Категорія №8.1.3
Іменем України
11 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8895/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мирончук Н.В.
при секретарі - Стройній О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Королько Л.О., довір. від 12.03.2012р.,
відповідача: Щавинська Л.М., довір. від 30.12.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за позовом Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України до Державного підприємства «Луганськвугілля» про накладення арешту на кошти Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» на всіх рахунках у банках платника податку,-
13 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України до Державного підприємства «Луганськвугілля» про накладення арешту на кошти Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» на всіх рахунках у банках платника податку.
У позові зазначено, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань у ДП «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» станом на 01.11.2012 року утворився узгоджений податковий борг перед бюджетом з земельного податку на загальну суму 70047,81грн., який складається з:
4304,56грн. - залишок суми податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі № 2а-1194/11/1270;
39927,01грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року по справі № 2а/1270/1406/2012;
17229,82грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року по справі № 2а/1270/6063/2012;
2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за липень 2012р.) Термін сплати - 30.08.2012р.;
2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за серпень 2012р.) Термін сплати - 30.09.2012р.;
2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за вересень 2012р.) Термін сплати - 30.10.2012р.
Позивач вказує, що у зв'язку із несплатою у встановлені строки податкових зобов'язань, Державною податковою інспекцією в Лутугинському районі Луганської області ДПС, було проведено обстеження території відповідача, з метою виявлення активів, можливих для реєстрації в податкову заставу, яким було встановлено, що майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, відсутнє, оскільки усе майно, у 2011 році описане СДПІ з ВПП у м. Луганськ та Артемівською ДПІ у м. Луганськ. Зазначене підтверджується листом № 1/10б-1690 Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» від 18.10.2012р.
Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості добровільно не сплачена, позивач просив, на підставі викладеного, накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, суду надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти задоволення позову, просив в задоволенні позову відмовити за таких підстав:
Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» знаходиться у скрутному фінансовому стані. Проте, незважаючи на це намагається сплачувати свої борги. Так, за постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі № 2а-1194/11/1270, на яку посилається позивач, було стягнуто з ДП «Луганськвугілля» 23405,93грн., на теперішній час борг частково сплачено, залишок суми податкового боргу, згідно цієї постанови на час розгляду справи - 4304,56грн.
Крім того, відповідно до статті 94 Податкового кодексу України, арешт коштів платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Обставини, передбачені цією статтею 94 Податкового кодексу України, за яких можливе накладення арешту на кошти платника податків, у даному випадку, відсутні.
Також відповідач зазначив, що балансова вартість основних коштів Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» перевищує суму боргу, зазначеного позивачем у позовній заяві, а відтак, в даному випадку, накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, виключається.(а.с.79).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство «Луганськвугілля», згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради за №13821070043000520 від 09.04.2003 р. (арк. справи 4).
Державне підприємство «Луганськвугілля», згідно Статуту, засноване на державній власності. (арк. справи 5-6).
Згідно Довідки з ЄДРПОУ, правовий статус Державного підприємства «Луганськвугілля» - юридична особа, ідентифікаційний код - 32473323. (арк. справи 7).
Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, підприємство перебуває на обліку платником податків у ДПІ як платник окремих податків. (а. с. 8).
Згідно Довідки з ЄДРПОУ, правовий статус відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» - без права юридичної особи, ідентифікаційний код - 26410557. (арк. справи 10).
Судом встановлено, що у відповідача, на час розгляду справи, утворився податковий борг на загальну суму 70047 грн. 81 коп., який складається з слідуючого:
-4304,56грн. - залишок суми податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі № 2а-1194/11/1270; (арк. справи 11-12).
-39927,01грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року по справі № 2а/1270/1406/2012; (арк. справи 13-15).
-17229,82грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року по справі № 2а/1270/6063/2012; (арк. справи 16-17).
-2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за липень 2012р.) Термін сплати - 30.08.2012р.; (арк. справи 18-19).
-2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за серпень 2012р.) Термін сплати - 30.09.2012р.; (арк. справи 18-19).
-2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за вересень 2012р.) Термін сплати - 30.10.2012р. (арк. справи 18-19).
Позивачем в адміністративному позові зазначено, що у зв'язку із несплатою у встановлені строки податкових зобов'язань, Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України були здійснені заходи щодо встановлення наявності майна Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» з метою погашення податкового боргу: було проведено обстеження території відповідача, з метою виявлення активів, можливих для реєстрації в податкову заставу, яким було встановлено, що майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, відсутнє.
Судом не може бути прийнято до уваги зазначене позивачем, оскільки на підтвердження вказаного, ним до суду не надано акту проведення обстеження території відповідача.
Зазначене, вказує позивач, підтверджується листом № 1/10б-1690 Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» від 18.10.2012р.
Згідно листа № 1/10б-1690 Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» від 18.10.2012р., майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, відсутнє, оскільки усе майно підприємства, у 2011 році описано СДПІ з ВПП у м. Луганськ та Артемівською ДПІ у м. Луганськ. (арк. справи 20).
Посилання позивача на лист відповідача, не підтверджує проведення обстеження території відповідача.
Отже, акт проведення обстеження території відповідача, позивачем не складався.
Згідно наданої до суду позивачем інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації", за власником, код якого ЄДРПОУ- 26410557, рахується на праві власності майно - житловий будинок.(а.с.78).
Відносно іншого нерухомого майна Державного підприємства «Луганськвугілля», не надано до суду даних "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації", хоча розгляд справи було відкладено та позивачу надавався час для надання суду зазначеної довідки. (а.с.24).
Не надано до суду позивачем даних відділу держкомзему відносно того, чи зареєстровані за відповідачем земельні ділянки, не надано до суду довідки з УДАІ УМВС України в Луганської області щодо відсутності зареєстрованого транспортного засобу за відповідачем-Державним підприємством «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», хоча розгляд справи було відкладено та позивачу надавався час для надання суду зазначених довідок. (а.с.24).
Згідно ч.4 ст.71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні
у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 6 ст.71 КАС України зазначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Із системного аналізу п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України можна зробити висновок, що накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, можливе тільки у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Тобто, обов'язковою умовою для такого звернення є наявність балансової вартості меншої за суми податкового боргу.
Судом встановлено, що балансова вартість основних засобів відповідача, станом на 01.11.2012 року значно більша суми податкового боргу, що підтверджується балансом на 01.11.2012 року та бухгалтерською довідкою відповідача (аркуші справи 80-81).
За таких обставин, балансова вартість основних коштів відповідача перевищує суму боргу зазначеного позивачем у позовній заяві, а відтак, в даному випадку, накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, виключається.
Крім того, позивачем не надано доказів, що наявне у відповідача майно не може бути використане у якості джерела погашення заборгованості.
Згідно довідки, підприємством періодично сплачується податкова заборгованість з земельного податку, що на думку суду є достатньою умовою необхідною для виконання перелічених рішень суду та не потребує додаткового арешту коштів позивача (аркуш справи 36).
Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.
Поняття, підстави та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків визначені статтею 94 Податкового кодексу .
Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано лише, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Перераховані вище обставини для застосування арешту майна відповідача, позивачем суду не доведено.
Згідно із п.94.4 ст.94 цього Кодексу арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, згідно підпункту 94.6.2. пункту 94.6. цієї статті здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Права органів державної податкової служби закріплені статтею 20 Податкового кодексу.
Згідно пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Як слідує з наведеної норми, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.
Наявність у відповідача - платника податків податкового боргу, позивачем доведена, але ним не доведено відсутність у відповідача майна для погашення зазначеного боргу.
Відповідно до п. 1.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398 (далі - Порядок), цей Порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно п.7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Відповідно до п.7.3 цього Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку,
передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.
Позивачем не зазначено в позові та не надано суду завіреної належним чином копії рішення про накладення арешту на майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», оскільки у ОДПС виникає право на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття такого рішення.
Відповідно до п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, необхідною умовою для набуття права звернення до суду із адміністративним позовом про накладення арешту коштів на рахунку платника податків є прийняття керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Як встановлено судом, докази прийняття рішення про застосування адміністративного арешту керівником Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області або його заступником відсутні, представник податкового органу підтвердив, що дане рішення у Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області прийнято не було.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Стосовно посилання представника позивача на норми п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України, суд зазначає, що норми даної статті визначають загальні права органів податкової служби.
Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.
В даному випадку слід керуватися спеціальними нормами, якими по відношенню до наведеної статті є ст. 94 Податкового кодексу України та Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, які є обов'язковими для виконання органами державної податкової служби.
З огляду на наведене, суд зазначає, що реалізація права податкового органу на подання позову про арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, можливе лише після прийняття в установленому порядку керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку.
Таким чином, позивачем не дотримано встановленого законом порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених вище обставин.
Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується майно на яке може бути звернено стягнення податкової заборгованості, балансова вартість основних коштів відповідача більша суми податкового боргу вказаного у позовній заяві, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено суду необхідність застосування арешту коштів на рахунках відповідача, що знаходяться в банку платника податків, як виняткового способу забезпечення виконання останнім податкових зобов'язань, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.
Таку ж правову позицію висловлено Донецьким апеляційним адміністративним судом по справі №2а/0570/22511/2011 від 20.01.2012р., №2а/0570/7757/2012 від 25.10.2012р., по справі №2а/1270/3096/2012 від 20.07.2012р., по справі №2а/1270/6345/2012 від 12.10.2012р., яким апеляційні скарги ДПІ про скасування постанов окружних адміністративних судів про відмову в задоволенні позову про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, залишено без задоволення, а постанови окружних адміністративних судів - без змін.
Така ж правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 жовтня 2012 року по справі К/9991/55213/12, 06 вересня 2011 р. по справі К/9991/37202/11 про накладення арешту, якими касаційні скарги ДПІ -залишено без задоволення та зазначено, що висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України до Державного підприємства «Луганськвугілля» про накладення арешту на кошти Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» на всіх рахунках у банках платника податку, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2012 року.
Суддя Н.В. Мирончук