Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
12 грудня 2012 р. справа № 2-а- 12458/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Лишняк І.В.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Самойленко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Київському районі м.Харкова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0007081702 від 14.06.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0007081702 від 14 червня 2012 року є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивач зазначив, що відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем встановлено заниження податкового зобов'язання за вересень-грудень 2011 року та за січень-лютий 2012 року на 205138,00 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, а також встановлено неподання декларації з податку на додану вартість за період вересень 2011 року - лютий 2012 року, що сталося внаслідок нібито порушення п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49, п.202.1 ст. 202 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що дії щодо неодноразових звернень до ДПІ у Київському районі м. Харкова із заявами форми №1-ПДВ, спростовують факт несвоєчасності реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником податку на додану вартість з його провини, що не може бути наслідком притягнення ФОП ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності за несплату податку на додану вартість. Беручи до уваги вищевикладене, на думку позивача, спростовуються висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення ФОП ОСОБА_3 норм Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити на підставі викладених у позові фактів.
Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта від 05.06.2012 року №936/17-207/НОМЕР_1, що складений за результатом документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 28.04.2011 року по 29.02.2012 року. На підставі виявлених порушень, а саме п.181.1, ст.181, п.183.1, п.183.10. ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, п.п.49.18.1, п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202 Податкового Кодексу України позивачу було винесено податкове повідомлення-рішення №0007081702 від 14.06.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 205138,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 52305,00 грн., усього на суму 257443,00 грн. З огляду на те, що ФОП ОСОБА_3 станом на 05.06.2012 року не задекларовано та не сплачено податкове зобов'язання за отриману виручку за вересень-грудень 2011 року та за січень, лютий 2012 року у сумі 1025690,36 грн. в порушення п.183.10 статті 183 Податкового кодексу України, позивачем занижено податкове зобов'язання за вересень-грудень 2011 та за січень, лютий 2012 року на 205138,00 грн. Представник відповідача також зазначив, що відносно зобов'язань з ПДВ у декларації, яку подавав позивач після реєстрації його платником ПДВ, з огляду на приписи п.183.10. статті 183 ПК України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, отже позивач мав право зазначити податкові зобов'язання за період в якому він не мав свідоцтва платника ПДВ за вересень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року у розмірі 205138,00 грн. уникнувши таким чином штрафних санкцій у розмірі 25 % суми нарахованого податкового зобов'язання. З огляду на вищезазначене, представник відповідача вважає, що позивачу було правомірно нараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.04.2011 року.
З наявних матеріалів справи та пояснень сторін, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова. Згідно наявного в матеріалах свідоцтва платника податку на додану вартість №200032587, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.03.2012 року.
На підставі пункту 20.1.4 п.20.1 ст.20, відповідно до вимог п.79.1 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова 05.06.2012 року була проведена документальна невиїзна перевірка фінансово -господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства за період з 28.04.2011 року по 29.02.2012 року.
За результатами перевірки складено акт №936/17-107/НОМЕР_1 від 05.06.2012 року, відповідно до якого встановлено наступні порушення: п.181.1, ст.181, п.183.1, п.183.10. ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193 внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року на 205138,00 грн.; п.п.49.18.1, п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202 Податкового Кодексу України, а саме неподання декларації з податку на додану вартість за період вересень 2011 року -лютий 2012 року.
За наслідками акту перевірки №936/17-107/НОМЕР_1 від 05.06.2012 року ДПІ у Київському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007081702 від 14.06.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3, керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржував вказане податкове повідомлення - рішення. За наслідками оскарження, Державною податковою службою України було прийнято рішення №3814/0/71-12/10-2315 від 20.09.2012 року про результати розгляду повторної скарги, відповідно до якого були залишені без змін податкове повідомлення-рішення №0007081702 від 14 червня 2012 року та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення.
З наявних матеріалів справи та пояснень сторін, вбачається, що ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність - роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; роздрібна торгівля тютюновими виробами. Розрахунки з клієнтами ФОП ОСОБА_3 здійснював за готівку із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, згідно наданих податковому органу звітів виторг за період з 28.04.2011 року по 29.02.2012 року склав 1425631,96 грн., в тому числі з травня по грудень 2011 року 1108274,57 грн., та з січня по лютий 2012 року 317357,39 грн.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.
Відповідно до положень п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Актом перевірки встановлено, що виторг від реалізації ФОП ОСОБА_3 за 12 календарних місяців (з 28.04.2011 року по 31.08.2011 року) склав 401941,60 грн., що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи. Враховуючи вищенаведене, ФО-П ОСОБА_3 повинен був зареєструватися платником ПДВ з вересня 2011 року.
Окрім цього, безпосередньо зі змісту адміністративного позову вбачається, що в період з 28 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року ФОП ОСОБА_3 перевищено встановлений законодавством обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг в 300 тис. гривень.
Згідно з п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України вартість поставки товарів у даному випадку оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку.
Відповідно до положень п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
За результатами перевірки встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.185.1, ст.185 Податкового Кодексу України за перевіряємий період є сума в розмірі 1025690, 36 грн., податкові зобов'язання за перевіряємий період складають 205138,00 грн.
З аналізу наведених норм права та встановлених фактичних даних, суд приходить до висновку, що обов'язок по сплаті податку на додану вартість виникає у платника податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій. У даному випадку ФОП ОСОБА_3 повинен був сплачувати податок на додану вартість за ставкою 20% з вересня 2011 року.
Суд зауважує, що процес реєстрації платником податку на додану вартість не впливає на обов'язок сплати податку на додану вартість за наявності законодавчо закріпленої норми.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року не здійснював сплати податку на додану вартість та не звітував про наявність податного зобов'язання з податку на додану вартість до ДПІ у Київському районі м.Харкова, внаслідок чого податковим органом було правомірно, на підставі висновків акту перевірки, визначено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п.49.18.1, п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202 Податкового Кодексу України.
Відносно неодноразових звернень ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Київському районі м. Харкова із заявами форми №1-ПДВ, суд зазначає наступне.
Факт неодноразового звернення ФОП ОСОБА_3, починаючи з 06.09.2011 року, до ДПІ у Київському районі м. Харкова з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість, не заперечувався сторонами у справі та вбачається з наявних матеріалів справи.
Однак, предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0007081702 від 14.06.2012 року.
У відповідності до положень ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. В даному випадку суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог та відповідно, розглядає саме спірне податкове повідомлення рішення, а не дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо відмови у реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником податку на додану вартість.
При цьому суд наголошує, що факт відмови ДПІ у Київському районі м. Харкова у реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником податку на додану вартість жодним чином не впливає на обов'язок по сплаті та декларуванню сум податку на додану вартість, що належить сплачувати та декларувати.
Окремо суд зауважує, що рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про відмову у реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником ПДВ позивачем не були оскаржені в межах строку позовної давності ні в судовому, ні в адміністративному порядку.
Згідно з ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, ДПІ у Київському районі м. Харкова доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість та вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0007081702 від 14.06.2012 року, складено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Таким чином, дії відповідача з винесення податкового повідомлення-рішення №0007081702 від 14.06.2012 року є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 17.12.2012 року.
Суддя Біленський О.О.