ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2012 року № 2а-8996/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»
до третя особа1. Київської регіональної митниці 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві Державна митна служба України
провизнання нечинним рішення Київської регіональної митниці від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2, стягнення надмірно сплаченої суми мита у розмірі 3 624,64 грн. та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 15 123,63 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинним рішення Київської регіональної митниці від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми мита у розмірі 3 624,64 грн., а також стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 15 123,63 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2012 було відкрито провадження в даній справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською регіональною митницею за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів замість основного методу (за ціною договору), який був заявлений позивачем, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки вважає, що надав митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20.12.2006 №1766. Крім того, позивач стверджує, що Київською регіональною митницею не вказано причини незастосування інших методів визначення митної вартості товару, які передують резервному, а в рішенні від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2, яким було скоригована митна вартість товару, відсутні обставини, що стали підставою для прийняття рішення, та джерела інформації, які використовувалися митним органом для визначення митної вартості товарів.
Відповідач-1 проти позову заперечив із посиланням на правомірність рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2.
Як зазначив відповідач, в результаті аналізу поданих до розгляду документів митним органом було виявлено, що заявлена позивачем митна вартість була заниженою.
Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої митної вартості товарів, подати додаткові документи. Оскільки декларант позивача -Усова І.В. не подала всі додаткові документи, з метою запобігання заниження митної вартості товарів і зменшення надходжень до Державного бюджету України, Київська регіональна митниця визначила митну вартість товару на підставі наявних у неї відомостей та прийняла спірне рішення про визначення митної вартості за шостим (резервним) методом.
Враховуючи викладене, відповідач-1 не вбачає підстав для скасування рішення про визначення митної вартості товарів, вважає його обґрунтованим та винесеним відповідно до норм законодавства, чинного на момент його винесення.
Відповідач-2 не подав суду письмові заперечення на позов та повідомив суд про неможливість надання інформації про зарахування коштів, сплачених позивачем при митному оформленні товарів, до Державного бюджету України.
Третя особа -Державна митна служба України проти позову заперечила з огляду на безпідставність позовних вимог.
В судове засідання 21.11.2012 представник відповідача-2 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений завчасно й належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку в судове засідання представника Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №2а-8996/12/2670 в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»(покупець) та компанією LIMITED»(продавець) (Китайська народна Республіка) було укладено контракт поставки товарів №NK2010/1 від 07.09.2012, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує електротехнічну продукцію, за ціною вказаною в інвойсах, які є невід'ємними частинами даного договору.
На підставі вищевказаного контракту позивачем 23.04.2012 було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар:
- світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінесцентними лампами, мають металевий корпус та пластиковий розсіювач ТИПУ B-FO: B-FO-0825 Св-к люм. SONATA-218 Econ -702 шт., B-FO-0906 Св-к люм. SONATA-236 Econ -972 шт. Всього: 1674 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: Китай. Вага нетто: 3359 кг (далі -товар №1);
- світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінесцентними лампами, мають пластиковий корпус та пластиковий розсіювач ТИПУ B-FW: B-FW-1389 PRIZMA-218PC/PS -300 шт., B-FW-1387 PRIZMA-118PC/PS -100 шт., B-FW-1388 PRIZMA-136PC/PS -200 шт. Всього: 600 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: Китай. Вага нетто: 968 кг (далі -товар №2);
- світильники загального призначення для освітлення відкритих громадських майданчиків або доріг, призначені для використання з газорозрядними лампами високого тиску, мають металевий корпус та скляний розсіювач: KORVET 70S IP65 B-DS-1067-1500 шт. Всього: 1500 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: Китай. Вага нетто: 5100 кг (далі -товар №3);
- електричні освітлювальні прилади прожектори заливального світла для зовнішнього освітлення мають металевий корпус та скляний розсіювач: ATLANTIS 150 білий B-FM-0968 -150 шт., ATLANTIS 150 чорний B-FM-0661 -350 шт. Всього: 500 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: Китай. Вага нетто: 2070 кг (далі -товар №4);
- запасні частини з металу до світильників: кліпси до PRIZMA D-LC-0499 -2000 шт., корпус до STRUM 150 -13 шт. Всього: 2013 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: Китай. Вага нетто: 28 кг (далі -товар №5).
23.04.2012 року декларантом позивача ПП «НЄВ»для митного оформлення товару було подано вантажно-митну декларацію № 100190000/2012/316570 від 23.04.2012 з визначенням вартості придбаного товару за ціною контракту. Разом з вантажно-митною декларацією була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 23.04.2012 100190000/2012/316570 (том ІІ, а.с. 53-55) та відповідні товаро-супровідні документи.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав Київській регіональній митниці документи, передбачені пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 № 1766. Перелік наданих документів наведений у графі 44 вантажно-митної декларації від 23.04.2012 № 100190000/2012/316570.
В графі 42 ВМД вказано сплачену суму за товар в розмірі 79 734,02 грн.
Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом, який встановлений статтею 266 Митного кодексу України, а саме:
а) митна вартість товару №1 становить 9984,60 доларів США (79734,02 грн.), що у перерахунку на 1 кг товару становить 2,98 доларів США (23,80 грн.);
б) митна вартість товару №2 становить 4898,00 доларів США (39113,96 грн.), що у перерахунку на 1 кг товару становить 5,06 доларів США (40,40 грн.);
в) митна вартість товару №3 становить 46530,00 доларів США (364387,49 грн.), що у перерахунку на 1 кг товару становить 8,95 доларів США (71,47 грн.)
г) митна вартість товару №4 становить 10500,00 доларів США (83849,85 грн.), що у перерахунку на 1 кг товару становить 5,07 доларів США (40,48 грн.)
ґ) митна вартість товару №5 становить 82,00 доларів США (654,83 грн.), що у перерахунку на 1 кг товару становить 2,93 доларів США (23,40 грн.).
Відповідачем у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару згідно з вимогами пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:
1) прайс-листи фірми-виробника товару;
2) копію вантажно-митної декларації країни-відправлення;
3) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару;
4)висновок про якісні та вартісні характеристики товару, виготовлений спеціалізованою експертною організацією;
5) відповідну бухгалтерську документацію.
Про необхідність подачі додаткових документів вказано на першому аркуші декларації митної вартості в графі «Для відміток митного органу»від 23.04.2012 № 100190000/2012/316570, а відповідно перелік даних документів зазначений на зворотному боці вищезазначеної декларації митної вартості.
Декларант позивача був ознайомлений із переліком додаткових документів, про що свідчить відповідний запис на декларації митної вартості від 23.04.2012 (том ІІ, а.с 53).
26 квітня 2012 року на вимогу митного органу позивач надав додаткові документи, про що вчинено запис на декларації наступного змісту: «Надані документи: копія прайс-листа виробника товару, копія перекладу прайс-листа виробника товару, копія видаткової накладної, копія рахунку-фактури, копія податкової накладної, копія експортного висновку Київської торгово-промислової палати №ЦК-29/1, копія вантажно-митної декларації №100190000/2011/137788, копія вантажно-митної декларації №100190000/2011/100174, копія вантажно-митної декларації №100190000/2012/307973, копія платіжного доручення в іноземній валюті №20794161. Підстава неподання експортної декларації викладена в листі від 26.04.2012 №82»із зазначенням особистого підпису, прізвища з ініціалами та дати.
Цього ж дня, 26.04.2012 відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №100190000/2012/312012/2 (том І, а.с. 19), яким було скориговано:
а) митну вартість товару №1 з 9984,60 доларів США до 14920,85 доларів США, тобто з 2,98 доларів США за 1 кг товару до 4,45 доларів США за 1 кг товару;
б) митну вартість товару №2 з 4898,00 доларів США до 6079,04 доларів США, тобто з 5,06 доларів США за 1 кг товару до 6,28 доларів США за 1 кг товару;
в) митна вартість товару №3 не коригувалася;
г) митну вартість товару №4 з 10500,00 доларів США до 13330,80 доларів США, тобто з 5,07 доларів США за 1 кг товару до 6,44 доларів США за 1 кг товару;
ґ) митну вартість товару №5 з 82,00 доларів США до 144,48 доларів США, тобто з 2,93 дол. США за 1 кг товару до 5,16 доларів США за 1 кг товару.
Позивачем у відповідності до вимог пункту 13 та пункту 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230, було подано заяву від 27.04.2012 про дозвіл на оформлення товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до Державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товарів (том І, а.с. 66-67).
Відповідач-1 27.04.2012 надав свою згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень статті 264 Митного кодексу України та Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 №230.
Для випуску товарів у вільний обіг позивач 28.04.2012 оформив вантажну митну декларацію №100190000/2012/317490, у якій вказав ціну товару виходячи з митної вартості товарів, визначеної митним органом (том І, а.с. 69-70).
Позивач не погоджується із вказаними діями відповідача-1 та рішенням про визначення митної вартості товару, посилаючись на ті обставини, що ним були вжиті всі можливі заходи для надання документів, визначених митним органом, отже, на переконання позивача, відповідачем неправомірно застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини виникли під час дії Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV, який втратив чинність 01.06.2012. Судом при вирішенні справи з урахуванням положень статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп застосовуються ті норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтею 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання, зокрема, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, а також шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлено обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товарно-супровідних документах.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Згідно із статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Відповідно до частини 1 статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів).
Керуючись частиною 1 та 2 статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом за наявності таких підстав:
- виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, в тому числі у разі підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій, проведеного із застосуванням групи критеріїв ризику «митна вартість товарів».
- прийняття митним органом рішення про випуск товарів у вільний обіг згідно із статтею 264 Митного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками подання позивачем вантажної митної декларації від 23.04.2012 № 100190000/2012/316570 Київською регіональною митницею для підтвердження заявленої митної вартості товарів витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»додаткові документи.
Так, відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, чинного на час виникнення спірних правовідносин, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
Згідно з пунктами 13 та 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 №602, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Згідно з пунктом 1.3. Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 13.12.2010 №1467, оцінка ризику за вантажно-митною декларацією за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками здійснюється шляхом перевірки електронної копії вантажно-митної декларації. Така перевірка здійснюється в автоматизованому режимі після прийняття вантажно-митної декларації до митного оформлення і внесення електронної копії вантажно-митної декларації до бази даних митного органу.
З матеріалів справи випливає, що у відповідача-1 виникли сумніви щодо достовірності відомостей, які містяться в вантажно-митній декларації від 23.04.2012 № 100190000/2012/316570, у зв'язку з підтвердженням наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій.
Зокрема, у поданих позивачем до митного оформлення товаросупровідних документах митним органом були виявлені такі невідповідності:
- наданий інвойс від 27.01.2012 №N-2011FLD1215 встановлює вартість товарів від 0,028 доларів США до 30,42 доларів США, при цьому в даному документі зазначено, що оплата має бути здійснена до 20.03.2012. Відповідач звертав увагу суду на те, що платіжне доручення в іноземній валюті №20794161 датується 19.04.2012,
- згідно з товарно-транспортною накладною CMR №006565 товар прямує з міста Гдиня (GDYNIA) Польща до міста Київ (Україна), при цьому інформація про шлях товару з Китаю (від продавця товарів) до Польщі відсутня.
Щодо встановлених відповідачем-1 під час перевірки товаросупровідних документів невідповідностей суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 264 Митного кодексу України та пункту 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.
На підставі проведено аналізу вказаних документів суд вважає за необхідне вказати на те, що встановлена в інвойсі від 27.01.2012 №N-2011FLD1215 (том І, а.с. 33) ціна товарів - від 0,028 доларів США до 30,42 доларів США- наведена стосовно окремих одиниць товару, в той час як у графі 35 ВМД для цілей митного оформлення відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (чинної на момент митного оформлення), ціна товару була розрахована за один кілограм товару. Ціна одиниці товару (світильника, електричного освітлювального приладу, тощо) може не відповідати ціні за один кілограм такого товару, однак це не вказує на необ'єктивність задекларованої митної вартості.
Щодо невідповідності фактичної дати оплати товару (19.04.2012р.) даті платежу, визначеній в інвойсі (до 20.03.2012), суд зазначає, що в пункті 5 зовнішньоекономічного контракту від 07.09.2010 №NK2010/1 зазначено, що розрахунки по цьому контракту здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах або іншим узгодженим сторонами способом. Суд звертає увагу на те, що зазначена в інвойсі від 27.01.2012 №N-2011FLD1215 умова про оплату товару до 20.03.2012, містить застереження: «якщо інше не узгоджено сторонами». Позивач повідомив суд про те, що він погодив з продавцем товару двоетапну оплату даного товару: 50% вартості -до 20.03.2012, решту 50% - до 20.09.2012, що відповідає положенням ст. 627 ЦК України щодо вільного визначення умов договору. Відповідачем не було зазначено, яким чином відповідний спосіб оплати товару вплинув на його вартість. Отже, суд не погоджується зі встановленою відповідачем неузгодженістю в даному випадку.
Посилання відповідача на відсутність інформації про вагу нетто одиниці товару в інвойсі від 27.01.2012 №N-2011FLD1215 як підставу для визнання його неналежним для підтвердження заявленої митної вартості товарів суд не бере до уваги з наступних підстав.
Так, в інвойсі від 27.01.2012 №N-2011FLD1215 вказано кількість одиниць та вартість за одну одиницю, в пакувальному листі до даного інвойсу (том І, а.с. 34) зазначена кількість одиниць та вага нетто. Оскільки відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати, крім інших документів, рахунок-фактуру (інвойс) та пакувальні листи, митний орган, на підставі аналізу цих двох документів, взмозі був встановити вартість одного кілограму ввезених товарів. Крім того, декларантом було заповнено графу 38 «Вага нетто (кг)»вантажно-митної декларації від 23.04.2012 № 100190000/2012/316570. Київська регіональна митниця визначила митну вартість 1 кг світильників, електричних освітлюваних приладів та запасних частин до світильників поділивши ціну товару у гривнях (42 графа ВМД) на курс валюти (23 графа ВМД) й отримана сума поділена на вагу нетто (38 графа ВМД). З урахуванням вищевказаного суд вважає, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, базуються на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці.
Також відповідач-1 вказав, що згідно з товарно-транспортною накладною CMR №006565 товар прямує з міста Гдиня (GDYNIA) Польща до міста Київ (Україна), при цьому інформація про шлях товару з Китаю (від продавця товарів) до Польщі відсутня.
Відповідно до частини 2 статті 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд звертає увагу на те, що згідно додаткової угоди від 01.11.2011 №4 до контракту поставки товарів від 07.09.2010 №NK2010/1 базисні умови постачання -СРТ Київ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.
Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року CPT (CARRIAGE PAID TO (… named place of destination) означає Перевезення оплачене до (...місце призначення зазначене), перевезення оплачене до…" означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення. Проаналізувавши вищенаведене суд звертає увагу на те, що товари, які ввезені на територію України позивачем, були поставлені за рахунок продавця -компанії LIMITED», а отже дані витрати були враховані продавцем товару при встановленні ціни продажу такого товару. Отже, товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»(покупцем товару) не понесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відтак, доводи відповідача про відсутність інформації стосовно прямування товару з Китаю до Польщі не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі витрати не могли вплинути на митну вартість товару.
За таких обставин суд не може прийняти до уваги доводи Митниці про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах.
З приводу додатково витребуваних відповідачем-1 документів суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
відповідна бухгалтерська документація;
ліцензійний чи авторський договір (контракт);
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
калькуляція фірми - виробника товару;
копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
сертифікат про походження товару;
відомості про якісні характеристики товару;
інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Органом митної служби витребувано від позивача документи в межах названого переліку, зокрема, прайс-листи фірми-виробника товару; копію вантажно-митної декларації країни-відправлення; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, виготовлений спеціалізованою експертною організацією; відповідну бухгалтерську документацію.
Позивач надав наступні документи: копію прайс-листа виробника товару, копію перекладу прайс-листа виробника товару, копію платіжного доручення в іноземній валюті від 19.04.2012 №20794161 (банківський платіжний документ), копію експортного висновку Київської торгово-промислової палати №ЦК-29/1, копію видаткової накладної, копію податкової накладної (бухгалтерська документація).
Крім того, позивачем, за власною ініціативою, були подані додатково копії вантажно-митних декларацій від 16.12.2011 №100190000/2011/137788, від 14.02.2011 №100130003/2011/100174, від 24.01.2012 №100190000/2012/307973.
Відповідачем не були прийняті як такі, що підтверджують заявлену митну вартість, подані позивачем наступні документи: прайс-лист на умовах CPT-Kiev станом на 23.01.2012, вищезазначені вантажні митні декларації, висновок Київської торгово-промислової палати №ЦК-29/1 від 25.04.2012 та платіжне доручення в іноземній валюті від 19.04.2012 №20794161.
Суд погоджується з позицією відповідача, що вантажно-митні декларації від 16.12.2011 №100190000/2011/137788 та від 14.02.2011 №100130003/2011/100174 є неналежним підтвердженням заявленої митної вартості товарів, оскільки не є такими, що максимально наближені в часі до митного оформлення, оскільки митним органом використовується інформація щодо митного оформлення товарів у період, що не перевищує 90 днів до митного оформлення оцінюваних товарів.
В свою чергу судом було встановлено, що вантажно-митна декларація від 24.01.2012 №100190000/2012/307973 є належним підтвердженням заявленої митної вартості товару №2, оскільки в ній задекларовано подібний (аналогічний товар) у розумінні статті 269 Митного кодексу України.
Щодо посилання відповідача на неприйняття прайс-листа на умовах CPT-Kiev станом на 23.01.2012 як такого, що підтверджує заявлену митну вартість товару, у зв'язку з відсутністю одиниць виміру суд вважає за необхідне зазначити наступне. По-перше, законодавчі вимоги до оформлення прайс-листів відсутні, отже, суд виходить з того, що даний документ повинен містити той обсяг інформації, який обумовлюється функцією даного документу. Проаналізувавши наявний в матеріалах справи прайс-листа на умовах CPT-Kiev станом на 23.01.2012 та його переклад (том І, а.с. 31-32) судом було встановлено, що він містить всю необхідну інформацію (опис товару, артикул та ціна за одиницю (штуку) товару).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Відповідно до пункту 3 глави 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 №602, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень, крім іншого, використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Отже, законодавцем було встановлено рівнозначність даних джерел інформації.
Експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 25.04.2012 №ЦК-29/1 встановлює контрактну (ринкову) вартість світильників, прожекторів та запасних частин до світильників, які ввозяться з Китаю, таким чином підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару. Суд вважає за необхідне зазначити, що даний висновок встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, як зазначено відповідачем. Тому, даний документ є належним джерелом інформації.
Стосовно доводів про неподання декларантом копії вантажно-митної декларації країни-відправлення суд звертає увагу на те, що позивач не відмовлявся від подання такої декларації, а зазначив про неможливість її надання із зазначенням причин.
Відповідно до підпункту 3.16 розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973, до якої Україна приєдналася 05.10.2006, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.
Позивач вжив усіх залежних від нього заходів для подання митному органу копії вантажно-митної декларації шляхом витребування її у нерезидента -ECTRUM LIMITED»(Китайська Народна Республіка). Дана обставина підтверджується копією листа позивача від 24.04.2012 №76/3 та його належним чином засвідченим перекладом (том І, а.с. 137-138) та копією листа компанії RUM LIMITED»від 25.04.2012 №24-04/2 та його належним чином засвідченим перекладом. Виробник ввезених товарів у вищезазначених листах зазначив про те, що вимога про надання експортної митної декларації не відповідає міжнародним комерційним стандартам і суперечить розділу 3 Загального додатку Кіотської конвенції (Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур). У відповідності до міжнародних стандартів, інвойси, а не експортна декларація, мають бути надані для перевірки і підтвердження митної вартості імпортерами.
Суд враховує лист Європейської комісії до Держмитслужби України щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008 в якому вказується, що вимога надати експортну декларацію при імпорті є несумісною з міжнародними комерційними стандартами та сучасною митною практикою. Експортна декларація не є власністю імпортера, а належить експортерові та митним органам країни експорту. На цьому фоні, вимоги копій експортних декларацій може здатися торговим бар'єром.
Враховуючи відмову виробника товарів -компанію LIMITED»надати експортну вантажно-митну декларацію та сумніви відповідача-1 у заявленій позивачем митній вартості товару, Київська регіональна митниця на підставі підпункту 2 пункту 4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339 повинна була надіслати запит до митних органів Китайської Народної Республіки з метою отримання відповідного копії вантажно-митної декларації країни відправлення.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом шляхом надсилання запитів до митних органів іноземних держав, державних органів, установ та організацій для перевірки дотримання вимог статті 267 Митного кодексу України (Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Крім того, суд враховує те, що позивачем було запропоновано відшкодувати вартість понесених витрат митним органом на отримання копії вантажно-митної декларації країни відправлення, однак відповідних дій Митницею вчинено не було.
Крім того, суд наголошує на тому, що відсутність вантажно-митної декларації продавця товару не вказує на неможливість встановлення фактичної ціни товару. Ціна товару визначена в інвойсі як невід'ємній частині зовнішньо - економічного контракту, який був наданий позивачем відповідачу при подачі документів до митного оформлення.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів мав можливість визначити митну вартість товару за ціною договору.
Крім того, відповідач-1 не надав суду доказів послідовного застосування методів визначення митної вартості, що передують методу, обраному митним органом, а також доказів проведення процедури консультацій з декларантом щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»та від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.01.2011 по справі №21-56а10, від 07.02.2011 по справі №21-76а10, від 14.11.2011 по справі №21-2113а11, від 06.02.2012 по справі №21-418а11, від 29.05.2012 по справі №21-91а12, від 11.09.2012 по справі №21-262а12.
Так, відповідно до Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 року № 506 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) при застосуванні шостого резервного методу посадова особа відповідача повинна зазначити в оскаржуваному рішенні докладну інформацію, на підставі якої ухвалено це рішення, джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити (посилання на відповідні вантажні митні декларації чи декларації митної вартості тощо).
Наказом ДМСУ № 1242 від 19.10.2010 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»було зобов'язано митні органи забезпечити дотримання вимог Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.05.2009 № 506, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за № 534/16550, в частині заповнення графи 33 рішення про визначення митної вартості товарів (далі - Рішення) шляхом:
1.1. Чіткого зазначення причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції):
наявність висновку, що визначена декларантом митна вартість товару нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару; неподання декларантом додаткових документів або відмова від їх подання з урахуванням Методичних рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження;
наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості тощо.
1.2. Зазначення послідовності застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
1.3. Проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України (далі - Кодекс). Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
1.4. Зазначення докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів і прийнятті Рішення із застосуванням резервного методу (стаття 273 Кодексу).
В той же час, з тексту рішення про визначення митної вартості від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2 (а.с. 33) вбачається, що в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»не зазначені обставини, що стали підставою для прийняття Рішення, та джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити, як того вимагає Порядок заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затверджений наказом ДМСУ N 506 від 29.05.2009 року.
Безпосередньо у прийнятому відповідачем-1 Рішенні посилання на реквізити інформації, прийнятої за підставу для визначення рівня митної вартості відсутня. За таких обставин Рішення не може вважатися обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.04.2012 подав Київській регіональній митниці лист №89 та №90 з проханням у відповідності до статті 264 Митного кодексу України надати письмове пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів та зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначення митної вартості товарів і прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів із застосуванням резервного методу від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2. Відповідач-1, листом від 04.05.2012 №14/4-11/16150, надав відповідь позивачу і зазначив, що подання додаткових документів в неповному обсязі стало підставою для прийняття рішення про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною угоди. Без будь-якого обґрунтування в даному листі зазначено про застосування одразу резервного методу визначення митної вартості товару (том І, а.с. 79).
Крім того, у прийнятому Рішенні (у графі 33) не обґрунтовано неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів та відсутня інформація про проведення консультацій з позивачем з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, що є грубим порушенням порядку визначення митним органом митної вартості товарів.
Суд не бере до уваги посилання відповідача-1 на те, що графа 33 рішення про визначення митної вартості товарів від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2 не заповнена у зв'язку з тим, що відбувся технічний збій при роздрукуванні даного рішення, оскільки подане відповідачем-1 рішення про визначення митної вартості товарів від 26.04.2012 №100190000/2012/312012/2 із заповненою графою 33 є фотографією, зробленою з комп'ютера (принт-скрин), у верхньому лівому кутку якої зазначено, що дане рішення редаговане, а у нижньому правому кутку зазначена дата редагування -16.11.2012. Відтак, наданий відповідачем документ не може бути взятий судом до уваги як належний та достовірний доказ у справі.
У запереченнях проти позову відповідач-1 вказав на неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Зокрема, за твердженням відповідача, метод 3 не був застосований з огляду на те, що в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України за період 90 днів, що передували митному оформленню, не було митних оформлень подібних (аналогічних) товарів за визначеними Митним кодексом України характеристиками (якість, країна, виробник).
Водночас стає незрозумілим, з якими товарами було здійснено порівняння митної вартості товарів позивача, якщо в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України не було митних оформлень ні ідентичних, ні подібних товарів за визначеними Митним кодексом України характеристиками.
З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що відповідачем-1 було порушено вимоги закону про послідовне застосування методів визначення митної вартості товару.
Судом встановлено, що позивачем для митного оформлення надані всі необхідні документи, передбачені п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідача-1 не було об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Також суд наголошує на пропуску Державною митною службою України строку розгляду скарги позивача на спірне рішення, що має наслідком задоволення такої скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2012 року ТОВ «Нікея-ЛТД»у порядку адміністративного оскарження оскаржило до контролюючого органу вищого рівня -Державної митної служби України (третя особа), рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товарів від 26.04.2012 року №100190000/2012/312012/2, подавши скаргу № 100 (том І, а.с. 13-18). Скарга № 100 від 07.05.2012 року була відправлена позивачем 07.05.2012 року поштою цінним листом з описом вкладення, що підтверджується копією квитанції та опису вкладення у цінний лист № 0100191186626 (том І, а.с. 61, 62). Відповідач отримав цю скаргу 11.05.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том І, а.с. 63).
Відповідно до п.9.1. ст. 9 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податок на додану вартість та мито є загальнодержавними податками та зборами.
Відповідно до пп.41.1.2. п.41.1. ст.41 ПК України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Відповідно до п.55.1. ст.55 ПК України будь-яке рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Відтак рішення митного органу про визначення митної вартості товарів може бути скасоване у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства.
Відповідно до п.56.1. ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абз.2 п.56.9. ст.56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Таким чином, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення пп.41.1.2. п.41.1. ст.41 та п.56.1. і п.56.9. ст.56 ПК України, оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин митне законодавство не передбачало інший, ніж передбачено ст.56 ПК України порядок оскарження рішень митних органів про визначення митної вартості товарів.
Пропуск 20-денного строку для прийняття вмотивованого рішення за скаргою платника податків на рішення про визначення митної вартості товарів є безумовною підставою визнання скарги задоволеною. Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, адже не застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин між сторонами, а саме Податковий кодекс України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на скаргу позивача №100 від 07.05.2012 року була надана Державною митною службою України (третьою особою) листом за вих. №15/2-152-1/1067 від 13.06.2012 р., тобто після спливу 32 днів після отримання скарги позивача (том І, а.с. 64-65).
Отже, пропуск 20-денного строку для прийняття вмотивованого рішення за скаргою платника податків на рішення про визначення митної вартості товарів є підставою визнання скарги позивача №100 від 07.05.2012 року задоволеною.
Не заслуговують на увагу доводи третьої особи - Державної митної служби України щодо того, що ст.56 ПК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Стаття 264 МК України 2002 року та п. 17, 18 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, закріплюють право оскаржити рішення про визначення митної вартості товарів в адміністративному чи судовому порядку.
Пункт 40.1 ст.40 ПК України закріплює норму, згідно з якою, якщо законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила, визначені в законі з питань митної справи.
Жодного спеціального порядку оскарження рішення про визначення митної вартості товарів чинним на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами законом з питань митної справи передбачено не було.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Державна митна служба не є відповідачем у даній адміністративній справі, її дії не є предметом розгляду в даній справі, а тому пропуск Державною митною службою України строку для надання відповіді на скаргу позивача не розглядається судом як підстава визнання нечинним рішення Київської регіональної митниці.
В свою чергу, Київською регіональною митницею не доведено правомірність прийнятого рішення №100190000/2012/312012/2 від 26.04.2012 року щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування зазначеного рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікеа-ЛТД»суми надмірно сплачених коштів у загальному розмірі 18 748,27 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України від 13.03.2012, чинного на час вирішення справи, повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.
Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України від 13.03.2012 якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Відповідно до підпункту 5 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення»Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
У відповідності до пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: - заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; - оригінал виконавчого документа; - судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Згідно з пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Оскільки судом визнане протиправним рішення про визначення митної вартості, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених мита у розмірі 3 624,64 грн. та сума надмірно сплачено податку на додану вартість у розмірі 15 123,63 грн.
Факт сплати податку на додану вартість та мита за вантажно-митною декларацією від 19.03.2012 №10020000/2012/484916 підтверджується відміткою «Сплачено»на вантажній митній декларації (том І, а.с.69). Відповідачем-1 сам факт сплати позивачем вказаних сум до бюджету та їх розмір в судовому засіданні не заперечувався.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в разі визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів і не стягнення коштів з бюджету, що зараховані в бюджет після митного оформлення товарів, не досягаються завдання адміністративного судочинства і адміністративне судочинство не виконує свою основну функцію -відновлення становища, яке існувало до порушення права.
Крім того, і практика Вищого адміністративного суду України свідчить про необхідність стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів як спосіб відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товарів (зокрема, ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 по справі № К-33656/09, К-36063/09).
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми мита у розмірі 3 624,64 та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 15 123,63 грн. на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Нікеа-ЛТД».
Згідно з пунктами 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/201, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/201, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює, окрім іншого, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Державне казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та фактичні обставини, враховуючи приписи Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, та беручи до уваги, що відповідачами у даній категорії справ виступають митні органи та органи державного казначейства, які безпосередньо здійснюють повернення коштів з бюджетного рахунку, суд приходить до висновку, що надміру сплачені позивачем мито та податок на додану вартість підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві, через яке спірні суми були зараховані до Державного бюджету України.
Суд звертає увагу на ту обставину, що Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226, на який посилається у своїх запереченнях відповідач-1, згідно з абзацом 2 пункту 2 цього Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.
Отже, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню.
Крім визначеного, у відповідності до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 219 грн. 67 коп.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про визнання митної вартості товару від 26 квітня 2012 року №100190000/2012/312012/2.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікеа-ЛТД»надмірно сплачену суму мита у розмірі 3 624,64 гривень (три тисячі шістсот двадцять чотири грн. 64 коп.) та суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 15 123,63 грн. (п'ятнадцять тисяч сто двадцять три грн. 63 коп.)
4. Судові витрати в сумі 219 грн. 67 коп. стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікеа-ЛТД»з Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської регіональної митниці.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.