ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про закриття провадження у справі
"10" грудня 2012 р. Справа № 2a-1885/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Щербяк В.С.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідачів: Гоголя В.В.,
третя особа: не з"явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів: Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3
про зобов'язання вчинення дій,-
03.07.2012 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області про зобов"язання до вчинення дій.
21.09.2012 року суд ухвалою залучив в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог суддю Тисменицького районного суду - Дузінкевича Івана Миколайовича.
03.12.2012 року позовні вимоги позивачем уточнено, шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до змісту первинних та в подальшому уточнених позивачем позовних вимог, які відображені у вищевказаних текстах позовних заяв, 27.04.2012 року позивач звернувся із заявою до Генерального прокурора України з приводу проведення перевірки по вчинених порушеннях збоку голови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області - ОСОБА_3 при виконанні ним своїх посадових обов»язків як судді та голови суду. 16.05.2012 року першим заступником начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень, зазначене звернення направлено заступнику прокурора Івано-Франківської області Гаврюшенку В.О. для розгляду в межах компетенції органів прокуратури в частині доводів про наявність ознак злочину в діях судді Дузінкевича І.М. при розгляді судових справ. 19.06.2012 року заступник прокурора Івано-Франківської області, листом повідомив позивача про те, що його доводи щодо протиправних дій судді Дузінкевича І.М. не знайшли свого підтвердження і підстав для втручання прокуратури області не встановлено.
Врезультаті викладеного, позивач просить зобов"язати відповідачів вирішити його заяву у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», наказу Генерального прокурора України від 24.05.2004 року № 66/13-ок «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, реєстрації, та розгляду в органах прокуратури України заяв та повідомлень про злочини» та зареєструвати заяву від 27.04.2012 року в книзі обліку заяв і повідомлень про злочини, провести перевірку і прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
07.12.2012 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло письмове клопотання представника Генеральної прокуратури України про закриття провадження у справі на підставі положень п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, у зв'язку з неналежністю розгляду зазначеної справи в порядку адміністративного судочинства з посиланням на рішення Конституційного суду від 23.05.2001 року за № 6-рп/2001 та від 14.12.2011 року за № 19-рп/2011, норми Кодексу адміністративного судочинства України та Кримінально-процесуального кодексу України, а також на роз"снення Вищого адміністративного суду України (№ 334/8/13- 11) та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (№259/0/4-11).
Представник відповідачів - Генеральної прокуратури України та прокуратури Івано-Франківської області, в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав з мотивів викладених безпосередньо у зазначеному клопотанні.
Позивач щодо задоволення вказаного клопотання заперечив.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, яка наявна в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, а також докази, що пов»язані із клопотанням представника позивача, судом установлено наступне.
27.04.2012 року позивач звернувся із заявою до Генерального прокурора України «Про зловживання голови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3» в прохальній частині якої вказав на необхідність проведення належної перевірки викладених в заяві фактів та притягнення голови Тисменицького районного суду ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.
При вирішенні виниклого спору суд виходив із слідуючого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас, на переконання суду, органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, зокрема те, що в заявленому адміністративному позові оскаржуються дії органів прокуратури стосовно заяви позивача від 12.04.2012 року, яка по своєму змісту є заявою про скоєний злочин, а отже, повинна розглядатися у межах кримінального судочинства, внаслідок чого обґрунтованим є клопотання позивача щодо закриття провадження у справі
Враховуючи наведене, керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Клопотання задовольнити.
Провадження у справі закрити.
Роз"яснити позивачу, що зазначена скарга у відповідності до вимог статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, віднесена до компетенції судів загальної юрисдикції.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Панікар І.В.