ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2664/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільського І.І.
при секретарі Бурда М.Р.,
за участю:
представника позивача -Мануляка Ю.В.,
представника відповідача -Григоріва В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт»
до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352204, №0000362204 та №0000372204 від 16.08.2012 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352204, №0000362204 та №0000372204 від 16.08.2012 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 26.06.2012 року по 24.07.2012 року відповідачем проводилась планова документальна перевірка ТзОВ «Електросвіт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.07.2012 року № 5839/22-4/31789596. Позивач, не погоджуючись із висновками перевірки, подано заперечення на вищевказаний акт перевірки. Однак доводи позивача наведені у запереченні на акт перевірки, ДПІ у м. Івано-Франківську не взято до уваги та відповідно залишено без задоволення. 16.08.2012 податковим органом на підставі висновків акту перевірки від 31.07.2012 року № 5839/22-4/31789596 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000352204, про збільшення суми грошових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 639882,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.; №0000362204 про зменшення суми від'ємного значення по податку на прибуток в розмірі 481784,00 грн.; №0000372204 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 193306,00 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.
З висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач категорично не погоджується вважає, що товариством як платником податків, не було допущено жодних порушень вимог податкового законодавства. З огляду на що прийняті ДПІ у м. Івано-Франківську податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що висновки викладені в акті перевірки про порушення вимог ст.198.6 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Також, вказав, що позивачем не допущено заниження податку на прибуток, як це встановлено в акті перевірки. Проте, як ствердив представник позивача, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами угод. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с.185-190) та пояснив, що договори укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними, оскільки позивач та його контрагенти уклали дані договори без мети реального настання правових наслідків. Таким чином, на думку представника відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є таким, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» 04 січня 2002 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, включене в ЄДРПО України та являється платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств.
Судом встановлено, що у період з 26.06.2012 року по 24.07.2012 року відповідачем була проведена документальна планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року. За результатами даної перевірки складено акт №5839/22-4/31789596 від 31.07.2012 року (т.1, а.с.19-112).
У ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» у періоді, що перевірявся були укладені договори постачання електротехнічних товарів та договори субпідряду на виконання електромонтажних робіт на об'єктах замовника.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, під час аналізу господарських правовідносин між позивачем та ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» податковим органом були використані матеріали перевірок даних контрагентів, а саме: акт перевірки ТзОВ «Крафт ЛВ» №943/23-2/37399009 від 30.06.2011 року, акт перевірки ТзОВ «Промтехметал», №2730/23-408/37398974 від 07.07.2011 року, акт перевірки ТзОВ «Трансбуд-2», №9390/23-02/32373468 від 19.08.2011 року, акт перевірки ПП «Децимус» №3162/23-209/35816946 від 26.08.2011 року, ТзОВ «Маркон Груп Ко» №1318/2300/37135774 від 08.12.2011 року, ПП «Фірма «Володар» №412/23-1/31988783 від 21.06.2011 року. Згідно з вказаними Актами перевірки, податковий орган встановив, що правочини укладені від імені ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувачів».
В результаті проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р №996-ХІV, п.2.4, 2.15,2.16 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704здійснення операцій на підставі нікчемних право чинів, прийнято до виконання документи та складено документи на операції, що порушують публічний порядок і відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам.
Встановлено порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.6 ст.44, п.п.138.1.1., 138.4, 138.6 ст.138, п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток в загальній сумі 639988,56 грн., у тому числі за I квартал 2011 року в сумі 394271,00 грн., та зменшено валові витрати за II квартал 2011 року в сумі 1549656,00 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік в сумі 481784,00 грн. та донараховано податку на прибуток в сумі 245610,56 грн.;
Також, встановлено порушення п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI зі змінами та доповненнями включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі здійснення безтоварних операцій та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 193306,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 19818,00 грн., за березень 2011 року в сумі 173488,00 грн.
На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000352204 від 16.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 639882,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн. (а.с.131). №0000362204 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення по податку на прибуток в розмірі 481784,00 грн.(а.с.132), №0000372204 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 193306,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.(а.с.133).
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.
Так, судом встановлено, що між ТзОВ «Електросвіт» (покупець) та ТзОВ «Крафт ЛВ» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №0403-1 від 04.03.2011 року, згідно якого ТзОВ «Електросвіт» придбано електротехнічних товарів на суму 638022,50 грн.(а.с.147-148).
Вказані електротехнічні товари видані ТзОВ «Електросвіт» на підставі видаткових накладних: №РН-000011 від 01.03.2011 року на суму 107729,48 грн.; №РН-0000014 від 01.03.2011 року на суму 52249,10 грн.; №РН-0000012 від 01.03.2011 року на суму 7801,56 грн.; №РН-0000015 від 01.03.2011 року на суму 2574,24 грн.; №РН-0000016 від 01.03.2011 року на суму 52371,12 грн.; №РН-0000002 від 11.03.2011 року на суму 66973,02 грн.; №РН-0000010 від 11.03.2011 року на суму 66561,60 грн.; №РН-0000009 від 11.03.2011 року на суму 7212,96 грн.; №РН-0000013 від 11.03.2011 року на суму 49845,60 грн.; №РН-0000008 від 11.03.2011 року на суму 615,58 грн.; №РН-0000007 від 22.03.2011 року на суму 10048,44 грн.; №РН-0000005 від 22.03.2011 року на суму 80820,00 грн.; №РН-0000006 від 22.03.2011 року на суму 19422,00 грн.; №РН-0000003 від 30.03.2011 року на суму 83304,00 грн.; №РН-0000004 від 30.03.2011 року на суму 30493,80 грн.
Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: від 01.03.2011 року на суму 107729,48 грн.; від 01.03.2011 року на суму 52249,10 грн.; від 01.03.2011 року на суму 7801,56 грн.; від 01.03.2011 року на суму 2574,24 грн.,; від 01.03.2011 року на суму 52371,12 грн.; від 11.03.2011 року на суму 66973,02 грн.; від 11.03.2011 року на суму 66561,60 грн.; від 11.03.2011 року на суму 7212,96 грн.; від 11.03.2011 року на суму 49845,60 грн.; від 11.03.2011 року на суму 615,86 грн.; від 22.03.2011 року на суму 10048,44 грн.; від 22.03.2011 року на суму 80820,00 грн.,; від 22.03.2011 року на суму 19422,00 грн.; від 30.03.2011 року на суму 83304,00 грн.; від 30.03.2011 року на суму 30493,80 грн..
До складу податкового кредиту ТзОВ «Електросвіт» віднесено суму ПДВ 106337,10 грн., згідно отриманих податкових накладних: від 01.03.2011 року на суму 107729,48 грн.; від 01.03.2011 року на суму 52249,10 грн.; від 01.03.2011 року на суму 7801,56 грн.; від 01.03.2011 року на суму 2574,24 грн.; від 01.03.2011 року на суму 52371,12 грн.; від 11.03.2011 року на суму 66973,02 грн.; від 11.03.2011 року на суму 66561,60 грн.; від 11.03.2011 року на суму 7212,96 грн.; від 11.03.2011 року на суму 49845,60 грн.; від 11.03.2011 року на суму 615,58 грн.; від 22.03.2011 року на суму 10048,44 грн.; від 22.03.2011 року на суму 80820,00 грн.; від 22.03.2011 року на суму 19422,00 грн.,; від 30.03.2011 року на суму 83304,00 грн.; від 30.03.2011 року на суму 30493,80 грн.
Також судом встановлено, що згідно домовленості з ТзОВ «Промтехметал» було поставлено в січні-лютому 2011 року ТзОВ «Електросвіт» товару на суму 184391,50 грн., на підставі видаткових накладних: №13 від 10.01.2011 року на суму 41769,00 грн.; №14 від 18.01.2011 року на суму 15294,00 грн.; №15 від 26.01.2011 року на суму 37578,00 грн.; №РН-00107 від 04.02.2011 року на суму 30969,84 грн.; №РН-00108 від 04.02.2011 року на суму 941,58 грн.; №РН-00109 від 24.02.2011 року на суму 57839,04 грн. Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: від 10.01.2011 року на суму 41769,00 грн.; від 18.01.2011 року на суму 15294,00 грн.; від 26.01.2011 року на суму 37578,00 грн.; від 04.02.2011 року на суму 30969,84 грн.; від 04.02.2011 року на суму 941,58 грн.; від 24.02.2011 року на суму 57839,04 грн. До складу податкового кредиту ТзОВ «Електросвіт» віднесено суму ПДВ 30731,91 грн., згідно отриманих податкових накладних: від 10.01.2011 року на суму 41769,00 грн.; від 18.01.2011 року на суму 15294,00 грн.; від 26.01.2011 року на суму 37578,00 грн.; від 04.02.2011 року на суму 30969,84 грн.; від 04.02.2011 року на суму 941,58 грн.; від 24.02.2011 року на суму 57839,04 грн.
Також, судом встановлено, що 23.02.2011 року між позивачем та ТзОВ «Трансбуд-2» укладено договір субпідряду №23-02/11. Відповідно до якого ТзОВ «Електросвіт» (Підрядник) доручив ТзОВ «Трансбуд-2» (субпідрядник) виконати електромонтажні роботи на об'єкті замовника. Вказані роботи виконані ТзОВ «Трансбуд-2», що підтверджується документально, а саме: локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни №230211-0-1-1 від 23.02.2011 року на суму 1040 930,40 грн., в тому числі ПДВ - 173488,40 грн.; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за березень 2011 року 3230211-0-1-1 на суму 1040930,40 грн., в тому числі ПДВ - 173488,40 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт №230211-0-1-1 за березень 2011 року на суму 1040930,40 грн., в тому числі ПДВ - 173488,40 грн.; податковою накладною від 31.03.2011 року на суму 1040930,40 грн., в тому числі ПДВ- 173488,40 грн.
Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Децимус» 02.02.2011 року укладено договір поставки № 16. Згідно даного договору позивачем придбано у власність товар (продукцію) на суму 29157,60 грн. ПП «Децимус» (продавець) здійснив поставку товару (продукцію) позивачу (покупцю) згідно наведеного договору, що підтверджується видатковою накладною №РН-000016 від 25.02.2011 року на суму 29157,60 грн., в тому числі ПДВ - 4859,60 грн., та податковою накладною від 25.02.2011 року на суму 29157,60 грн., в тому числі ПДВ - 4859,60 грн.
Також, судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Маркон Груп Ко» 01.04.2011 року укладено договір поставки №0104-1. Предметом даного договору є зобов'язання ТзОВ «Маркон Груп Ко» (Постачальник) щодо здійснення поставки ТзОВ «Електросвіт» (Замовник) товару - продукцію електротехнічного призначення (далі- Товар).
ТзОВ «Маркон Груп Ко» (Постачальник) здійснив поставку товару згідно наведеного договору, що підтверджується: видатковими накладними №010420 від 01.04.2011 року на суму 5722,00 грн., в тому числі ПДВ - 953,67 грн., №010422 від 01.04.2011 року на суму 255786,00 грн., в тому числі ПДВ - 42631,00 грн., №010421 від 01.04.2011 року на суму 1306,92 грн., в тому числі ПДВ - 217,82 грн., №190408 від 19.04.2011 року на суму 56059,20 грн., в тому числі ПДВ - 9343,20 грн., №190407 від 19.04.2011 року на суму 403968,00 грн., в тому числі ПДВ - 67328,00 грн.
Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.04.2011 року на суму 255786,00 грн., в тому числі ПДВ - 42631,00 грн., від 01.04.2011 року на суму 1306,92 грн., в тому числі ПДВ - 217,82 грн., від 19.04.2011 року на суму 56059,20 грн., в тому числі ПДВ - 9343,20 грн., від 19.04.2011 року на суму 403968,00 грн., в тому числі ПДВ - 67328,00 грн.
На підставі видаткових накладних, ТзОВ «Маркон Груп Ко» було видано позивачу податкові накладні №20 від 01.04.2011 року на суму 5722,00 грн., в тому числі ПДВ - 953,67 грн., №22 від 01.04.2011 року на суму 255786,00 грн., в тому числі ПДВ - 42631,00 грн., №21
від 01.04.2011 року на суму 1306,92 грн., в тому числі ПДВ - 217,82 грн., № 110 від 19.04.2011 року на суму 56059,20 грн., в тому числі ПДВ - 9343,20 грн., №109 від 19.04.2011 року на суму 403968,00 грн., в тому числі ПДВ - 67328,00 грн.
Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Фірма «Володар» 23.03.2011 року укладено договір субпідряду №230311. Згідно даного договору ТзОВ «Електросвіт» (підрядник) доручив ПП «Фірма «Володар» (субпідрядник) виконати електромонтажні роботи на об'єкті замовника. Факт виконання вказаних робіт підтверджується локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни №03-23-1 від 23.03.2011 року на суму 906891,60 грн., в тому числі ПДВ становить 151148,60 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за квітень 2011 року №03-23-1 на суму 906891,60 грн., в тому числі ПДВ становить 151148,60 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт №03-23-1 за квітень 2011 року на суму 906891,60 грн., в тому числі ПДВ становить 151148,60 грн., податковою накладною від 22.04.2011 року на суму 906891,60 грн., в тому числі ПДВ становить 151148,60 грн.
Всі вищенаведені первинні документи були досліджені судом в судовому засіданні та містяться в матеріалах адміністративної справи (т.1 а. с.147-247, т.2 а.с.10-108).
Також, суд зазначає, що всі первинні документи, були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в акті перевірки.
Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання електротехнічних товарів та виконання електромонтажних робіт згідно укладених договорів.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача (ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар») були зареєстровані юридичними особами, а також були платниками податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар».
Посилання відповідача на здійснення позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» операцій на підставі нікчемних правочинів, що порушують публічний порядок, суперечать законодавчим та нормативним актам не приймається судом до уваги, з таких підстав.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається з акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб позивача та ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» не було порушено кримінальної справи та не прийнято вироку суду з питань ухилення від сплати податків. Також, представником відповідача не надано та не відображено у акті перевірки про наявність вироку суду у кримінальних справах відносно посадових осіб ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал».
Поряд з цим, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
В п.198.3 ст.198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.
Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар» договорів безпідставним.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу придбання продукції електротехнічного призначення, виконання електромонтажних робіт є фіктивними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках актів перевірки господарських операцій контрагентів позивача ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Трансбуд-2», ПП «Децимус», ТзОВ «Маркон Груп Ко», ПП «Фірма «Володар».
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0000352204, №000362204 та №000372204 від 16.08.2012 року прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.
Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 2146,00 грн., підтверджується платіжними дорученнями за №1855 від 22.08.2012 року та №1983 від 04.09.2012 року (а.с.4,5).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську №0000352204, №000362204 та №000372204 від 16.08.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» понесені ним судові витрати в розмірі 2146,00 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 29.10.2012 року.