльності підприємства позивача, а саме: ТОВ ВКФ «Моренго-М»- податкові накладні № 742 від 30.08.2010 року на суму 120500 грн., в т.ч. ПДВ 20083, 33 грн., № 785 від 30.08.2010 року на суму 135500 грн., в т.ч. ПДВ 22583, 33 грн., ТОВ «Автобуд-НІКМА»- податкова накладна № 151 від 06.12.2010 року на суму 10484, 64 грн., в т.ч. ПДВ 1747, 44 грн., ПП «Бізнесконтракт»- податкові накладні № 930 від 04.11.2010 року на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 2042 від 01.12.2010 року на суму 303664, 92 грн., в т. ч. ПДВ 50610, 82 грн.
Відповідно до акту перевірки, недоплата позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 3982, 95 грн. відбулась внаслідок виплати грошових коштів за отримані послуги без утримання податку з доходів фізичних осіб фізичним особам ОСОБА_4 в сумі 16 553 грн., сума не перерахованого податку складає 2482, 95 грн., ОСОБА_5 в сумі 7000 грн., сума не утриманого податку складає 1050 грн. та ОСОБА_6 в сумі 3000 грн., сума не утриманого податку складає 450 грн.
Також з акту перевірки вбачається, що позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 30 810, 92 грн. згідно з ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95, оскільки за перевіряємий період встановлений випадок здавання підприємством позивача готівкових коштів до банку через ОСОБА_7 без оприбуткування готівки в касі підприємства, а саме: здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на загальну суму 6000 грн. (банківська квитанція № 10 від 10.06.2011 року ПАТ «Креді Агріколь Банк»на суму 6000 грн., зворотна фінансова допомога від ОСОБА_7.).
Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0001792200 про донарахування податку на прибуток в сумі 139 494 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33 914 грн., № 0001782200 про донарахування податку на додану вартість в сумі 111 863 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 481 грн., № 0001541704 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 3982, 95 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1505, 74 грн., № 0000982270 про застосування штрафної (фінансової) санкції згідно ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 в сумі 30 810, 92 грн.
Судом досліджені договір підряду з модернізації релейного захисту в РП -15 № 11/т-43 від 30.03.2010 року, укладений між ВАТ «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго»(Замовник) та ВКФ «СЕМ-1»у формі ТОВ (Підрядник), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту - Модернізація релейного захисту в РП -15 відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. Згідно з п. 2.3. вказаного договору, роботи здійснюються з матеріалів та обладнання Підрядника. (а.с. 75-81, т.1); договір підряду з модернізації релейного захисту в РП- 91 № 11/т-45 від 30.03.2010 року (а.с. 82-88, т.1), договір підряду на виконання робіт з реконструкції РП-81 № 11-83 від 25.11.2010 року (а.с. 89-95, т.1), договір підряду на виконання робіт з реконструкції РП- № 11-82 від 25.11.2010 року (а.с. 96-102, т.1), умови яких аналогічні попередньому договору; акти передачі обладнання та акти прийому виконаних будівельних робіт за вказаними договорами підряду (а.с. 103-129, т.1). Також судом досліджені рахунки, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні на придбання у ТОВ ВКФ «Морегно-М», ТОВ «Автобуд-НІКМА», ПП «Бізнесконтракт», договори, укладені з ПП «Бізнесконтракт»та ТОВ «Автобуд-НІКМА», обладнання, виконання робіт, матеріали, перелік яких, якщо порівняти з актами передачі обладнання та прийому виконаних робіт повністю співпадають з тим обладнанням, що використовувалось позивачем для виконання вищенаведених договорів підряду (а.с. 130-156, т.1). Судом досліджені податкові декларації з податку на додану вартість за спірний період (а.с. 162-174, т.1), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, свідоцтво про сплату єдиного податку фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (а.с. 175-176, т.1), рахунки про виконану роботу, акти виконаних робіт, платіжні доручення (а.с. 177- 191, т.1), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 та його свідоцтво про сплату єдиного податку (а.с. 192-193, т.1), рахунки-фактури, акти виконаних робіт, платіжні доручення (а.с 194-197, т.1), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с. 200-204 т. 1), рахунки -фактури, акти прийому-передачі робіт, укладені з ФОП ОСОБА_6 (а.с. 198-199, т.1), спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно вказаних осіб, договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 10.06.2011 року, укладеного між ВКФ «СЕМ-1»ТОВ (Підприємство) та ОСОБА_7 (Учасник), відповідно до якого Учасник надає Підприємству поворотну фінансову допомогу в розмірі 6000 грн. шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, а Підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Учасника в установі банку (а.с. 205, т.1), квитанція № 10 (а.с. 206, т.1), штатний розклад підприємства (а.с. 207, т.1), оборотно-сальдова відомість (а.с. 208, т.1), довідка банку, що касова книжка не видавалась (а.с.209, т.1), генеральний зарплатний договір з компанією (а.с. 210-204, т.1).
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01 квітня 2011 року), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
В свою чергу, відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, що діяв під час виникнення спірних правовідносин з 02 кварталу 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Дослідивши у сукупності первинні документи, що надані позивачем, які також були досліджені перевіряючими під час проведення перевірки, суд вважає, що перевіряючи дійшли невірного висновку, що задекларовані позивачем показники в рядку 04.1 декларації не підтверджені первинними документами щодо понесення вказаних витрат, у зв'язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). З наданих договорів підряду, актів передачі обладнання та прийому виконаних робіт, та первинних документів стосовно придбаних товарів (послуг, робіт) у ТОВ ВКФ «Морегно-М», ТОВ «Автобуд-НІКМА», ПП «Бізнесконтракт»вбачається, що саме придбаний товар (послуги, роботи) були використані позивачем для виконання договорів підряду, укладених з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго», що укладені в межах господарської діяльності підприємства позивача.
Тому, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення -рішення від 01.08.2012 року №0001792200 про донарахування податку на прибуток в сумі 139 494 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33 914 грн. прийняте позивачем з порушенням приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України, а отже, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення -рішення підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що з аналогічних підстав податковим органом було визначено завищення позивачем податку на додану вартість на загальну суму 111 863 грн.
Так, відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності
такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
З вищевикладених обставин та встановлених судом фактів, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на завищення позивачем податкового кредиту, а тому, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 01.08.2012 року № 0001782200 про донарахування податку на додану вартість в сумі 111 863 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 481 грн., підлягають задоволенню.
Також суд вважає, що перевіряючи дійшли невірного висновку щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в сумі 3982, 95 грн., виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Податковим кодексом України з 01.01.2011 року.
Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 17.1 ст. 17 вищенаведеного Закону України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
В абзаці першому п. 1.15 ст. 1 вищезазначеного Закону України міститься визначення терміну «податковий агент», зокрема як юридичної особи, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
В той час, пп. 9.12.1. п. 9.12. ст. 9 вказаного Закону передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Таким спеціальним законодавством був розділ ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян»від 26.12.1992 року № 13-92, відповідно до п. 1 абз. б ст. 14 якого з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих
громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва»від 28.06.1999 року № 746/99, фізичні особи-підприємця, що обрали спрощену систему оподаткування звільняються від оплати податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пп. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл
продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок,
передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою -підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений статтею 177 Податкового кодексу України, відповідно до п. 177.5 якого фізичні особи -підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Згідно з пп. 177.5.3. п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
З матеріалів справи судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані як фізичні особи -підприємці, при цьому, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є платниками єдиного податку, а ОСОБА_6 є платником податку на додану вартість. Вказані фізичні особи -підприємці виконували на замовлення позивача певні роботи,а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в межах своєї господарської діяльності (вид діяльності 50.20.0 технічне обслуговування та ремонт автомобілів) виконували замовлення позивача на ремонт та технічне обслуговування автомобілів, що підтверджено відповідними первинними документами; ОСОБА_6 в межах своєї господарської діяльності (49.42 надання послуг перевезення речей, 49.41 вантажний автомобільний транспорт) на замовлення позивача надавав йому транспортні послуги, що також підтверджено первинними документами.
Отже, дослідивши докази по справі та проаналізувавши вище приведені положення законодавства, суд вважає, що відносно до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивач не є податковим агентом та відповідно на нього не покладено обов'язку щодо нараховування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення -рішення від 01.08.2012 року № 0001541704 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 3982, 95 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1505, 74 грн., винесене відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення -рішення підлягають задоволенню.
Також позивач вважає, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС невірно винесено податкове повідомлення -рішення від 01.08.2012 року № 0000982270 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції згідно ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 в сумі 30 810, 92 грн. з наступних підстав.
Як зазначалось вище, перевіряючими зафіксовано допущення позивачем порушення пп. 2.6. п. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 року № 637, яким передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день
одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися, оскільки за перевірений період перевіряючими встановлений випадок здавання підприємством позивача готівкових коштів до банку через ОСОБА_7 без оприбуткування готівки в касі підприємства, а саме: здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на загальну суму 6000 грн. (банківська квитанція № 10 від 10.06.2011 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» на суму 6000 грн., зворотна фінансова допомога від ОСОБА_7.).
Дослідивши докази по справі, судом встановлено, що вказана банківська операція здійснена на виконання умов договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 10.06.2011 року, укладеного між ВКФ «СЕМ-1» ТОВ (Підприємство) та ОСОБА_7 (Учасник), відповідно до якого Учасник надає Підприємству поворотну фінансову допомогу в розмірі 6000 грн. шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, а Підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Учасника в установі банку (а.с. 205, т.1).
Відповідно до пп. 2.1. п. 2 вказаного Положення, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють
розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з отриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Згідно з пп. 2.5. п. 2 цього Положення, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
Судом достовірно встановлено, що позивач не проводить готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги. Кошти від ОСОБА_7 були внесені на розрахунковий рахунок банку, що відкритий за позивачем для подальшого перерахування цих грошових коштів на особовий рахунок ОСОБА_7, а отже відповідно до приписів пп. 2.5. п. 2. Положення, такий розрахунок для позивача є безготівковим, тому відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафу, передбаченого ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 01.08.2012 року № 0000982270 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції згідно ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 в сумі 30 810, 92 грн., є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень -рішень, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.1ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Податкового кодексу України, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб», Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 року № 637 та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «СЕМ-1»до Державної податкової інспекції у Приморському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень №0001792200, № 0001782200, № 0001541704, № 0000982270 від 01.08.2012 року -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі Одеської області Державної податкової служби №0001792200 від 01.08.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі Одеської області Державної податкової служби № 0001782200 від 01.08.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі Одеської області Державної податкової служби № 0001541704 від 01.08.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000982270 від 01.08.2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний17 грудня 2012 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко
.