73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
23 листопада 2012 р. Справа № 2-а-3719/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Генічеська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби (далі -позивач, Генічеська МДПІ) вернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1), у якому просить стягнути з відповідача борг перед бюджетом зі збору за провадження торгівельної діяльності в загальній сумі 1190,00 грн.
Крім того, позивачем у позовній заяві викладено клопотання про пооновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Ухвалою суду від 12.09.2012р. позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з не наданням доказів на підтвердження обставин справи із встановленням строку для усунення недоліків та необґрунтованістю поважності причин пропуску строку для звернення з позовом до суду.
У судове засідання представник позивача не з'явися, проте надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до суду не з'явився, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надав, про свою правову позицію суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 16.11.2012р.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.
Предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом зі сплати збору за провадження торовельної діяльності (плати за торговий патент). Зазначена заборгованість не є податковим боргом відповідача.
Позовні вимоги мотивуються тим, що на час видачі торгового патенту (січень 2009 року) позивачем помилково нараховано відповідачу плату за торговий патент в сумі 850 грн., в той час як ця плата мала становити 2040 грн.
З матеріалів справи видно, що торговий патент видано ФОП ОСОБА_1 за заявкою від 29.01.2009р. № 1441/10 на період з 01.02.2009р. по 31.01.2010р., при цьому ставка, за якою оплачується патент, становить 170 грн., всього сплаті підлягало 850 грн., оскільки 01.05.2009 року торговий патент анульовано.
Відповідачем сплачено до бюджету 850 грн.
Порядок отримання, використання та сплати торгового патенту регулюється законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1196р. № 98/96-ВР, який діяв на момент виникнення заборгованості (далі -Закон № 98/96- ВР).
Крім цього, встановлена і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, у разі порушення вимог Закону N 98/96-ВР.
Відповідно до Закону №98/96-ВР торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Плата за торговий патент відноситься до загальнодержавного збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до ст. 238. Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-VI за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Стаття 239 Господарського кодексу передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції в тому числі і до стягнення зборів (обов'язкових платежів). Крім того, ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.2001р. № 1251-ХІІ, який був чинний на момент виникнення заборгованості, встановлює вичерпний перелік податків і зборів, до яких входить і плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, а саме за торговельну діяльність з використання готівкових коштів та інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.
У даному випадку відповідач здійснював роздрібну торгівлю з лотків та на ринках, що не відноситься до вищезазначеного переліку. При цьому порядок патентування торгівельної діяльності за здійснення роздрібної торгівлі з лотків та ринках встановлено Законом № 98/96- ВР.
Таким чином, аналізувавши норми законодавства, суд встановив, що плата за торговий патент відноситься до загальнодержавного збору (обов'язкового платежу) і на який поширюється порядок застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи видно, що заборгованість у відповідача виникла у травні 2009 році, після анулювання торгового патенту, а у позивача відповідно виникли підстави для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості.
До суду позивач звернувся 10 вересня 2012 року, тобто із пропущенням встановленого ст.250 Господарського кодексу та ст.99 КАС України строку.
У позовній заяві позивач просив поновити строк на звернення до суду із позовом, оскільки відповідно до опису витребуваних та отриманих документів заявка відповідача на отримання торгового патенту вилучалась Державною податковою адміністрацією у Херсонській області для проведення відповідної службової перевірки.
Проте належних доказів, які б підтверджували дану обставину та переконливо свідчили про наявність об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати свої право на звернення до суду, позивачем не надано.
Як встановлено судом, позивачем не проводились перевірки стану розрахунків відповідача із бюджетом щодо сплати вартості торгового патенту, позивачем не приймались будь-які рішення, на підставі яких та сума заборгованості відповідача, яка є предметом даного спору, була б визнана податковим боргом або боргом перед бюджетом.
Судом неодноразово витребовувались від позивача докази, які підтверджують обгрунтованість виникнення у відповідача боргу перед бюджетом, наявність підстав його визначення та поважності причин пропуску строку для звернення до суду, але такі на вимогу суду не були надані.
Частиною 3 статті 162 КАС України встановлено, що якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
Даючи оцінку причинам пропуску позивачем строку звернення до суду, необхідно відмітити, що вилучення Державною податковою адміністрацією заявки відповідача на отримання торгового патенту не перешкоджало Генічеській МДПІ звернутися до суду у визначені законодавством строки.
За таких обставин причина пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом не може бути визнана поважною. Інших причин пропуску зазначеного строку позивачем не вказано.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України позовна заява залишається без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Керуючись ст. ст. 128, 155,162 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без розгляду.
Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.
Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Пекний А.С.
кат. 8.1.5