26 листопада 2012 року 2а-5406/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2012 року №0019351720, №0019361720, №0019371720 та №0019381720.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті Відповідачем всупереч вимогам Податкового кодексу України, оскільки висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими.
26 листопада 2012 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.08.2012 року по 15.08.2012 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.08.2012 року № 355/17-НОМЕР_4.
За результатами перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем вимог:
- абз. 8 п. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва", п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", п. 19.1-в ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме подано звіти платника єдиного податку за 2010 рік та декларацію про отримані доходи за ІІ-ІV квартали 2011 року з недостовірними даними. Донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 41133,21 грн.;
- п. 4.1 ст. 4, п. 7.1 та п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР - подано податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року з недостовірними даними, а саме невизначено суму податкового зобов'язання, донараховано податок на додану вартість в сумі 71518,00 грн. Зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 7383,00 грн.;
- п.п.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2-а ст. 176 Податкового кодексу України - занижено загальний місячний оподатковуваний дохід платників податку, порушення встановлено по 1 особовому рахунку, донараховано податок з доходів фізичних осіб за квітень-грудень 2011 року в сумі 30882,24 грн.;
- п. 19.2-б ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV та п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме: податковий розрахунок форми № 1-ДФ за 1-ІІ квартали 2010 року та ІІ квартал 2011 року подавався з неповними даними про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб-підприємців;
- п. 19.2-а ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV та п. 176.1-а ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, - неналежне ведення книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.
На підставі встановлених в Акті перевірки обставин Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0019351720 від 10.09.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 49622,52 грн., з яких: 41133,21 грн. - за основним платежем; 8489,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0019361720 від 10.09.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 83041,00 грн., з яких: 71518,00 грн. - за основним платежем; 11523,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0019371720 від 10.09.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи із заробітної плати" у розмірі 38602,85 грн., з яких: 30882,24 грн. - за основним платежем; 7720,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 0,04 грн. - пеня;
- №0019381720 від 10.09.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи із заробітної плати" за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн.
Не погоджуючись із висновками відповідача про порушення вимог податкового законодавства, а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV (втратив чинність з 01.01.2011 року), Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 (втратив чинність 04.11.2011 року), Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 (втратив чинність з 04.11.2011), Податковим кодексом України від 02.02.2010 року №2755 VI, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011), Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР, втратив чинність частково).
Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Як встановлено податковим органом, позивач перебував з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року на спрощеній системі оподаткування, а з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на загальній системі оподаткування.
Згідно приписів пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з розділом 4 зазначеного Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Відповідно до пункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України №334/94-ВР, до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.
Згідно із пунктом 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР не включаються до валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Починаючи з 2011 року спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").
Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.
Статтею 138 Податкового кодексу визначено склад витрат та перелік їх визнання. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із статтею 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з внутрішніх та міжнародних вантажних перевезень власним та орендованим транспортними засобами.
01 січня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір № 11 оренди вантажних автомобілів.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного вище Договору ФОП ОСОБА_2 передає в оренду ФОП ОСОБА_1 наступний автомобіль:
- марки БАР-95ХР, державний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_5
- п/причеп державний номер НОМЕР_2, щщ НОМЕР_6.
Згідно п. 2.1 даного Договору ФОП ОСОБА_2 є членом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (далі - АСМАП). Орендований автомобіль та п/причеп зазначений в п. 1.1 даного Договору також зареєстровані в даній Асоціації.
Відповідно до п. 2.1 Договору ФОП ОСОБА_2 надає право ФОП ОСОБА_1 користуватись міжнародними митними документами, які дають право перевозити вантаж через кордон держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів або контейнерах з спрощенням митної очистки (ТІR cornet), а також зобов'язаний надавати останньому книги ТІR cornet.
Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 мав власний автомобіль, а саме: Fiat - Ducato, малотоннажний фургон - В, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3.
В ході здійснення своєї діяльності ФОП ОСОБА_1 укладав договори про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України із ЗАТ "Автокард", ДТЕП "ІСТ-Захід", ТОВ "Триалтранс", ЗАТ "Агроекопродукт", ТОВ "Атеком" та інші, між якими також підписані заявки і акти виконаних робіт. В заявках були вказані транспортний засіб та особа, яка здійснює перевезення. Також замовникам були надані акти приймання та оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR).
Так, проведеною перевіркою встановлено порушення п. 138.2 ст. 138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Проте, перевіркою не зараховано задекларовані платником податків ОСОБА_1 суму у розмірі 309316,70 грн., а саме: витрати на дизельне паливо в сумі 126868,55 грн. та витрати на відрядження працівника ОСОБА_3, який здійснював міжнародні вантажні перевезення в сумі 182448,24 грн.
Як встановлено судом, Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС не визнала міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), тому що в них в пункті 16 перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2, не звернувши увагу на Договір № 11 оренди вантажних автомобілів від 01.01.2010 року.
За правилами заповнення міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), в пункті 16 "Перевізник" зазначається повні реквізити транспортної компанії (яка володіє ТІR cornet), і якщо вона є членом АСМАП, то реєстраційний номер АСМАП. Тобто, в даному випадку в пункті 16 повинні заповнюватись реквізити ФОП ОСОБА_2, тому що він є власником транспортного засобу, яким здійснювались перевезення, а правилами інший порядок не передбачений.
Отже, це не дає права вважати, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював вантажні перевезення, оскільки між підприємцями був укладений Договір оренди вантажного автомобіля, дані якого зазначені в міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR), в умовах даного Договору зазначено, що ФОП ОСОБА_1 має право користуватись ТІR cornet, перевезення здійснювались водієм ОСОБА_3, з яким підписаний трудовий контракт, на всі перевезення були підписані Договори, надані замовлення, виставлені та оплачені рахунки, а також підписані Акти виконаних робіт.
Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не підтвердив витрати платіжними та розрахунковими документами, але суд не погоджується із такими доводами податкового органу, оскільки останній не взяв до уваги наданні рахунки-фактури виставлені за послуги перевезення вантажів та банківські виписки, в яких відображається безготівкова оплата сум контрагентами відповідно до виставлених рахунків-фактур.
Згідно пункту 2.2.3 при перевірці встановлено заниження чистого доходу в ІІ-ІV кварталах 2011 року на суму 250717,37 грн. але при цьому виникає питання звідки виникла розбіжність в 58599,33 грн., як стверджує Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС, між завищенням витрат на 309316,70 грн. та заниженням чистого доходу на 250717,37 грн.
Отже, суд приходить до висновків, що Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС допускає порушення у своїх розрахунках.
Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Проте у суду виникає сумнів щодо здійснення податковим органом розрахунків, оскільки з однієї сторони Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС не визнає витрати ФОП ОСОБА_1, які пов'язані із здійсненням зазначеного вище виду діяльності та не підтвердили, що він займався іншою діяльністю, звідки виник дохід. З іншої сторони дохід визнається за датою складання Акту виконаних робіт, і якщо Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС визнає дохід, отже визнає Акти виконаних робіт підписані із контрагентами, замовниками міжнародних перевезень, тобто визнає міжнародні перевезення.
Також, Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС заперечує правильність застосування ФОП ОСОБА_1 нульової ставки ПДВ посилаючись на неправильно оформленні міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR).
Проте суд не погоджується із такими висновками податкового органу, оскільки всі надані документи на перевірку підтверджують правильність поданої звітності і здійснення міжнародних перевезень, а тому безпідставно не визнала нульову ставку ПДВ.
Крім того, суд звертає увагу на те, що застосування відповідачем у спірних правовідносинах положень Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) є безпідставним, оскільки вимоги даного нормативно-правового акту на позивача не розповсюджуються.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади га органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог податкового законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 10 вересня 2012 року №0019351720, №0019361720, №0019371720 та №0019381720.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.