Справа № 1570/6309/2012
06 грудня 2012 року
м.Одеса
12год.38хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Маліновської І.В.
Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №1094 від 22.11.2012р.
Від відповідача: Жосу А.Д. -за довіреністю від 05.03.2012р. №264/10
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, -
До суду надійшла адміністративна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС №417 від 03.09.2012р. про проведення виїзної документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2009р. по 01.07.2012р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскарженого наказу з огляду на наступне. ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність без реєстрації платником податку на додану вартість, його діяльність не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України №877-V від 05.04.2007p., а отже Законом №4448 від 23.02.2012р. заборонено здійснювати щодо нього заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені вказаним Законом, зокрема, здійснювати заходи з контролю за дотриманням податкового законодавства. На думку позивача на нього не розповсюджуються виключення, встановлені ч.2 ст.2 Закону України №877-V. Також позивач вказує на незазначення номеру наказу у отриманому повідомленні про проведення перевірки та несвоєчасне надання йому копії оскарженого наказу.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно перебуває на спрощеній системі оподаткування з огляду на те, що перевіркою встановлено перевищення ним допустимих обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а отже його діяльність має ступінь ризику та він повинен був зареєструватись платником ПДВ, що свідчить про нерозповсюдження на нього приписів ст.2 Закону №4448.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені правові позиції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований 18.04.2001р. Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Відповідача включено до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів за ідентифікаційним номером -НОМЕР_1.
Відповідач знаходиться як платник податків на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ Одеської області ДПС.
У 2012р. позивач є платником єдиного податку, про що видане свідоцтво НОМЕР_2 від 24.05.2012р.
Наказом Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1.»№417 від 03.09.2012р. на підставі ст.ст.77, 82 Податкового кодексу України наказано старшому державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Білгород-Дністровської ОДПІ ДПС Лутаєвій Л.В. провести з 17 по 28 вересня 2012 року документальну виїзну планову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового та іншого законодавства.
Про проведення вказаної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. згідно з планом-графіком проведення перевірок Білгород-Дністровській ОДПІ позивачу надано повідомлення від 03.09.2012р. №10190/17-01.
Як вбачається з копії вказаного повідомлення, позивачу 04.09.2012р. було вручено копію оскарженого наказу №417, про що свідчить його особистий підпис про отримання наказу. Вказаним спростовуються твердження позивача про несвоєчасне вручення йому копії наказу на проведення перевірки №417 від 03.09.2012р.
Не погодившись з правомірністю прийнятого наказу №417, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Суд вважає помилковою правову позицію ФОП ОСОБА_1, а позовні вимоги необґрунтованими з огляду наступного.
Відповідно до п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, що було дотримано відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ №417 від 03.09.2012р. прийнятий відповідно до вимог ст.77 ПК України в.о. начальника Білгород-Дністровській ОДПІ на виконання покладених на нього повноважень з метою проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового та іншого законодавства згідно з планом-графіком проведення перевірок Білгород-Дністровській ОДПІ на 3 квартал 2012р.
Як вбачається з позовної заяви, протиправність оскаржуваного наказу мотивується позивачем тим, що, на його думку, на діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не розповсюджуються виключення встановлені ч.2 ст.2 Закону України №877-V, при чому ч.3 ст.3 Закону України №4448 від 23.02.2012р. заборонено здійснювати щодо нього заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені вказаним Законом, в т.ч. за дотриманням податкового законодавства.
Однак вказані твердження ґрунтуються на помилковому розумінні норми законодавства, а отже відхиляються судом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 23.02.2012р. №4448-VI (надалі -Закон №4448) цей Закон визначає особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до ст.2 Закону №4448 дія цього Закону поширюється на фізичних осіб - підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - фізичні особи - підприємці), та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - юридичні особи).
Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб: органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства; органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів. Щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки.
При цьому згідно з ч.3 ст.3 Закону №4448 органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам забороняється здійснювати щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом.
Посилаючись на встановлену вказаною статтею заборону, позивач вказує на протиправність прийняття наказу №417 про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 за дотриманням податкового законодавства, з огляду на те, що цим законом не передбачено проведення заходів державного нагляду за дотриманням податкового законодавства щодо осіб, на яких розповсюджується дія вказаного Закону.
Відповідно до ст.1 Закону №4448 у цьому Законі терміни "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Згідно з преамбулою та ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V (надалі -Закону №877) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Закону №877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення, зокрема, заходів контролю за дотриманням податкового законодавства.
У правовідносинах що стосуються здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у вказаному вище розумінні Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»є загальним; Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»є спеціальним, що регулює особливі правовідносини.
Питання здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності регулюються обома вказаними Законами.
При цьому до прийняття Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ряд викладених в ньому приписів та обмежень був встановлений у Перехідних положеннях до Закону №877. Так, згідно з ч.1-1 ст.22 «Прикінцеві положення»Закону №877 встановлено, до введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо фізичних осіб - підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до цього Закону (далі - фізичні особи-підприємці), та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до цього Закону (далі - юридичні особи). До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб: органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства; органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів. До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки.
Вказане свідчить про те, що вказаними Законами регулюються одні й ті ж самі правовідносини, а отже помилковим твердження позивача про те, що його не стосуються виключення, встановлені ч.2 ст.2 Закону України №877-V від 05.04.2007p. щодо нерозповсюдження дії цього закону на відносини, що виникають під час здійснення заходів за дотриманням податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України 41.1 контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 цього кодексу податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Отже податковий контроль є особливим видом державного контролю із специфічним об'єктом контролю -дотриманням податкового законодавства, тому на його реалізацію владними суб'єктами не поширюється дія ч.3 ст.3 Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 23.02.2012р. №4448-VI.
Враховуючи викладене суд зазначає, що визначена ч.3 ст.3 Закону №4448 заборона органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам здійснювати щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом, не розповсюджується на спірні правовідносини щодо проведення органом ДПС перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового та іншого законодавства.
Також обґрунтовуючи протиправність оскарженого наказу, позивач вказує на незазначення його номеру у отриманому повідомленні від 03.09.2012р. №10190/17-01 про проведення перевірки та несвоєчасне вручення йому копії оскарженого наказу. Однак вказані порушення не можуть бути підставою для визнання протиправним наказу на проведення перевірки, та можуть слугувати лише підставою для оскарження результатів перевірки, проведеної на підставі вказаного наказу. Крім того, відповідно до приписів п.81.1 ст.81 ПК України вручення копії наказу про проведення перевірки є обов'язковою умовою для допуску посадових осіб до проведення перевірки, а отже ненадання копії наказу може слугувати лише підставою для недопуску перевіряючих до проведення перевірки, а не для оскарження правомірності самого наказу. Окрім вказаного, твердження щодо несвоєчасного вручення копії наказу позивачу спростовується матеріалами справи, про що зазначено вище.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті наказу Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС №417 від 03.09.2012р. відповідач діяв на підставі норм чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному повний текст постанови складено та підписано 12.12.2012р.
Суддя М.М. Аракелян
12 грудня 2012 року
.