ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
19 листопада 2012 року 12:05 справа № 2а-12737/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Павлюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Дума Ю.М.,
від відповідача: Приходько О.С.
У судовому засіданні відповідно до п.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0001682203 від 11.04.2011, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 56323,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0001692203 від 11.04.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»зареєстроване Виконавчим комітетом Радянської Ради народних депутатів за №04012661 та в подальшому перереєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.02.2003 за №19337 та взято на податковий облік 20.05.1995 №153.
ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»згідно довідки 4-ОПП від 26.05.2011 №153/29-004 в зв'язку із зміною назви у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства»перереєстровано на ПАТ «Трест «Київміськбуд-2».
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва на підставі наказу від 06.03.2012 №14, направлення від 06.03.2012 №16/23-02 та пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Міріс», ТОВ «КГ «СВ», ТОВ «Томкет Груп», ТОВ «Технолоджі Груп», ПП «Сіті Будком», ТОВ «Добробут 05», ТОВ «УА Реалті», ПП «ВБП-Буд»за період з 01.01.2009 по 05.01.2012.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №471/22-03/04012661 від 12.03.2012 яким встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0001682203 від 11.04.2011, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 56323,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0001692203 від 11.04.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) вказаними підприємствами для ТОВ «Сейм -93», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.
Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.
Між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»(Підрядник) та ТОВ «БК «Арміс»(Субпідрядник) укладено Договір №02-03/2011 від 01.03.2011, предметом якого є виконання будівельно-оздоблювальних робіт в складі будівництва та реконструкція станції в складі трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої кільцевої дороги.
Крім того, між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»ТОВ «БК «Арміс»укладено Додаткові угоди №1 від 02-03/2011 від 01.03.2011, №2 від 02-03/2011 від 01.03.2011, №3 від 01.03.2011.
ТОВ «БК «Арміс»виконано умови Договору №№02-03/2011 від 01.03.2011 та додаткових угод, що підтверджується актом №66/1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року; актом №66/2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року; актом №66/3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року та довідками виконаних робіт за відповідні періоди.
В зв'язку з чим, ТОВ «БК «Арміс»виписано податкові накладні №2204007 від 22.04.2011 та №3006017 від 30.06.2011.
Листом ТОВ «БК «Арміс»№217 від 02.08.2011 повідомлено ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»про те, що між ТОВ «БК «Арміс»та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»укладеного договір №128 від 01.08.2011 про переуступку права вимоги боргу на суму 100000,00грн. згідно Договору №02-03/2011 від 01.03.2011 укладеного між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»та ТОВ «БК «Арміс».
Угодою про припинення дії договору №02-03/2011 від 01.03.2011 на виконання будівельно-оздоблювальних робіт в складі будівництва та реконструкції станцій в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої кільцевої дороги від 03.08.2011 припинено дію Договору №02-03/2011 від 01.03.2011.
В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що Васильківською Об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.12.2011. За результати проведеної перевірки складено акт №291/23-2/34827449 від 24.02.2012, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого сума податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період квітень-грудень 2011 року складає 0грн.; п.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Дніпрорембуд-Сервіс».
З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»та ТОВ «БК «Арміс», а в свою чергу між ТОВ «БК «Арміс»та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.
Крім того, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області перебуває кримінальна справа №13-8373, яка порушена, зокрема, відносно генерального директора ТОВ «БК «Арміс»ОСОБА_5 та комерційного директора ТОВ «БК «Арміс»ОСОБА_4 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 6309708,00грн., за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами постанови Києво-Святошинського районного суду про скасування арешту на рахунках ТОВ «БК «Арміс».
Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що проведеним у кримінальній справі досудовим слідством встановлено, що група осіб перебуваючи у злочинній змові між собою, використовували ряд підприємств, в тому числі ТОВ «БК «Арміс»з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.
Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.
Приписами пп.83.1.6 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки було правомірно використано матеріали кримінальної справи, яка перебуває в провадженні органів податкової міліції у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.
З наданих позивачем документів, судом не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»та ТОВ «БК «Арміс».
У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку -продавця.
Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір та додаткові угоди, укладені з ТОВ «БК «Арміс», накладні та податкові накладні, а також угоду про припинення дії договору №02-03/2011 та договір про переуступку права вимоги боргу.
Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «БК «Арміс».
Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «БК «Арміс»носять реальний характер.
Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.
Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, ТОВ «БК «Арміс»та ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова»поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позовних вимог ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук