ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
місто Київ
03 серпня 2011 року Справа №2а-8207/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявоюОСОБА_2
доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -приватного акціонерного товариства «Платінум Банк»,-
провизнання дій протиправними та акту недійсним, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ), в якій просить:
- визнати дії відповідача протиправними;
- скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1;
- визнати акт опису й арешту майна від 16 березня 2011 року серії «АА»№054825, складений працівниками ВДВС Шевченківського РУЮ, недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, наклавши арешт на всю квартиру, порушив норми Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 №606-XIV, оскільки не встановив, що ОСОБА_3 являється власником лише однієї четвертої частки вказаного нерухомого майна, а інша частина квартири належить позивачу.
ВДВС Шевченківського РУЮ стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що під час накладення арешту відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Зауважував на тому, що в матеріалах виконавчого провадження, копії якого надані на дослідження суду, наявні документи, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 особисто зазначалось, що відповідне нерухоме майно належить лише йому. Крім того, відповідна інформація підтверджена відповідними державними органами.
ОСОБА_3, залучений до участі у даній справі як третя особа (далі -ОСОБА_3, третя особа-1), у судові засідання не прибув, з письмовими поясненнями стосовно задоволення заявленого позову до суду не звертався.
Приватне акціонерне товариство «Платінум Банк», залучене до участі у даній справі як третя особа (далі -ПАТ «Платінум Банк», третя особа-2), стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на його правову безпідставність. У судовому засіданні представник третьої особи-2 просив врахувати, що боржник -ОСОБА_3 -особисто повідомив банк про належність вказаного нерухомого майна лише йому, що також в наступному на запит служби безпеки Банку було підтверджено відповідними довідками Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 03 серпня 2011 року о 08год. 49хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, судом встановлено наступне.
26 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі -приватний нотаріус ОСОБА_4) вчинено виконавчий напис (реєстраційний номер 697; далі -виконавчий напис №697), у якому запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, - що належить на праві власності боржнику ОСОБА_3.
Так, вказана квартира на підставі договору від 31 травня 2006 року №3.06050373 про іпотечний кредит передана в іпотеку ПАТ «Платинум Банк», який є правонаступником ВАТ «Платинум Банк».
За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, у виконавчому написів запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Платинум Банк»в наступному порядку: заборгованість по кредиту в сумі, еквівалентній 33776,07 доларів США; сума прострочених відсотків в сумі, еквівалентній 3837,92 доларів США; пеня 26169грн. 10коп., - що становить еквівалент 37613,99 доларів США, який згідно з курсом Національного банку України дорівнює 298109грн. 68коп. та 26169грн. 40коп. Також з метою відшкодування кредитору внесеної за вчинення виконавчого напису плати приватний нотаріус ОСОБА_4 пропонує стягнути з боржника 1700грн. 00коп.
23 липень 2010 року державним виконавцем Балим Максимом Глібовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №20619215, в якій зазначено, що за виконавчим написом №697, виданого 26 травня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 звернуто стягнення на нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_1, - яка належить на праві власності ОСОБА_3, і запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги ПАТ «Платинум Банк»у розмірі 325979грн. 08коп. Також пунктом 4 постанови накладено арешт на вказане нерухоме майно боржника.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регламентуються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (з урахуванням відповідних змін; далі -Закон України №606-ХІV), Законом України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року №202/98-ВР, Законом України «Про нотаріат»від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ (далі -Закон України №3425), Інструкцією про проведення виконавчий дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 199 року №74/5 .
Статтею 87 Закону України №3425 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи.
Так, стаття 89 Закону України №3425 визначає зміст та обов'язкові реквізити виконавчого напису, а статтею 3 Закону України №606-ХІV передбачено, що виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безпосередньому порядку на підставі виконавчих написів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Відповідно до вказаного переліку стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Статтею 5 Закону України №606-ХІV, зокрема, зазначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Твердження ОСОБА_2 про те, що 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 належать їй, не можуть бути підставою для задоволення вимог позивача, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази, які спростовують вказані обставини, а саме -довідки комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», в якій зазначено, що спірна квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3, що фактично підтверджує надану останнім інформацію під час укладання договору про іпотечний кредит.
Отже, наявний спір між позивачем та третьою особою-1 щодо встановлення права власності на відповідну частину нерухомого майна, який не може вирішуватись у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, порядок зняття з-під арешту майна передбачений статтею 60 Закону України №606-XIV, за якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частини 1 та 2).
Разом з тим, вирішення цивільних спорів, зокрема, з вимогами про визнання права власності не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому похідна від зазначеної вимога про зняття арешту з майна (за яким визнано право власності) у даній справі задоволенню не підлягає, оскільки зазначені положення Закону до спірних правовідносин не застосовуються.
Суд зауважує на тому, що частиною 3 статті 60 Закону України №606-ХІV передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Водночас, відсутні докази та обставини, які б свідчили про невідповідність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на нерухоме майно боржника.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог, тоді як відповідачем спростовано посилання останньої та надано докази на підтвердження обставин щодо правомірності видання спірної постанови про накладення арешту на відповідне нерухоме майно боржника.
Таким чином, враховуючи вимоги, зокрема, статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя(підпис)О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.