ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 грудня 2012 р. № 2а-8029/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
при секретарі судового засідання Куч Ю.М.,
з участю представників: позивача Марченко Р.В., відповідача Бойко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про визнання протиправними та скасування приписів про усунення порушення вимог земельного законодавства,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»звернулося до суду з позовом з вимогою, визнати протиправними та скасувати приписи Державної інспекції сільського господарства у Львівській області № 301 від 24.07.2012 року та № 401 від 23.08.2012 року, якими позивачами зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства України та оформити з Львівською міською радою договір оренди земельної ділянки, площею 13,5042 га, розташованої по вул. Зелена, 301 в м. Львові. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку із відсутністю нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої ТзОВ «Львівська ізоляційна компанія»згідно ухвали Львівської міської ради № 167 від 27.01.2011 року, товариство позбавлено можливості укласти відповідний договір оренди з Львівською міською радою. Відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки пояснює неправильним застосуванням Управлінням Держкомзему у м. Львів локальних коефіцієнтів впливу, в наслідок чого вартість переданої в оренду ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»земельної ділянки зросла орієнтовно на 25 %, що призвело до зростання орендної плати за земельну ділянку. Не погоджуючись із нормативною грошовою оцінкою, товариство оскаржило її до суду у ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року по справі № 2а-9056/11/1370 призначено судову будівельно-технічну експертизу для вирішення питання про визначення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та матеріали справи скеровано до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На адресу Державної інспекції сільського господарства в Львівській області направлялись пояснення щодо причин, через яких договір оренди земельної ділянки не укладається, однак, дані пояснення відповідачем до уваги прийняті не були. Вважає приписи Державної інспекції сільського господарства в Львівській області № 301 від 24.07.2012 року та № 401 від 23.08.2012 року протиправними і такими що підлягають скасуванню.
Представник позивача Марченко Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Бойко О.В. позову не визнала з підстав, викладених у письмовому заперечені, суть яких полягає в наступному. На виконання листа юридичного управління Львівської міської ради від 21.06.2012 року №1104/вих.-1289 24.07.2012 року Держсільгоспінспекцією проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301. В результаті проведення перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 13,5042 га використовується ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»для обслуговування існуючих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на підставі ухвали Львівської міської ради від 27.01.2011 року №167. Згідно п. 3 зазначеної ухвали, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»зобов'язано в місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію. ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»у вказаний строк договір оренди не оформило, чим порушило ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. 24.07.2012 року державним інспектором Держсільгоспінспекції складено Акт перевірки дотримання ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»вимог земельного законодавства та видано припис від 24.07.2012 року № 301 щодо усунення в 30-ти денний термін виявлених в ході перевірки порушень земельного законодавства. 23.08.2012 року проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301, в результаті якої встановлено не виконання ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»припису від 24.07.2012 року № 301, про що складено акт перевірки від 23.08.2012 року, видано припис щодо усунення порушення земельного законодавства від 23.08.2012 року № 461, складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.08.2012 року №000293 та винесено постанову від 27.08.2012 року №3- КМ про накладення на директора товариства адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень. Вважає приписи Державної інспекції сільського господарства в Львівській області № 301 від 24.07.2012 року та № 401 від 23.08.2012 року правомірними. Додатково пояснила, що приписи Держсільгоспінспекці у Львівській області не є рішенням чи правовим актом індивідуальної дії, прийнятим суб'єктом владних повноважень, тому не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель із спрямуванням на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля встановлені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19.06.2003 року № 962-IV (далі -Закон № 962-IV).
Статтею 2 Закону № 962-IV визначено основні завдання державного контролю за використанням та охороною земель, відповідно до якої такими є:
забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;
забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;
запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;
забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.
Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до частини 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України, від 13.04.2011 року № 459/2011 (далі -Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України).
Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.
Постановою Кабінету міністрів України від 12.12.2011 року № 1300 утворено відповідні територіальні органи Державної інспекції сільського господарства України згідно встановленого переліку, в тому числі і Державну інспекцію сільського господарства України у Львівській області, основним завданням якої є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України у межах Львівської області.
Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Статтею 9 Закону № 962-IV визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, в тому числі, шляхом проведення перевірок та розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.
Згідно статті 10 Закону № 962-IV та частини 5 Положення Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема: складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.
Судом встановлено, що 24.07.2012 року Держсільгоспінспекцією України у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301.
Підставою проведення перевірки став лист юридичного управління Львівської міської ради від 21.06.2012 року №1104/вих.-1289 24.07.2012 року.
Результати перевірки оформлені актом від 24.07.2012 року та видано припис № 301 від 24.07.2012 року, яким зобов'язано ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»в 30-ти денний термін усунути виявлені порушення.
Як вбачається з акту та припису, посадовою особою відповідача в ході перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 13,5042 га використовується ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»для обслуговування існуючих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на підставі ухвали Львівської міської ради від 27.01.2011 року №167, однак документи, що дають право на користування земельною ділянкою, не оформлено, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Виникнення права на земельну ділянку визначено статтею 125 Земельного кодексу України, згідно якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.
В той же час, у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно частини другої цієї ж статті, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Положення статті 120 Земельного кодексу України кореспондуються з нормами частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, згідно котрої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»на підставі договорів купівлі-продажу, укладених протягом 2002 - 2011 років, є власником значної кількості виробничих приміщень та будівель, розташованих за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301.
Виходячи із положень статті 120 Земельного кодексу України, з моменту придбання виробничих приміщень та будівель до товариства перейшло і право на користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Ухвалою Львівської міської ради від 27 січня 2011 року № 167 ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»земельну ділянку площею 13,5042 га на вул. Зелена, 301 у м.Львові передано в оренду терміном на 10 років для обслуговування існуючих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання -землі промисловості.
Згідно пункту 3 зазначеної ухвали, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»зобов'язано в місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію, а також укласти договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.
Суд зазначає, що частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-XIV (далі -Закон № 161-XIV) визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Порядок підготовки документів та процедура надання земельних ділянок в оренду юридичним та фізичним особам у м. Львові регламентована ухвалою Львівської міської ради № 899 від 07.06.2007 року (діяла до 26.07.2012 року) «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові»та ухвалою № 1675 від 26.07.2012 року «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові», а також рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради № 650 від 01.08.2003 року «Про розмір плати за сервітутне землекористування, відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Львові»та № 812 від 09.09.2011 року «Про Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту».
Положеннями вказаних актів Львівської міської ради передбачено (пункт 13.8 ухвали № 1675 від 26.07.2012 року та пункт № 650 від 01.08.2003 року), що з часу прийняття ухвали про надання в оренду земельної ділянки і до часу підписання договору оренди землі орендар сплачує за окремим договором (угодою) Львівській міській раді втрати від недоотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У відповідності до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Як було встановлено судом, ухвалою Львівської міської ради від 27 січня 2011 року № 167 «Про користування ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»земельною ділянкою на вул. Зелена, 301»позивача зобов'язано укласти з Львівською міською радою договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою, на виконання чого Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин листом від 12.07.2011 року № 2403 вих. 514 направило для підписання на адресу товариства примірники договору оренди землі та договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування.
Таким чином, зазначеними вище ухвалами Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування територіальної громади м. Львова встановлена можливість фактичного використання особою земельної ділянки на період від часу прийняття ухвали міської ради про передачу земельної ділянки в оренду і до моменту оформлення такою особою договору оренди землі.
Тому твердження відповідача про самовільне заняття позивачем земельної ділянки та відсутність правових підстав для її використання є безпідставними та суперечать чинному законодавству.
На виконання вимог ухвали Львівської міської ради № 167 від 27.01.2011 року та з метою визначення розміру орендної плати за передану в оренду земельну ділянку, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»звернулось до управління Держкомзему у місті Львів для одержання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Управління Держкомзему у місті Львів надало витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 40/01-15/1789 від 25.02.2011 року, з якої вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 96 158 006, 52 гривень.
Не погоджуючись із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, при проведенні якої, на думку позивача, Управлінням Держкомзему у м. Львів були неправильно застосовані локальні коефіцієнти впливу на місцезнаходження земельної ділянки, що призвело до завищення вартості земельної ділянки, переданої в оренду ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»та зростання орендної плати за неї, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» оскаржило до суду витяг Управління Держкомзему у місті Львів № 40/01-15/1789 від 25.02.2011 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301 площею 13,5042 га.
На час проведення Держсільгоспінспекцією України у Львівській області позапланової перевірки дотримання ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки, розташованої по вул. Зелена, 301 у м.Львів, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду з 12.08.2011 року перебувала справа за №2а-9056/11/2011, у якій ухвалою суду від 29.09.2011 року була призначена будівельно-технічна експертиза на предмет правильності застосування Управлінням Держкомзему у м. Львів при проведенні розрахунку нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки локальних коефіцієнтів впливу на місцезнаходження земельної ділянки та яка її дійсна нормативна грошова оцінка.
Суд звертає увагу та те, що частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про оцінку земель»від 11.12.2003 року № 1378-IV (далі -Закон № 1378-IV) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Статтею 13 цього ж Закону передбачено, що у разі визначення розміру земельного податку та розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим.
Згідно статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону № 161-XIV, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV, - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
При цьому, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Аналіз викладених вище правових норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі»свідчить, що обов'язковою передумовою укладення договору оренди землі, пов'язаної із встановленням розміру орендної плати, є визначення вартості земельної ділянки шляхом проведення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.
Тобто, відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки унеможливлює укладення договору оренди землі.
Судом встановлено, що договір оренди землі з Львівською міською радою ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»не був укладений по причині оскарження позивачем в судовому порядку дій Управління Держкомзему у місті Львів при проведенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 13,5042 га, розташованої по вул. Зелена, 301 у м. Львів та витягу № 40/01-15/1789 від 25.02.2011 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки, які впливають на визначення розміру орендної плати за цю земельну ділянку.
Призначена судом 29.09.2011 року судова будівельно-технічна експертиза, результати якої впливають на вирішення справи за №2а-9056/11/2011 судом, була проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз лише 19.11.2012 року, що підтверджується висновком №4589.
Тривалість проведення експертизи і розгляду справи судом не залежала від волі позивача, тому суд не вбачає ні умислу, ні вини ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»у тому, що товариство не уклало договір оренди землі.
Вказані обставини не були враховані відповідачем при проведенні позапланової перевірки дотримання ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки.
Як вбачається з висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №4589 від 19.11.2012 року, Управлінням Держкомзему у місті Львів при проведенні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 13,5042 га, розташованої по вул. Зелена, 301 у м. Львів, не вірно застосований локальний коефіцієнт на місце розташування в прирейковій зоні та коефіцієнт індексації на дату оцінку, а також експертом від кореговані в сторону зменшення локальний коефіцієнт на зону пішохідної доступності до громадських центрів та локальний коефіцієнт на зону пішохідної доступності до території рекреації.
Вартість земельної ділянки станом на 23.02.2011 року складала 75809877,96 грн. проти 96158006,52 грн., вказаної у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 40/01-15/1789, наданому 25.02.2011 року Управлінням Держкомзему у місті Львів.
Такий висновок судової будівельно-технічної експертизи підтверджує твердження позивача про завищення Управлінням Держкомзему у місті Львів вартості земельної ділянки.
Оскільки від вартості земельної ділянки залежить визначення розміру орендної плати, то за відсутності даних про реальну вартість землі, укладення договору оренди землі є неможливим.
Крім цього, з наданих позивачем та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, всупереч встановленого ухвалою від 27 січня 2011 року № 167 місячного терміну, направила на адресу ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»пакет документів та оригінали договору оренди землі та договору про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою, лише в липні 2011 року, тобто через півроку.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що позивач вживав заходів для укладення договору оренди землі та договору про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою з урахуванням її дійсної вартості та спростовують доводи відповідача про те, що позивач ухилявся від укладання такого договору.
За таких обставин припис № 301 від 24 липня 2012 року про усунення порушення земельного законодавства щодо оформлення договору оренди землі Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області виданий передчасно, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Оскільки суд дійшов висновку про передчасність видачі відповідачем припису № 301 від 24 липня 2012 року, у Держсільгоспінспекції у Львівській області не було підстав для проведення перевірки з його виконання та видачі припису № 401 від 23 серпня 2012 року.
Твердження відповідача про те, що приписи Держсільгоспінспекції у Львівській області не є рішенням чи правовим актом індивідуальної дії, прийнятим суб'єктом владних повноважень, тому вони не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства, є помилковими, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з тлумаченням Конституційного Суду України, викладеному у рішенні по справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_3 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25.11.1997 року, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.
Як зазначив Конституційний Суд України, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Згідно частини 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V, припис -обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Спірні приписи Держсільгоспінспекції у Львівській області містять застереження, що у разі невиконання припису протягом указаного в ньому строку, особа, яка допустила порушення земельного законодавства, буде притягнута до відповідальності за ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Беручи до уваги викладене, аналіз приписів відповідача свідчить про те, що вони містять усі ознаки правових актів індивідуальної дії та породжують юридичні наслідки у вигляді застосування адміністративної відповідальності за невиконання таких приписів, відтак, є предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття ним рішення про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем приписи Державної інспекції сільського господарства у Львівській області № 301 від 24 липня 2012 року та № 401 від 23 серпня 2012 року, суд прийшов до висновку, що такі прийняті без урахування вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»і Закону України «Про охорону земель»та передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягають визнанню протиправними і скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 32 грн. 15 коп., сплачених за платіжним дорученням № 81712 від 30.08.2012 року.
Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати приписи Державної інспекції сільського господарства у Львівській області № 301 від 24 липня 2012 року та № 401 від 23 серпня 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» 32 (тридцять дві) грн. 15 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Хома О.П.
Повний текст постанови виготовлений 11 грудня 2012 року.